Ухвала суду № 34684289, 22.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/22864/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року

у справі №2а/0270/5619/11

за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (надалі - КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго")

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці (надалі - ДПІ у м.Вінниці)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В грудні 2011 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0008541600 від 23.09.2011р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2012р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №0008541600 від 23.09.2011р.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 13.09.2011р. податковим органом проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2011р. КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго".

За наслідками перевірки складено акт №1030/15-2/33126849 від 13.09.2011р., у висновках якого зазначено, що позивачем неправомірно включено податкову накладу №ПП від 31.07.2011р. до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011р., яка отримана від ДК ГАЗ України НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" та не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за липень 2011р., що спричинило порушення КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0008541600 від 23.09.2011р., яким позивачу збільшено податкові зобов'язання за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія суддів апеляційного інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення наступних операцій:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено два випадки дати виникнення права платника податку стосовно віднесення сум до податкового кредиту, а саме дата тієї події, що відбулася раніше:

а) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

б) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, які нараховані (сплачені) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (виготовленням) товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вищезазначені положення врегульовані п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України, у випадку, коли платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі - ЖЕКи), датою виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів/послуг.

Положеннями п.п.14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що касовий метод для цілей оподаткування - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) податника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці йому товарів (послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДК ГАЗ України НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" - це постачальник газу КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", який надає податкові накладі позивачу щомісяця за датою відвантаження товарів, однак у зв'язку з неповними розрахунками у зимовий період у КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" виникла заборгованість, яку останній погашав у міжопалювальний період.

Враховуючи, що датою виникнення права КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, тому суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що посилання податкового органу на порушення позивачем п.201. ст.201 ПК України є безпідставними.

Оцінюючи зібрані у справі докази, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0008541600 від 23.09.2011р.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В.Муравйов