Постанова № 34687740, 08.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.11.2013 р. справа №913/879/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів За участю представників сторін: від позивача від відповідачаСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. Григор'єв О.М., за довіреністю; Пономарьов Б.Ю., за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської областіна рішення господарського судуЛуганської областівід26.07.2013 р. (підписано 31.07.2013 р.)у справі№ 913/879/13 (головуючий суддя Москаленко М.О., судді Вінніков С.В., Ворожцов А.Г.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськдо Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської областіпроврегулювання розбіжностей спірних умов договоруВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ (позивач) із позовом до Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області (відповідач) про зобов'язання відповідача укласти договір про постачання електричної енергії № 21-2 в редакції, запропонованій позивачем, виклавши у редакції позивача додатки до договору: "Однолінійна схема електропостачання об'єкта Споживача", "Розрахунок втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача", "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача", "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін".

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.07.2013р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оскільки між позивачем та основним споживачем - ТОВ "Рубіжанський трубний завод" на теперішній час не укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж, то точка продажу, підключення та обліку електричної енергії повинна встановлюватися на межі балансової належності електричних мереж ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" та ТОВ "Рубіжанський трубний завод".

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2013р. було змінено склад колегії, суддю Діброву Г.І. у зв'язку з відпусткою останньої, було змінено на суддю Бойченка К.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.10.2013р. розгляд справи було відкладено на 04.11.2013р.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. було змінено склад колегії, у зв'язку з виходом з відпустки члена постійно діючої колегії судді Діброви Г.І., суддю Бойченка К.І. було змінено на суддю Діброву Г.І.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заявник апеляційної скарги підтримав свої доводи в судовому засіданні.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2013р. листом за вих. № 194 позивачем було надіслано на адресу відповідача проект договору про постачання електричної енергії № 21-2 у двох примірниках.

Відповідач 01.03.2013р. листом № 599 направив на адресу позивача підписаний договір про постачання електричної енергії № 21-2 з протоколом розбіжностей, про що в договорі зроблено застереження.

Підписуючи договір про постачання електричної енергії № 21-2 з протоколом розбіжностей, відповідач не погодився із змістом наступних Додатків: "Однолінійна схема електропостачання об'єкта Споживача", "Розрахунок втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача", "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" - щодо місця встановлення точки продажу, а з додатком "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача" - щодо визначення класу напруги електроустановок відповідача.

Позивач звернувся з позовом до суду з вимогою укладення договору про постачання електричної енергії № 21-2 в редакції, запропонованій позивачем, шляхом викладення у редакції позивача додатків до договору: "Однолінійна схема електропостачання об'єкта Споживача", "Розрахунок втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача", "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача", "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення п. 1.4 Правил користування електричною енергією та зазначив, що викладення у його редакції додатків до договору "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача" та "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу" щодо визначення точки продажу електричної енергії відповідачеві обумовлює зміну ступеню напруги з 110 кВ на 6 кВ, а відповідно й класу напруги об'єкта відповідача з першого на другий.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що точка продажу електричної енергії повинна встановлюватися на межі балансової належності електричних мереж позивача та ТОВ "Рубіжанський трубний завод", а клас напруги повинен бути першим.

З аналізу матеріалів справи та правових позицій сторін вбачається, що сторонами узгоджені істотні умови договору про постачання електричної енергії за виключенням точки продажу електричної енергії та класу напруги відповідача.

Отже спір між сторонами виник з приводу врегулювання вищенаведених розбіжностей.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Укладення договору спірної категорії є обов'язковим в силу закону.

Відповідно до ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до п. 1.4 Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. № 28 , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (далі-Правила), точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

Отже зазначеною нормою, а також іншими вимогами Правил не передбачено можливості встановлення точки продажу електричної енергії в іншому місці, навіть за домовленістю сторін.

В цій частині позову доводи позивача є обґрунтованими.

Згідно п. 5.2 Правил, при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору. Саме розділ 1 "Предмет Договору" Додатку 3 до Правил "Типовий Договір про постачання електричної енергії" містить зазначення точки продажу електричної енергії.

Аналізом норм підписаного сторонами Договору з урахуванням Додатків встановлено, що вони не містять зазначення точки продажу, всупереч вимогам вищенаведених вимог Правил.

Змістом умов спірних Додатків "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Розрахунок втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача" встановлення точки продажу також не охоплюється.

Зміст розбіжностей за протоколом до Договору становить лише позначення на схемі електропостачання, яка, крім однойменного Додатку, додається до двох інших Додатків (а.с. 9, 17,19) за змістом протоколу розбіжностей (а.с. 24), а отже і спір між сторонами щодо змісту самих Додатків - відсутній.

Та частина додатків, яку сторони вважають спірною, містить лише графічну позначку на схемі підключення електроустановок, яка не може бути визначена як умова Договору даної категорії.

За таких підстав, точка продажу електричної енергії за Договором має бути встановлена на межі балансової належності електроустановок відповідача та чітко зазначена в тексті самого Договору з урахуванням вимог Додатку № 3 до Правил.

З урахуванням меж балансової належності електроустановок сторін, що визначені ними у відповідному додатку, судова колегія вважає за необхідне вирішити спірну умову Договору, шляхом доповнення розділу 1 "Предмет договору" Договору про постачання електричної енергії № 21-2 абзацом наступного змісту: "Точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності електроустановок споживача за кожним вводом: на кабельних наконечниках КЛ-6кВ приєднання "ТП-36 ввод 1" та КЛ-6кВ приєднання "ТП-36 ввод 2" в ГРУ-6кВ ПС ВКХ-110кВ яч. 116 та яч. 234".

Оскільки спір між сторонами щодо змісту самих Додатків "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін", "Однолінійна схема електропостачання об'єкта Споживача" та "Розрахунок втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача" (з урахуванням їх призначення відповідно до умов Договору та п.п. 2.1, 5.6 Правил) - відсутній, а графічне зображення на "схемі електроустановок" "точки продажу" у якості умови Договору визнано бути не може, відсутні підстави до задоволення вимог позивача про зобов'язання викладення цих Додатків в редакції позивача.

Порушення права позивача при цьому не встановлено, визначені графічні розбіжності на факт укладення Договору та визначення його істотних умов не впливають.

Також позивач вимагає встановити відповідачу другий клас напруги.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на п. 3.2 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затверджений Постановою НКРЕ України від 15.12.2004р. № 1217 (далі-Порядок), за умовами якого, до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

Така ж позиція покладена в основу рішення суду першої інстанції.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановлення відповідачу на підставі п. 3.2 Порядку 2 класу споживача з огляду на наступне.

Встановлено, що постачання електричної енергії на об'єкт відповідача здійснюється через технологічні електричні мережі, які належать ТОВ "Рубіжанський трубний завод" (основному споживачу).

Відповідач в даних правовідносинах є не споживачем, а субспоживачем електричної енергії в розумінні п. 1.2 Правил.

За таких підстав його клас напруги має визначатися пунктом 5, а не 3 (3.2) цього Порядку.

Відповідно до ч. 1 п. 5 Порядку, клас субспоживача визначається за класом в точці (точках) продажу електричної енергії основному споживачу незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача у випадку, якщо відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється субспоживачем відповідно до договору між основним споживачем та субспоживачем.

Як встановлено матеріалами справи, договір про спільне використання технологічних електричних мереж між позивачем та ТОВ "Рубіжанський трубний завод" не укладався.

Навпаки, між відповідачем та ТОВ "Рубіжанський трубний завод" 01.02.2008р. був укладений договір про спільне використання технологічних мереж № 7-76, який на момент розгляду спору в суді першої інстанції був чинним.

Зазначене підтверджується рішенням господарського суду Луганської області від 16.09.2013р. у справі № 913/1758/13 за позовом ТОВ "Рубіжанський трубний завод" до Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області про стягнення боргу за договором про спільне використання технологічних мереж № 7-76 від 01.02.2008р., яким встановлено, що у період з січня 2010 року по травень 2013 року сторонами виконувалися передбачені договором № 7-76 від 01.02.2008р. зобов'язання.

Отже відповідач відшкодовує ТОВ "Рубіжанський трубний завод", тобто основному споживачу, вартість обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії.

За таких підстав, оскільки відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж здійснюється саме відповідачем, а не позивачем, клас напруги електроустановок відповідача визначається за класом в точці продажу основного споживача, тобто повинен мати перший клас напруги.

Визначення при цьому класу напруги за точкою продажу електричної енергії відповідачу не відповідає вимогам п. 5 Порядку.

В цій частині позову доводи позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки клас напруги відповідача за змістом п. 5.5. Правил є істотною умовою та обов'язково має бути визначений в Договорі, а сторонами клас напруги зазначений в графі 12 Додатку "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача" без обумовлення в Договорі такої особливості зазначеного Додатку - для вирішення цього спору необхідно доповнити розділ 1 "Предмет договору" додатковою умовою щодо визначення класу напруги споживача в Додатку "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача" (графі 12) до Договору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції взагалі не дослідив предмет спору, а саме, в чому полягають розбіжності сторін, та чи стосуються вони істотних умов договору, чи дотримані сторонами вимоги діючого законодавства в сфері електроенергетики з урахуванням вимог Типового договору при укладенні Договору.

Суд першої інстанції взагалі не звернув увагу на те, що по суті цей спір є спором про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору, а не спір про спонукання укласти договір.

Згідно вимог ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладенні або зміні договору, в резолютивній частині рішення вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

В порушення вищезазначених вимог місцевий суд задовольнив позовні вимоги, зобов'язавши відповідача укласти договір про постачання електроенергії, не зазначивши рішення з кожної спірної умови Договору, а пославшись лише на Додатки, які таких умов не містять.

Отже рішення суду про зобов'язання відповідача укласти договір про постачання електричної енергії № 21-2, шляхом викладення додатків до договору: "Однолінійна схема електропостачання об'єкта Споживача", "Розрахунок втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача", "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача", "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" в редакції позивача, а також розподілу судових витрат підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України через неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального права.

По справі слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, шляхом доповнення розділу 1 "Предмет договору" Договору про постачання електричної енергії № 21-2 абзацами наступного змісту: "Точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності електроустановок відповідача за кожним вводом - на кабельних наконечниках КЛ-6кВ приєднання "ТП-36 ввод 1" та КЛ-6кВ приєднання "ТП-36 ввод 2" в ГРУ-6кВ ПС ВКХ-110кВ яч. 116 та яч. 234", "Клас напруги споживача визначається в Додатку "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача" (графі 12) до Договору".

В Додатку до Договору "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача" (графі 12) визначити І клас напруги по кожному вводу об'єкту відповідача.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 573,50 грн., а з останнього на користь відповідача судовий збір у розмірі 286,75 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 26.07.2013 р. у справі № 913/879/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Доповнити розділ 1 "Предмет договору" Договору про постачання електричної енергії № 21-2 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ та Комунальним підприємством "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області третім та четвертим абзацами:

"Точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності електроустановок споживача за кожним вводом - на кабельних наконечниках КЛ-6кВ приєднання "ТП-36 ввод 1" та КЛ-6кВ приєднання "ТП-36 ввод 2" в ГРУ-6кВ ПС ВКХ-110кВ яч. 116 та яч. 234.

Клас напруги споживача визначається в Додатку "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача" (графі 12) до Договору".

В Додатку до Договору "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача" (графі 12) визначити І клас напруги по кожному вводу об'єкту КП "РПУВКХ", м. Рубіжне.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м.Рубіжне Луганської області, вул. Мендєлєєва, 49, код 32026192, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-А, код 31443937, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 573,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-А, код 31443937 на користь Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м.Рубіжне Луганської області, вул. Мендєлєєва, 49, код 32026192 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 286,75 грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

Судді Діброва Г.І.

Чернота Л.Ф.

Надр.5 прим.