Постанова № 34683977, 30.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2013 року 13:50 № 826/15167/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Інфанта»доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, за участю представників:

від позивачаДон О.В. (довіреність), Мироненко О.О. (довіреність)від відповідачаІвченко Я.В. (довіреність)ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Інфанта» (надалі - Позивач/ТОВ «ТД «Інфанта») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002952250 від 03.06.2013 р. (форма «Р») ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002962250 від 03.06.2013 р. (форма «Р») ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС;

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 294,00 грн.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримують в повному обсязі, зазначають про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час проведення перевірки, внаслідок чого прийшов до невірних висновків при складанні акту перевірки та прийняв неправомірні податкові повідомлення-рішення. При цьому, акцентують увагу, що із Товариством з обмеженою відповідальністю «Таурус Голд» (надалі - ТОВ «Таурус Голд») був укладений реальний договір, який виконувався сторонами належним чином.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає, що взаємовідносини по господарським операціям між Позивачем та ТОВ «Таурус Голд» за період з 01.08.2012 р. по 30.09.2012 р. не спричиняють реального настання правових наслідків. Крім того, зазначає, що перевіркою встановлено заниження суми податку на прибуток на суму 377 051,00 грн. та заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 359 096,00 грн.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст було виголено та підписано 31.10.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з довідки АА №630428 з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України, ТОВ «ТД «Інфанта» зареєстроване Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією. Крім того, Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС з 10.05.2002 р.

В перевіряємий період основним видом діяльності Позивача була неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У період з 21.05.2013 р. по 23.05.2013 р. на підставі наказу ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №875 від 18.05.2013 р., повідомлення №144/22-50/31952783 від 20.05.2013 р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС та направлення на перевірку №515/22-50П від 20.05.2013 р., згідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78, п.79.1 та п.79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланової невиїзна перевірка ТОВ «ТД «Інфанта» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Таурус Голд» за період з 01.08.2012 р. по 30.09.2012 р.

За результатами вказаної перевірки Відповідачем був складений акт №337/22-509/31952783 від 23.05.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Інфанта» (код ЄДРПОУ 31952783) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Таурус Голд» (код ЄДРПОУ 38112590) за період з 01.08.2012 р. по 30.09.2012 р.» (надалі - Акт №337), у якому зазначено про допущені порушення Позивачем, зокрема:

ь п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 377 051,00 грн., у тому числі по періодах: за три квартали 2012 р. на суму 377 051,00 грн.

ь п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2 та п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.6 та п.201.10 ст.201 ПК України, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. (надалі - Закон №996), п.п.2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88), що призвело до заниження ПДВ на суму 359 096,00 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2012 р. - 176 684,00 грн.; за вересень 2012 р. - 182 412,00 грн.

На підставі Акту №337 ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 р.:

ь форма «Р» №0002962250 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за ПДВ у розмірі 448 870,00 грн. (за основним платежем - 359 096,00 грн., штрафні санкції - 89 774,00 грн.);

ь форма «Р» №0002952250 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у розмірі 471 313,75 грн. (за основним платежем - 377 051,00 грн., штрафні санкції - 94 262,75 грн.).

Вважаючи податкові оскаржувані повідомлення-рішення від 03.06.2013 р. Відповідача протиправними, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму

Відповідно до ч.1 ст.266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «ТД «Інфанта» (Покупець) та ТОВ «Таурус Голд» (Постачальник) був укладений договір поставки №31/07 від 31.07.2012 р. (надалі - Договір №31/07), згідно якого Постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах даного Договору продукцію у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар у власність і сплатити за нього обумовлену цим Договором грошову суму.

На виконання умов Договору №31/07 Позивачем були надані до суду виписані ТОВ «Таурус Голд» видаткові накладні, зокрема:

ь за серпень 2012 р.: №80815 від 08.08.2012 р. загальною кількістю найменувань - 294, на суму 173 479,14 грн. у т.ч. ПДВ 28 913,19 грн.; №80816 від 08.08.2012 р. загальною кількістю найменувань - 470, на суму 228 280,08 грн. у т.ч. ПДВ 38 046,68 грн.; №81027 від 10.08.2012 р. загальною кількістю найменувань - 238, на суму 228 137,04 грн. у т.ч. ПДВ 38 022,84 грн.; №81511 від 15.08.2012 р. загальною кількістю найменувань - 471, на суму 227 110,92 грн. у т.ч. ПДВ 47 851,82 грн.; №82723 від 27.08.2012 р. загальною кількістю найменувань - 341, на суму 143 099,64 грн. у т.ч. ПДВ 23 849,94 грн.;

ь за вересень 2012 р.: №90315 від 03.09.2012 р. загальною кількістю найменувань - 326, на суму 267 864,60 грн. у т.ч. ПДВ 44 644,10 грн.; №91017 від 10.09.2012 р. загальною кількістю найменувань - 650, на суму 437 013,90 грн. у т.ч. ПДВ 72 835,65 грн.; №92017 від 20.09.2012 р. загальною кількістю найменувань - 203, на суму 84 210,60 грн. у т.ч. ПДВ 14 035,10 грн.; №92421 від 24.09.2012 р. загальною кількістю найменувань - 579, на суму 305 383,38 грн. у т.ч. ПДВ 50 897,23 грн.;

ь за жовтень 2012 р.: №100115 від 01.10.2012 р. загальною кількістю найменувань - 423, на суму 265 175,94 грн. у т.ч. ПДВ 44 195,99 грн.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Поряд із цим, ТОВ «Таурус Голд» до Договору №31/07 було виписано Позивачу податкові накладні, а саме:

ь за серпень 2012 р.: №80815 від 08.08.2012 р. на суму 173 479,14 грн.; №80816 від 08.08.2012 р. на суму 228 280,08 грн.; №81027 від 10.08.2012 р. на суму 228 137,04 грн.; №81511 від 15.08.2012 р. на суму 287 110,92 грн.; №82723 від 27.08.2012 р. на суму 143 099,64 грн..

ь №90315 від 03.09.2012 р. на суму 267 864,60 грн.; №91017 від 10.09.2012 р. на суму 437 013,90 грн.; №92017 від 20.09.2012 р. на суму 84 210,60 грн.; №92421 від 24.09.2012 р. на суму 305 383,38 грн.

ь №100115 від 01.10.2012 р. на суму 265 175,94 грн.

При цьому, Позивачем надано до суду копії платіжних доручень, як доказ проведення оплати за укладеним Договором №31/07 на загальну суму 1 290 000,00 грн. зокрема: №695 від 04.12.2012 р. на суму 250 000,00 грн., №712 від 12.12.2012 р. на суму 250 000,00 грн., №724 від 19.12.2012 р. на суму 390 000,00 грн., №15 від 10.01.2013 р. на суму 400 000,00 грн.

Крім того, 02.01.2013 р. між ТОВ «Таурус Голд» (Первісний кредитор), ТОВ «Транс сервіс груп плюс» (Новий кредитор) та ТОВ «ТД «Інфанта» (Боржник) був укладений договір про відступлення права вимоги №0201, згідно якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває права вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності із Договором №31/07. За цим Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів у розмірі 1 129 755,24 грн.

Так, на виконання умов Договору №0201 Позивачем були надані до суду платіжні доручення, а саме: №34 від 21.01.2013 р. на суму 300 000,00 грн., №32 від 17.01.2013 р. на суму 400 000,00 грн., №58 від 23.01.2013 р. на суму 100 000,00 грн., №61 від 28.01.2013 р. на суму 200 000,00 грн., №75 від 04.02.2013 р. на суму 129 755,24 грн.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, відповідно до п.2.1 Договору №31/07 асортимент Товару погоджується Сторонами у Додатку №1 до даного Договору, який є невід'ємною його частиною. При цьому, згідно зі ст.ст.3, 5, 8 кількість, ціна, строк та пункт поставки визначається Сторонами у Замовленні Покупця, на відповідний товар. При цьому, суд звертає увагу, що саме Замовлення Покупця, прийнятого Постачальником до виконання, є підставою для поставки товару.

Зазначені документи - Додаток №1 та відповідні Замовлення, є обов'язковими документами, які містять необхідно інформацію для здійснення господарської операції. Тому, суд критично ставиться на твердження Позивача про те, що відповідні Додаток №1 та Замовлення відсутні у зв'язку із їх узгодження в електронному вигляді, оскільки ст.9 Договору №31/07 передбачено, що Замовлення передається через факс, поштою, електронною поштою або через представника Постачальника. Замовлення вважається прийнятим Постачальником до виконання у випадку повернення Покупцю одного екземпляра Замовлення, підписаного Постачальником і завіреного його основною печаткою.

Водночас, відповідно до положень ст.13 Договору №31/07 здача-приймання товару здійснюється шляхом вчинення наступних дій у наступній черговості, а саме: вивантаження товару, приймання товару за якістю, приймання товару за кількістю та оформлення відповідних документів згідно фактичних результатів приймання товару за кількістю та якістю. Однак, від представників Позивача відповідних документів (актів приймання-передачі товарів, актів про фактичну кількість та якість товару) суду надано не було.

Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

В п.3.8 р.3 Правил №363 передбачено, що заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

При цьому, в р.1 Правил №363 передбачено, що замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.

В п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

В п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.6, п.11.7 та п.11.8 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

В п.11.6 р.11 Правил №363 передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і п.8.26 цих Правил, зокрема:

ь час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

ь вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Поряд із цим, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Однак, Позивачем не надано жодних доказів оформлення товарно-транспортних накладних, які б посвідчували транспонування на склад Позивача товарів за Договором №31/07. При цьому, представник ТОВ «ТД «Інфанта» в судовому засіданні повідомив про їх відсутність та звернув увагу на те, що ТОВ «Таурус Голд» були виписані лише видаткові накладні. В той же час, у наданих видаткових накладних адресою Позивача зазначено м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, проте складське приміщення за твердженнями представників знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Байкова, 7 на підставі договору оренди №1 від 01.01.2012 р.

Більше того, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача, що Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99) передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

Так, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Водночас, Позивачем не надано до суду доказів, на підтвердження видання довіреностей або їх копії, журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ «Таурус Голд» за Договором №31/07.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, відповідно до ст.10 Договору №31/07 право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами оформленої належним чином видаткової накладної. В свою чергу, суд критично ставиться до наданих Позивачем видаткових накладених, оскільки вони не містять розшифровок підписів осіб, які відвантажували та отримували поставлені товари за Договором №31/07 та не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а від так, оформлені не належним чином. Крім того, відсутні розшифровки підпису на деяких податкових накладних, наданих ТОВ «Таурус Голд», а саме: №92421 від 24.09.2012 р., №100115 від 01.10.2012 р.

Крім того, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Натомість, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Таурус Голд», не встановлено наявність матеріально-технічних ресурсів у Позивача. При цьому, суд приймає до уваги, що до матеріально-технічної бази підприємства відносяться виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва і документи, що використовуються суб'єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності. Надані Позивачем договір оренди №1 від 01.01.2012 р. та договір суборенди №03/03/26 від 27.03.2012 р. вказаних висновків суду не спростовують.

При цьому, судом не приймаються до уваги надані ТОВ «ТД «Інфанта» (Постачальник) укладені із господарюючими суб'єктами - Покупцями (зокрема, але не виключно: ТОВ «ТС «Обжора», ТОВ «Восторг», ДП «Фершет Регіон», ТОВ «Мікс Маркет» та інші) договори поставки, оскільки жодних податкових накладних, актів приймання-передачі товарів за такими договорами, а також доказів отримання коштів від контрагентів за реалізовану продукцію, тощо за цими договорами надано суду не було.

Суд, в свою чергу, критично ставиться на посилання Позивача на те, що факт взяття ТОВ «ТД «Інфанта» на бухгалтерський облік отриманих від ТОВ «Таурус Голд» товарів свідчать надані останнім оборотно-сальдові відомості за періоди з 01.08.2012 р. по 31.10.2012 р. стосовно Договору №31/07, оскільки в них не відображено подальшого руху коштів за придбаними товарами.

Поряд із цим, суд не приймає до уваги надані Позивачем акти звіряння між ТОВ «ТД «Інфанта» та між ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс», оскільки в зазначених актах відсутні обов'язкові реквізити, такі як дати їх складення, прізвища та підписи осіб, якими були складені вказані акти, відсутні печатки сторін.

При цьому, суд приймає до уваги на наданий Відповідачем акт про результати зустрічної звірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС ТОВ «Таурус Голд» №149/244/38112590 від 12.10.2012 р. щодо не підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин з контрагентами за липень, серпень 2012 р., а також за вересень 2012 р. - акт №177/244/38112590 від 26.10.2012 р, якими встановлено відсутність наявних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської операції, не підтверджено жодної задекларованої суми.

В межах даного спору та на підставі наданих сторонами документах, судом не встановлено здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «ТД «Інфанта» та ТОВ «Таурус Голд», а також не віднайшли своє підтвердження обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

ь витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6 - п.138.9, пп.138.10.2 - пп.138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті:

ь інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу;

ь крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

При цьому, в пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.138.2, п.138.11 цієї статті, п.140.2 - п.140.5 ст.140, ст.142 і ст.143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, ПК України визначено випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У п.198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Отже, наявність зазначених обставин, а також відсутність підтверджуючих документів щодо фактичного здійснення господарських операцій та отримання Позивачем товарів через відсутність первинних підтверджуючих документів, майна та інших матеріальних і трудових ресурсів у ТОВ «ТД «Інфанта»; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності по причині відсутності трудових ресурсів, відсутність відображення господарських операцій в податковій звітності Позивача, вказує на фіктивність укладеного між сторонами правочину, які в свою чергу не мали на меті настання певних правових наслідків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. При цьому, відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір не відшкодовується.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Інфанта» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін