Постанова № 34687053, 07.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року справа №805/11115/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Попова В.В.,

секретар Полторацька С.С.,

за участі представника позивача Михайлець К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 р. у справі № 805/11115/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення витрат з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 16 119,12 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення витрат з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 16 119,12 грн.

Постановою суду першої інстанції від 23.09.2013 року позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області задоволено частково, а саме стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області (адреса: 86101, Донецька область, м. Макіївка, вул. Папаніна, 1, р/р 37172400901068 в управлінні держказначейства м. Донецька, МФО 834016, ЄДРПОУ 25968412) на користь управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області (адреса: 86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Калинівська, буд. 19, р/р 256063122041 в ДОУ ВАТ Державний ощадний банк м. Донецька, МФО 335106, ЄДРПОУ 21956561) витрати з виплат пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_4 за період з квітня 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 57 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просило ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області також подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою в частині відмови у задоволенні позову, у зв'язку з чим просило ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, представник відповідача до суду не прибув.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки 03 травня 2013 року, 31 травня 2013 року та 02 липня 2013 року направляло на адресу ВВД ФСС від НВВ та ПЗ України в Центрально-Міському районі м. Макіївки списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у квітні 2013 року, травні 2013 року та червні 2013 року за № 8189/04 (арк. справи 10-14), за № 9940/04 (арк. справи 18, 21-24), за № 12722/04 (арк. справи 26, 29-32).

Між сторонами підписані Акти щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період з квітня 2013 року по червень 2013 року (арк. справи 17, 25, 33).

Як вбачається зі списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по Центрально-Міському УПФУ м. Макіївки, які не прийняті до відшкодування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області у квітні, травні та червні 2013 року (арк. справи 15-16, 19-20, 27-28), відповідачем не були враховані суми, визначені в актах щомісячної звірки у загальному розмірі 16 119,12 грн., що заявлені позивачем до стягнення, у тому числі:

- витрати з виплати пенсії ОСОБА_4 у розмірі 453,57 грн. (не враховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну);

- витрати з виплати пенсії ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_2, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 у розмірі 14 308,41 грн. (не враховані суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з тим, що на час смерті потерпілого утриманці були працездатними або не досягли пенсійного віку);

- витрати з виплати пенсії ОСОБА_38 та ОСОБА_39 у розмірі 907,14 грн. (не врахована пенсія по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю висновку МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок смерті з каліцтвом або профзахворюванням);

- витрати з виплати пенсії ОСОБА_40 у розмірі 450,00 грн. (не враховані суми витрат на виплату пенсій, оскільки нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом).

Сторонами не оспорюються суми витрат, понесених управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області з виплати зазначених пенсій.

Спірною обставиною у справі є правомірність відмови відповідача прийняти до заліку та відшкодувати позивачу зазначені суми витрат з виплати вище перелічених пенсій за період з квітня 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 16 119,12 грн.

Щодо неприйняття відповідачем до заліку та невідшкодування позивачу суми витрат з виплати пенсії ОСОБА_4 у розмірі 453,57 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався у Сургутському вантажно-транспортному управлінні (м. Сургут) 03 грудня 1982 року, йому встановлена третя група інвалідності, причиною якої стало трудове каліцтво, та призначена пенсія по інвалідності, що підтверджується розпорядженням про перерахунок та розрахунок пенсії, актом про нещасний випадок на виробництві, актів ВТЕК (том 1 арк. справи 114-119).

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, у квітні, травні та червні 2013 року ОСОБА_4 виплачено щомісяця по 150,00 грн. основного розміру пенсії, витрати на її доставку становили 1,19 грн. щомісяця, що у загальній сумі складає 450,00 грн. - основний розмір пенсії та 3,57 грн. витрати на її доставку (том 1 арк. справи 7-9).

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Також колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що спірні витрати з виплати та доставки пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є складовою пенсії, тому при вирішені даного спору слід керуватися нормами, які передбачають порядок її відшкодування.

Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Сфера дії цього Закону поширюється на категорію осіб, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій з приводу якої виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI цього Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Застосовуючи системне тлумачення вищенаведених норм, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України, (від 20 березня 2007 року № 21-1087во06, від 12 червня 2012 року № 21-165а12, від 21 травня 2013 року № 21-129а13), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Оскільки інвалідність ОСОБА_4 є наслідком страхового випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, страхувальником за яким є Фонд, позовні вимоги позивача про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності ОСОБА_4 в сумі 453,57 грн. є законними і обґрунтованими, отже підлягають задоволенню.

Щодо витрат на виплату пенсії по втраті годувальника в загальній сумі 15 215,55 грн. (14 308,41 грн. + 907,14 грн.), колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку відшкодування витрат, розробленого та затвердженого ПФУ і Фондом відповідно до Закону № 1105-XIV та законів України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про пенсійне забезпечення», відшкодуванню Фондом підлягають, зокрема, виплачені суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Суть спору полягає у наявності у відповідача обов'язку відшкодувати пенсійному фонду витрати на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника чоловіку (дружині) щодо осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_2, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 у розмірі 14 308,41 грн. у зв'язку з тим, що на момент смерті годувальника утриманець був працездатним.

З матеріалів справи вбачається, що означені вище особи на момент втрати годувальників не досягли 55 річного віку, непрацездатними не визнавались (том 1 арк. справи 50-94, 140-242, том 2 арк. справи 1-106).

Так само відповідачем не прийняті до заліку витрати з виплати пенсії ОСОБА_38, ОСОБА_40 та ОСОБА_39

Суд апеляційної інстанції вважає ці доводи відповідача такими, що не ґрунтуються на вимогах вищезазначених нормативних актів, оскільки останні не передбачають можливості перевірки відповідачем законності виплат, передбачених в п. 4 Порядку, і відшкодування цих виплат в залежності від думки органу фонду соціального страхування щодо законності останніх. Відшкодування виплат залежить лише від наявності самого факту призначення та виплати таких пенсій. Питання законності призначення та виплати пенсій зазначеним особам не є предметом розгляду даної адміністративної справи. Оскільки дії органів Пенсійного фонду щодо призначення та виплати пенсій не визнавались незаконними у встановленому законом порядку, діє презумпція правомірності призначення та виплати даних пенсій, а тому відповідач повинен відшкодовувати позивачу витрати щодо їх сплати.

Положення статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 33 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не містять застережень, що утриманці повинні бути непрацездатними саме на день смерті годувальника. Зазначені доводи відповідача на положеннях вказаних статей не ґрунтуються. За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в цій частині помилково застосував норми матеріального права.

Така позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду у справі № К/9991/44025/12.

З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних позивача в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 08 листопада 2013 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 р. у справі № 805/11115/13-а - скасувати.

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки - задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області на користь управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області витрати з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 16 119,12 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення її в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

В.В.Попов