Рішення № 34688418, 16.10.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5312/13-ц

2/296/2245/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"16" жовтня 2013 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Сингаївського О.П.,

при секретарі Галіцькій А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Житомирської філії Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхової виплати, моральної шкоди та відшкодування судових витрат, -

встановив:

Позивач 10 червня 2013 року звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача страхову виплату на суму 220,00 Євро, що по курсу НБУ на момент оплати становить 2370,40 гривень, моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн. та судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу).

При цьому позивач посилається на те, що 13 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування UPSKM №5048034 від 13.12.2012 року відповідальності перед третіми особами за витрати, пов'язані з наданням медичних та інших послуг під час подорожі за кордон.

Договір було укладено на підставі Особливих умов добровільного страхування відповідальності перед третіми особами за витрати, пов'язані з наданням медичних та інших послуг під час подорожі за кордоном - додатку 4 до Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 статті 6 ЗУ «Про страхування) АТ «Українська пожежно-страхова компанія», затверджених Головою Правління 31.03.2009 р. (далі Особливі умови), Правил добровільного страхування від нещасних випадків АТ «Українська пожежно-страхова компанія», затверджених головою правління 31.03.2009 р..

06 січня 2013 року під час подорожі за кордон з позивачем стався страховий випадок - під час катання на лижах на гірськолижному спуску в Кицбюель (Австрія) ним була отримана травма, що відповідно, потребувало його звернення за медичною допомогою за кордоном.

Про страхову подію позивач 06.01.2013 року повідомив відповідача, а також надав документи в підтвердження вартості послуг по рятуванню позивача 06.01.2013 року Лижним патрулем та Рятувальною службою безпосередньо на гірськолижному спуску в Кицбюель (Австрія) - рахунок №263 від 09.01.2013 року на суму 220,00 Євро; понесених витрат на лікування, послуг швидкої допомоги.

Позивач на підставі заяви від 22.01.2013 року, отримав від відповідача страхову виплату по договору страхування частково, а саме в сумі 5760,69 гривень - витрати на лікування та 219,00 Євро по курсу НБУ на дату здійснення оплати рахунку - за надання послуг швидкої допомоги. Листом за вих.№462 від 04.02.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що відсутні підстави для здійснення виплати 220,00 Євро по рахунку Лижного патруля та Рятувальної служби №263 від 09.01.2013 року, так як відсутня квитанція, що підтверджує факт оплати рахунку. 4 лютого 2013 року платіжним дорученням №1 від 14.02.2013 року позивач оплатив рахунок Лижного патруля та Рятувальної служби №263 від 09.01.2013 року на суму 220,00 Євро, що по курсу НБУ на момент оплати становить 2370,40 гривень. Але відповідач відмовився здійснити страхову виплату на суму витрат позивача по оплаті послуг Лижного патруля та Рятувальної служби на суму 220,00 Євро, що по курсу НБУ на момент оплати становить 2370,40 гривень з посиланням в листі №947 від 12.03.2013 року на те, що оплата за роботу лижного патруля не передбачена договором страхування.

Представник позивача в судове засідання нез'явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядіти за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи відповідач повідомляіся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в заочному порядку у відсутності сторін, відповідно до ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд задовольняє позов виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування UPSKM №5048034 від 13.12.2012 року відповідальності перед третіми особами за витрати, пов'язані з наданням медичних та інших послуг під час подорожі за кордон.

Договір страхування було укладено на підставі Особливих умов добровільного страхування відповідальності перед третіми особами за витрати, пов'язані з наданням медичних та інших послуг під час подорожі за кордоном - додатку 4 до Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 статті 6 ЗУ «Про страхування) АТ «Українська пожежно-страхова компанія», затверджених Головою Правління 31.03.2009 р. (далі Особливі умови), Правил добровільного страхування від нещасних випадків АТ «Українська пожежно-страхова компанія», затверджених головою правління 31.03.2009 р..

06 січня 2013 року під час подорожі за кордон з позивачем стався страховий випадок - під час катання на лижах на гірськолижному спуску в Кицбюель (Австрія) нею була отримана травма, що відповідно, потребувало звернення за медичною допомогою за кордоном.

Відповідач свої обов'язки по договору страхування виконав частково, а саме не провів з позивачем розрахунок за надані послуги по рятуванню позивача 06.01.2013 року Лижним патрулем та Рятувальною службою безпосередньо на гірськолижному спуску в Кицбюель (Австрія) по рахунку №263 від 09.01.2013 року на суму 220,00 Євро.

Листом за вих.№462 від 04.02.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що відсутні підстави для здійснення виплати 220,00 Євро по рахунку Лижного патруля та Рятувальної служби №263 від 09.01.2013 року, так як відсутня квитанція, що підтверджує факт оплати рахунку.

Також судом встановлено, що 4 лютого 2013 року платіжним дорученням №1 від 14.02.2013 року позивач оплатив рахунок Лижного патруля та Рятувальної служби №263 від 09.01.2013 року на суму 220,00 Євро, що по курсу НБУ на момент оплати становить 2370,40 гривень. Але відповідач відмовився здійснити страхову виплату на суму витрат позивача по оплаті послуг Лижного патруля та Рятувальної служби на суму 220,00 Євро, що по курсу НБУ на момент оплати становить 2370,40 гривень з посиланням в листі №947 від 12.03.2013 року на те, що оплата за роботу лижного патруля не передбачена договором страхування.

Відповідно до пункту 3 договору страхування, відповідач відшкодовує витрати згідно з обраною програмою страхування, в т.ч. (п.3.1.2.) витрати на транспортування застрахованої особи: до найближчого медичного закладу чи лікаря; до спеціалізованого медичного закладу.

Враховуючи обставини справи та надані позивачем документи, суд погоджується з доводами позивача про те, що витрати по сплаті 220,00 Євро по рахунку Лижного патруля та Рятувальної служби №263 від 09.01.2013 року - є частиною дороги з гірськолижного спуску до спеціалізованого медичного закладу та, відповідно, витратами на його транспортування до спеціалізованого медичного закладу, що підставі пункту 3 договору страхування підлягають відшкодуванню відповідачем - позивачу. Позивач не міг би отримати необхідної медичної допомоги по договору страхування без його транспортування з гірськолижного спуску в рамках рятувальної операції Лижним патрулем та Рятувальною службою до відповідного підйомника, на якому позивача опустили з вершини гори до її підніжжя, де вже позивача забрала машина швидкої допомоги та відвезла у відповідний медичний заклад.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 990 ЦК України.

Відповідно до статті 991 ЦК та ст. 26 Закону України "Про страхування", встановлений перелік підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, жодна з них не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у розмірі 220,00 Євро позивачу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Крім того, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку протиправною поведінкою відносно неї. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Внаслідок неправомірної відмови відповідача у виплаті належного позивачу страхового відшкодування, затягування відповідачем процесу виплати позивачу відшкодування, відповідач спричинив позивачу душевні хвилювання, оскільки через постійні звертання до представників відповідача, телефонні переговори, необхідність термінового пошуку коштів для оплати витрат на транспортування з місця отримання травми, позивач зазнала певних незручностей, вимушена була докладати зусиль для організації свого життя, тощо.

Оцінюючи характер та тривалість моральних страждань спричинених відповідачем позивачу, суд прийшов до висновку, що сума в 1000 гривень, яку просить стягнути позивач з відповідача на відшкодування спричиненої моральної шкоди є адекватною, тому задовольняє позов в цій частині в повному обсязі.

Для підготовки позову до суду позивач вимушена була звернутися за кваліфікованою правовою допомогою до адвоката ОСОБА_2, вартість послуг якої по договору про надання послуг від 01.04.2013 року становила 650,00 грн., які були повністю позивачем оплачені, відповідні докази містяться в матеріалах справи. Відповідно до ст. 79 ЦПК України, оплата послуг адвоката підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

За таких обставин суд задовольняє позов в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88, 169, 212-215 ЦПК України, ст. 16, 25, 26 ЗУ «Про страхування», ст.ст. 23, 525, 526, 979, 991 Цивільного кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_1 страхову виплату в сумі 2370,40 гривень (еквівалент 220,00 Євро по курсу НБУ на момент оплати).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000,00 гривень та судові витрати на загальну суму 879,40 гривень в т.ч. 229,40 гривень судового збору та 650,00 гривень витрат на правову допомогу.

Рішення можу бути оскаржене відповідачем до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя О. П. Сингаївський