Рішення № 34688855, 07.11.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.13р. Справа № 904/6467/13

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", с.Майорщина Гребінківський район Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-центр 2011", м. Павлоград Дніпропетровська область

про стягнення 145 464,26 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Гречко Д.В., довір. від 14.10.13р.

Суть спору:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-центр 2011" (далі - відповідач) суму 138 693,00 грн. основного боргу, 5 642,72 грн. штрафу, 1 128,54 грн. 3% річних, а всього суму 145 464,26 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № 220413 від 22.04.13р.

Разом з тим, позивач надав заяву, якою долучив до матеріалів справи уточнений розрахунок позовних вимог.

Суд вважає за необхідне долучити до матеріалів справи уточнений розрахунок позивача, проте, з огляду на те, що позивачем не оформлено належним чином заяву про уточнення позовних вимог, суд вважає за необхідне розглянути справу згідно первісних вимог позивача, викладених у позовній заяві.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, проте в матеріалах справи наявні заперечення на відзив відповідача, за змістом яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутністю уповноваженого представника позивача.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов вказує, що позивачем порушено приписи пункт 1.1 договору, згідно якого покупець зобов'язаний зробити письмову заявку та прийняти нафтопродукти. Неподання письмової заявки, на думку відповідача, унеможливило постачання дизельного пального та створило умови, у яких усвідомлене невиконання позивачем договірних обов'язків ставить відповідача у невигідні умови.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

22.04.2013 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 220413 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов'язується забезпечити поставку в обумовлені строки на підставі письмових заявок покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити на умовах, викладених у Договорі, нафтопродукти (далі - Товар), асортимент, кількість та ціна яких зазначається у видаткових накладних (п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.2.1 Договору, поставка товару здійснюється погодженими партіями за попередньою заявкою покупця протягом 5-ти днів з моменту отримання передплати у розмірі 100%.

Положеннями ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору позивач здійснив 100% передплату товару на загальну суму 332 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 531 від 23.04.13р. (а.с. 9).

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 193 307,00 грн., отже сума недопоставленого товару становить 138 693,00 грн. (332 000,00 грн. - 193 307,00 грн.).

Згідно ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

18.09.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 138 693,00 грн., яка залишена останнім без відповіді та без задоволення.

За викладених обставин, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку передплату за вирахуванням суми, на яку поставлено товар, що становить 138 693,00 грн. (332 000,00 грн. - 193 307,00 грн.).

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Так, на підставі п.4.1 Договору та приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 5 642,72 грн. за період з 24.07.13р. по 01.08.13р., а також 3% річних за період з 24.04.13р. по 01.08.13р. у розмірі 1 128,54 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.2).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру штрафу, суд зазначає, що позивачем невірно визначено дату початку періоду, з якої він може проводити відповідні нарахування. З огляду на те, позивач перерахував відповідачу передплату за товар 23.04.2013 року (а.с.9), а приписами п.2.1 Договору передбачено постачання товару протягом 5 днів з моменту отримання передплати за товар, то граничним терміном поставки товару є 28.04.13р. Таким чином, прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо поставки товару почалось з 29.04.13р. і саме з цієї дати позивач має право нараховувати штраф.

За таких обставин, суд визнає нарахування розміру штрафу обґрунтованим частково, а саме задовольняє за період з 29.04.13р. по 01.08.13р. штраф на суму 5 213,33 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Щодо стягнення з відповідача в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено нарахування 3% річних за умови прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

З огляду на те, що позивач нарахував відповідачу 3% за прострочення виконання зобов'язань з поставки товару, що не передбачено положеннями ч.2 ст.625 ЦК України, та враховуючи те, що період з 24.04.13р. по 01.08.13р., за який позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, визначений невірно, оскільки вимога щодо повернення вартості недопоставленого товару на суму 138 693,00 грн. відправлена відповідачу 18.09.13р. (а.с.34), суд вважає відсутніми обставини для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Між тим, заперечення відповідача, щодо порушення позивачем приписів п.1.1 Договору шляхом ненадання письмової заявки на поставку відповідачем товару, відхиляються судом, оскільки обсяги поставки товару та його вартість визначені у виставленому відповідачем рахунку № 158 від 22.04.13р.(а.с.8), який, зокрема, сплачений позивачем.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-центр 2011" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Полтавська, буд.93/3; ЄДРПОУ 37806023) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (37420, Полтавська область, Гребінківський район, с. Майорщина, вул. Дзержинського, буд.1А; ЄДРПОУ 21044481) суму 138 693,00 грн. (сто тридцять вісім тисяч шістсот дев'яносто три грн. 00 коп.) основного боргу, 5 213,33 грн. (п'ять тисяч двісті тринадцять грн. 33 коп.) штрафу, 2 878, 13 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім грн. 13 коп.) судового збору.

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано - 07.11.2013р.