Постанова № 34688778, 14.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 жовтня 2013 року Справа № 814/3985/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург", доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, проскасування податкового повідомлення - рішення від 28.08.2013р. №0000161510,

За участю представників:

Представник позивача: Чамара Л.В.., довіреність №101/05-04/319, від 01.10.13;

Представник позивача: Курганов О.Ю., довіреність № 101-03-04/169,, від 01.08.13;

Представник відповідача: Платонов Ю.М., довіреність № 125, від 27.08.13;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000161510 від 28.08.2013 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 38932,50 грн. та повідомлення-рішення №0000171510 від 28.08.2013 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 17421,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення, не відповідають нормам діючого законодавства, є непідтвердженими, податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» зареєстроване 02.09.2003 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. Основними видами діяльності позивача є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, лиття чавуну, ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування тощо.

З 26.07.2013 р. по 08.08.2013 р. СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «СЦ «Металург» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» за період з 01.10.2010 по 31.03.2013, за результатами якої складено відповідний акт №14/47-3/32654880 від 15.08.2013 р.

У висновках акту зазначається, що позивачем допущено порушення:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 розділу І, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 11 614,00 грн.

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 25 955,00 грн.

Висновок акту про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтується на тому, що перевіркою не підтверджено реальність поставок товару від контрагента-постачальника ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ».

На підставі зазначеного акту відповідачем 28.09.2013 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000161510, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 38 932,50 грн. (в тому числі: 25 955,00 грн. - за основним платежем та 12 977,50 грн. - за штрафними санкціями).

- № 0000171510, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 17 421,00 грн. (в тому числі: 11 614,00 грн. - основного платежу та 5 807,00 грн. - за штрафними санкціями).

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових та машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платників податків.

Позивач надав до суду відповідні первинні документи, що підтверджують вчинення цивільно-правових угод та здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» за податкові періоди охоплені перевіркою: договір постачання товарів, специфікації, податкові та видаткові накладні, прибуткові ордери, дозволи на ввезення ТМЦ, акти вводу в експлуатацію, відомості обліку видачі, особові карточки обліку, акти списання ТМЦ тощо.

Зазначені первинні документи були також предметом дослідження і під час перевірки. Надані позивачем до перевірки первинні документи відповідачем не враховані та не проаналізовані.

Таким чином, висновки Акту не підтверджені документально та належною доказовою базою. Висновки акту базуються на припущеннях та відсутності інформації щодо діяльності контрагентів позивача по другому ланцюгу постачання.

Наведені в акті перевірки посилання на акти перевірок постачальника позивача (ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв») та його постачальників не є носіями інформації стосовно порушень податкового законодавства позивачем, зважаючи на те, що викладені в них факти в переважній більшості містять лише аналіз законодавчих та нормативних актів України, або виклад порушень, яких припустились постачальники ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв».

Крім того, позивачем надано до суду копії судових рішень, які були наявні на момент проведення перевірки та відображені в відповідачем акті перевірки:

- Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.13 р. по справі №820/2822/13-а за позовом ТОВ «ТПК «Дніпроінвест», якою визнано протиправними дії Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська по проведенню зустрічних звірок ТОВ «ТПК «Дніпроінвест».

- Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 р. по справі №2а-13169/12/2070 за позовом ТОВ «Компанія «Трейд Оіл», якою визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська з проведення зустрічних звірок ТОВ «Компанія «Трейд Оіл».

- Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 р. по справі №820/2821/13-а за позовом ТОВ «Федельта», якою визнано протиправними дії Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська по проведенню зустрічних звірок ТОВ «Федельта».

Вказаними постановами встановлено, що акти зустрічних звірок ТОВ «ТПК «Дніпроінвест», ТОВ «Компанія «Трейд Оіл», ТОВ «Федельта», на яких в свою чергу ґрунтується акт перевірки позивача, складені з прямим порушенням норм Податкового кодексу України та Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.10 р. №1232.

Зазначені судові рішення не набрали чинності, але свідчать про те, що підприємства, що до яких податкові органи зробили висновки про відсутність за місцем знаходження, та відсутності у них можливості здійснювати господарську діяльність, своїми звернення ми до суду за для відстоювання своїх прав спростовують таки твердження податкових органів.

Таким чином, висновки акту перевірки ґрунтуються на доказах, отриманих з порушенням закону, які згідно вимог ч.3 ст.70 КАС України не можуть братись судом до уваги.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що реальність здійснення господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків (первинні документи) перевіркою не досліджувалась. Відповідач дійшов висновків про порушення позивачем податкового законодавства не на підставі дослідження та надання правової оцінки наявним первинним документам позивача, а на підставі припущень щодо можливого порушення податкового законодавства постачальниками (контрагентами) позивача. Проте, факт несплати податків контрагентами позивача відповідачем не доведений.

Згідно розділу 3 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.2008р. №584, при оформленні встановлених порушень не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджуючих доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З урахуванням наведеного припису, акти зустрічних звірок, акти про неможливість проведення зустрічних звірок, листи та інші внутрівідомчі документи податкової інспекції, на підставі яких перевіряючими зроблено висновок не належать до первинних документів.

Також суд зазначає, що згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

З наданих доказів вбачається, що позивач підтвердив витрати розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6. цієї ж статті передбачена єдина умова для позбавлення платника податків права на податковий кредит - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом встановлено, що податкові накладні у позивача на загальну суму ПДВ 11 614,00 грн. є в наявності та відображені в акті перевірки.

З аналізу законодавчих норм вбачається, що сама по собі можлива несплата податку контрагентами продавця в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, факт несплати податків контрагентами позивача відповідачем не доведений.

Законодавство України та зокрема Податковий кодекс України не надає права позивачу контролювати показники податкової звітності іншого платника, тим більше суб'єктів підприємницької діяльності по другому, третьому ланцюгам постачання, з якими останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових відносин.

Крім цього, слід звернути увагу на те, що актом перевірки встановлено, що за результатами дослідження розбіжностей, зафіксованих у звітній формі «деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не встановлено наявність розбіжностей між ТОВ «СЦ «Металург» та ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв».

У судовому засіданні було допитано у якості свідка директора ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв», який надав до суду письмові пояснення, копії видаткових накладних, податкових накладних з ПДВ за відповідні періоди та квитанції, які підтверджують подання декларацій з ПДВ за відповідні періоду до ДПС України.

Тобто з наданих матеріалів встановлено, що податкові зобов'язання ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» за відповідні податкові періоди були задекларовані та сплачені в повному обсязі.

Відповідачем не доведено в акті перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення сум до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не надано належної оцінки наявним первинним документам підприємства, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до оформлення необґрунтованого акту перевірки.

Згідно аналізу норм чинного законодавства, необхідною умовою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування є факт придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сплата податку на додану вартість у ціні товару мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З урахуванням наведеного, документи, які використовувалися при складанні акту перевірки, не належать до первинних документів. З цього слідує, що висновок акту перевірки про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв», а також про заниження податку на прибуток на загальну суму 25 955,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 11 614,00 грн. безпідставним та зробленим з порушенням п.6 Наказу ДПА №984.

Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентом податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ по реальним господарським операціям.

Отже, позивачем при розгляді справи було доведено, що між ТОВ «СЦ «Металург»» та ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв" існували договірні відносини, які мали реальний характер та реалізувалися на практиці шляхом придбання товарів, необхідних для здійснення господарської статутної діяльності підприємства, направленої на отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами, зокрема договорами, податковими, видатковими.

Фактично, основним документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, є податкова накладна. Всі видані позивачеві контрагентом податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту ТОВ «СЦ «Металург»» по ПДВ по реальним господарським операціям.

З цього випливає, що позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства.

Суд зазначає, що податковим органом в акті перевірки було встановлено, що сума податку на додану вартість, яка була включена ТОВ «СЦ «Металург»» до складу податкового кредиту повністю підтверджена податковими накладними.

Також слід звернути увагу щодо відсутності у податкових органів повноважень на визнання господарських операцій нереальними та безтоварними, оскільки такий термін як «реальний товарний характер господарських операцій» відсутній у законодавстві України, та підстав для визнання операцій «нереальними» та «безтоварними» не передбачено нормами чинного законодавства.

Цивільним кодексом України чітко встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися ним (а на думку відповідача позивачем укладено саме такі договори) може бути визнаний недійсним лише судом.

В акті перевірки немає посилань на відповідні рішення суду, якими б визнавалися недійсними правочини, укладені позивачем з ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв».

Відтак, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача №0000161510 від 28.09.13 р., про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38 932,50 грн. та №0000171510 від 28.09.13 р., про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 17 421,00 грн. є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000161510 від 28.08.2013 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000171510 від 28.08.2013 року.

4. Відшкодувати судові витати в сумі 563,53 гривень, сплачені згідно квитанції №04071 від 05.09.2013 року з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (код ЄДРПОУ 38723692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" (код ЄДРПОУ 32654880).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 14.10.2013 року.