Рішення № 3468452, 15.04.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"15" квітня 2009 р.

справа № 5020-3/178

За позовом Відділу державної служби охорони при Управлінні МВС

України в м. Севастополі

(99011, м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4)

до Підприємства Будівельне управління

Чорноморського флоту

Міністерства оборони Російської Федерації

(99011, м. Севастополь, пл. Нахимова - 13)

про стягнення заборгованості в розмірі 50 504,30 грн.,

Суддя В.О. Головко

Представники сторін:

позивач - Дубовіс Ю.О., юрисконсульт, довіреність № 1 від 06.03.2009, Відділ державної служби охорони при управлінні МВС України в м. Севастополі;

відповідач - не з’явився, Підприємство "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації";

Суть спору:

Позивач –Відділ державної служби охорони при Управлінні МВС України в м. Севастополі, звернувся до суду з позовом до відповідача –Підприємства Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг № 11-0392 від 01.01.2005 в розмірі 50 504,30 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати наданих послуг.

Відповідач явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив, письмових заперечень суду не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі.

У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.01.2005 між позивачем –Відділом державної служби охорони при Управлінні МВС України в м. Севастополі та відповідачем –Підприємством Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації укладено договір про надання охоронних послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору Замовник передає, а Охорона приймає під охорону „Об’єкт” та його окремі приміщення (будівлі), перелічені в дислокації-рахунку до договору, та означені на план-схемі „Об’єкта”, який охороняється.

Відповідно до п.2.1. договору, сума договору визначається сторонами на підставі дислокації-рахунку та протоколу узгодження договірної вартості.

Розмір ціни на охорону Об’єктів, визначається відповідно до Методики, спільно затвердженої МВС та Мінекономіки за погодженням з Антимонопольним комітетом.

У разі зміни норм затрат Охорони, в тому числі при проведенні державної індексації доходів населення, інших заходів, які викликають зміни суми затрат на утримання Охорони, сума договору змінюється на підставі наданого Охороною подання Замовнику без переоформлення договору.

Письмова згода Замовника про сплату послуг за новими тарифами являється достатньою для залишення договору в силі. Перерахунок вартості сплати за послуги Охорони здійснюється з дня її введення.

Відмова від надання письмової згоди протягом 30 днів зі дня направлення Замовнику подання являється достатньою підставою для розірвання договору, в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 2.2 договору, оплата за послуги охорони згідно з відповідними тарифами та кількістю годин охорони здійснюється щомісячно платіжними дорученнями „Замовника”, які здаються в установу банка не пізніше 10-ти днів з початку поточного місяця.

Таким, чином з грудня 2008 року по квітень 2009 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за послуги охорони в сумі 44 691,92 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статтею 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Відповідно до п. 4.4 договору у випадку несвоєчасної оплати Замовником послуг Охорони нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Позивачем нарахована пеня в сумі 1661,34 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд знаходить його, таким, що відповідає вимогам закону, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано суму індексу інфляції в розмірі 1829,01 грн. та 7 % за прострочення платежу в сумі 2 322,03 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з довідки № 7076 від 23.09.03 про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Відділ державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі засновано на загальнодержавній формі власності, тобто він належить до державного сектору економіки (ст. 22 Господарського кодексу України).

Перевіривши розрахунки інфляційних збитків та штрафу, суд знаходить їх вірними.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 50 504,30 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 44 691,62 грн., індекс інфляції 1 829,01 грн., пеня в розмірі 1 661,34 грн., штраф 7% в розмірі 2 322,03 грн.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 505,05 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації (99011, м. Севастополь, пл. Нахимова –13; код ЄДРПОУ 30120798, р/р 26009945038041 в „Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь Відділу державної служби охорони при Управлінні МВС України в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4, код ЄДРПОУ 14319030, р/р 2600402884720 в СФ „Укрексімбанк” м. Севастополь, МФО 384986) заборгованість в сумі 50 504,30 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 44 691,62 грн., індекс інфляції 1 829,01 грн., пеня в розмірі 1 661,34 грн., штраф 7% в розмірі 2 322,03 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 505,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

21.04.2009

РОЗСИЛКА:

1. Відділ державної служби охорони при Управлінні МВС

України в м. Севастополі

(99011, м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4)

2. Підприємство Будівельне управління

Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації

(99011, м. Севастополь, пл. Нахимова - 13)

3. Справа