Постанова № 34683963, 30.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року 16:20 № 826/15893/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньза участю представників сторін:

від позивачівОСОБА_1 (паспорт), ОСОБА_2 (договір)від відповідача Сакало Я. О. (довіреність)ВСТАНОВИВ:

09.10.2013 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Позивач/ФОП ОСОБА_1.) до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0017441701 від 16.09.2013 p., №0017451701 від 16.09.2013 р., №0017461701 від 16.09.2013 р.

2. Відшкодувати Позивачу понесені ним судові витрати за рахунок держави.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився Позивач, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема вказує про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі -ПК України) під час винесення податкових повідомлень-рішень.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити, при цьому зазначає про дотримання Відповідачем положень чинного законодавства під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано - 31.10.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.10.2005 р., та взято на податковий облік у ДПІ у Деснянському районі м. Києва 12.10.2005 р. Основним видом діяльності Позивача є роздрібна торгівля поза магазином, електромонтажні, ізоляційні роботи, роботи із завершення будівництва, роздрібна торгівля поза магазинами.

На підставі наказу №271 від 06.08.2013 р. «Про проведення документальної позапланової перевірки», виданого ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено позапланову невиїзну документальну передвіку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) Позивачем, за результатами якої було складено Акт №660/26-52-17-01/НОМЕР_1 від 27.08.2013 р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки своєчасності. Достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.» (надалі - Акт №660).

В Акті №660 Відповідачем були зроблені висновки про допущення Позивачем наступних порушень:

ь пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.177.1, п.177.2, п.177.5 ст.177 ПК України, а саме Позивач в 2011 р. не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 11 477,87 грн., в а 2012 р. не переховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 74 034,11 грн.;

ь пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.А) п.17.2 ст.17, пп.А) п.19.2 ст.19, пп.20.3.2. п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон №889) та пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 «а» ст.176, п.176.2 «б» ст.176, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України, а саме Позивачем протягом 2010-2012 р. нараховувався, утримувався та переховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб в неповному обсязі в результаті чого до бюджету не перераховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 24 325,50 грн.;

ь пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5 ст.177, п.176.2 «б» ст.176 ПК України, а саме Позивачем не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2012 р., не надано податкові розрахунки ф.1-ЛФ за період 3-4 кв.2011 р., 2 кв. 2012 р., 4 кв. 2012 р. до ДПІ У Деснянському району м. Києва;

ь п.183.4 ст.183 ПК України, а саме Позивач не зареєструвався як платник ПДВ у 2012 р. Пункт 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1 ст.200 ПК України, а саме Позивачем не визначено податкові зобов'язання з ПДВ, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ та не перераховано до бюджету податку на додану вартість за 2012 р. на суму 25 308,40 грн.;

ь ч.8 ст.4 указу Президента України №737 від 93.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (надалі - Указ №737), Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26.09.2001 р., Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, затвердженого наказом ДПА України №1025 від 24.12.2010 р. (надалі - Порядок №1025), п.177.10 ст.177 ПК України на надано до перевірки книг обліку доходів та витрат.

16.09.2013 р., на підставі Акту №660, Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р», зокрема:

ь №0017441401 - яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31 635,50 грн. (із яких, за основним платежем 25 308,40 грн., за штрафними санкціями 6 327,10 грн.), за порушення п.183.4 ст.183, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1.ст.200 ПК України;

ь №0017451701 - яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 107 059,98 грн. (із яких, за основним платежем 85 511,98 грн., за штрафними санкціями 21 548,00 грн.), за порушення пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.177.1, п.177.2, п.177.5 ст.177, п.49.2, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.294.2 ст.294 ПК України;

ь №0017461701 - яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, в розмірі 30 916,87 грн. (із яких, за основним платежем 24 325,50 грн. за штрафними санкціями - 6 591,37 грн.), за порушення пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.А) п.17.2 ст.17, пп.А) п.19.2 ст.19, пп.20.3.2.п.20.3 ст.20 Закону №889 та пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 «а», «б», ст.176, пп.49.18.2. п.49.18. ст.49 ПК України.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права

Як вказано в судовому засіданні Позивачем, що не заперечується сторонами, Позивач в період з 01.07.2010 р по 30.06.2011 р. здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, а в період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. на загальній системі оподаткування.

З 01.01.2012 р. набрала чинності Глава 1 «Спрощена систем оподаткування, обліку та звітності» р. 14 ПК України, відповідно до якої дана глава встановлює правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку (п.291.1 ст.291 ПК України). Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п.291.2 ст.291 ПК України).

В п.291.3 ст.291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Положеннями пп.298.1.1 - пп.298.1.4 п.198.1 ст.298 ПК України визначено порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, в яких, зокрема передбачено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому, заява подається за вибором платника податків в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів (п.297.1 ст.297 ПК України): податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою; податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену пп.1 п.293.3.1 п. 293.3 або пп.1 пп. 293.3.2 п.293.3 ст.293 цього Кодексу; земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується Відповідачем, 20.01.2012 р. (№9913/10) Позивач подав до ДПІ у Деснянському районі м. Києва заяву на право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності в 2012 р.

Однак, відповідно до положень п.291.5.8 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем, відповідно до положень п.291.5.8 п.291.5 ст.291 ПК України, було прийнято рішення №470/10/17-145 від 30.01.2012 р., яким Позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва направляла за адресою Позивача рішення №470/10/17-145 від 30.01.2012 р., та було отримано Позивачем 10.02.2012 р., що посвідчується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (Київ-166, 0216602630873).

Крім того, суд приймає до уваги, що Позивачем не оскаржувалось ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку рішення №470/10/17-145 від 30.01.2012 р., яким Позивачу було відмовлено видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Більше того, в зв'язку із ненаданням жодних доказів, суд критично ставиться до посилань Позивача, що на його неодноразові звернення до ДПІ у Деснянському районі м. Києва щодо отримання рішення за результатами його заяви на право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності від 20.01.2012 р. (№9913/10), йому повідомляли про належну реєстрацію його платником єдиного податку.

Як наслідок, суд погоджується із доводами Відповідача, що Позивач в 2012 р. зобов'язаний був проводити господарську діяльність на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.

Таким чином, суд погоджується із доводами представника Відповідача, що Позивач подавав звітність по спрощеній системі без належних підстав за 2012 р., і така звітність приймалась ДПІ у Деснянському районі м. Києва до відома.

Щодо правомірності винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0017451701 від 16.09.2013 р.

Відповідно до п.177.1 та п.177.2 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до положень пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України платником податку з доходів фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Як вказано в судовому засіданні Позивачем, що не заперечується сторонами, Позивач в період з 01.07.2010 р по 30.06.2011 р. здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, а в період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. на загальній системі оподаткування. Крім того, із підстав викладених вище, суд встановив, що в 2012 р. Позивач зобов'язаний був здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування.

Таким чином, Позивач в період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. та в 2012 р. зобов'язаний обліковувати, нараховувати та сплачувати до бюджету податок з доходу фізичної особи.

Положення п.168.2 ст.168 ПК України врегульовують оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку особою, яка не є податковим агентом, та іноземних доходів, зокрема: латник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (п.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України); особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (п.168.2.2 п.168.2 ст.168 ПК України).

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (п.177.5 ст.177 ПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджено Позивачем, сума валового доходу в період за 3-4 кв. 2011 р. становить 74 688,68 грн. Крім того, Позивачем самостійно визначено в Податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2012 р. вказана сума доходу 450 643,00 грн.

В той же час, відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996), даний нормативно-правовий акт встановлює правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В п.177.10 ст.177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №1025 від 24.12.2010 р. передбачено, що відповідно до п.177.10 ст.177 та п.178.6 ст.178 р.IV ПК України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Водночас, в судовому засіданні Позивачем не надано до суду Книги обліку доходів і витрат, крім того не надано доказів (договори, кошториси, акти приймання-передачі, касові чеки, специфікації, видаткові накладні щодо придбання товарів, робіт, послуг, які були необхідні Позивачу для виконання взятих ним зобов'язань за укладеними договорами із Замовниками).

Таким чином, суд погоджується із доводами Відповідача, що оскільки жодних первинних документів, які б посвідчували правомірність віднесення суми 72 680,00 грн. до валових витрат (період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р.) Позивачем не має, тому таке віднесення ФОП ОСОБА_1 сум до валових витрат було вчинено безпідставно. Більше того, Позивачем не надано жодних доказів, щодо понесених витрат за 2012 р.

Як наслідок, враховуючи надані сторонами документи та пояснення, суд погоджується із доводами Відповідача, що сума чистого доходу ФОП ОСОБА_1 в 2011 р. становила 74 688,68 грн., а в 2012 р. - 450 643,00 грн.

З врахуванням положень п.167.1 ст.167 ПК України, яка визначає ставку податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15 % (та в разі перевищення доходу десятикратного розміру мінімальної заробітної плати - 17% на суму що перевищує такий дохід), суд погоджується із наданим Відповідачем розрахунком основного платежу за податком на доходи фізичних осіб - 85 511,98 грн. (за 2011р. - 11 477,87 грн. та за 2012 р. - 74 034,11 грн.).

Крім того, відповідно до положень абз.2 п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, пп.54.3.2, пп.54.3.4, пп.54.3.5, пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідачем було правомірно застосовано до Позивача штрафні санкції в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов'язання.

Крім того, в п.49.2, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України передбачено обов'язок платника податків подавати податкові декларації за кожний звітний період щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Як встановлено в судовому засіданні, що не заперечується Позивачем, в 2012 р. він не задавав до ДПІ у Деснянському районі м. Києва декларацію про майновий стан і доходи за 2012 р.

В п.120.1 ст.120 ПК України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як наслідок, суд погоджується із посиланням Відповідача, про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0017451701 від 16.09.2013 р., яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 107 059,98 грн. (із яких, за основним платежем 85 511,98 грн., за штрафними санкціями 21 548,00 грн.), за порушення пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.177.1, п.177.2, п.177.5 ст.177, п.49.2, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.294.2 ст.294 ПК України.

Щодо правомірності винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0017461701 від 16.09.2013 р.

Як встановлено судом, Відповідачем перевірявся період господарської діяльності Позивача, в який діяли положення Закону №889 (в 2010 р.) та ПК України (2011-2012 р.).

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону №889 передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів (пп.А та пп.Б п.17.2 ст.17 Закону №889).

Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані (п.19.2 ст.19 Закону №889): своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, в пп.162.1.3 п.162.1 ст.162 ПК України, платником податку з доходів фізичних осіб є також податковий агент, під яким розуміють - юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайняту особу, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестора (оператора) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений р. IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та р. IV цього Кодексу (пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України).

Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Підпунктами А) та Б) п.176.2 ст.176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

ь своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

ь подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Положенням пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Таким чином, в розумінні положень Закону №889 та ПК України, Позивач є податковим агентом та повинен зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач в період з 2010 р по 2012 р. мав трудові відносини (що були зареєстровані Деснянським районним центром зайнятості м. Києва) із 8 працівниками (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.), про що надано відповідні трудові договори між працівником і фізичною особою. При цьому, відповідно до наданих Позивачем довідок за ф.1-ДФ ФОП ОСОБА_1 виплачував вказаним працівникам заробітну плату, з якої нараховував, утримував та перераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується сторонами, за 2010-2012 роки Позивач нарахував, утримав та перерахував до бюджету податку з доходів фізичних осіб (як податковий агент) в розмірі 1 829,48 грн.

Однак, суд приймає до уваги доводи Відповідача, що відповідно до договорів (№194 від 19.03.2010 р., №201 від 15.04.2010 р., №206 від 01.06.2010 р., №207 від 15.06.2010 р., №205 від 17.06.2010 р., №211 від 25.06.2010 р., №202 від 01.07.2010 р., №241 від 07.04.2011 р., №242 від 18.04.2011 р., №243 від 13.05.2011 р., №214 від 17.08.2011 р., №246 від 24.10.2011 р., №247 від 01.11.2011 р., №261 від 23.04.2012 р., №262 від 23.04.2012 р., №267 від 26.06.2012 р., №271 від 17.07.2012 р., №272 від 31.07.2012 р., №273 від 31.07.2012 р., №274 від 17.08.2012 р., №279 від 23.08.2012 р., №283 від 10.09.2012 р., №286 від 22.11.2012 р.) та Актів приймання виконання будівельних робіт до вказаних договорів, ФОП ОСОБА_1 отримував заробітну плату від контрагентів в розмірі 180 347,00 грн. (за 3-4 квартал 2010 р. 94 369,00 грн., за 2011 р. - 26 039,00 грн. та за 2012 р. - 59 939,00 грн.).

При цьому, в судовому засіданні Позивач підтвердив включення заробітної плати працівників до Актів приймання виконання будівельних робіт, отримання таких коштів від контрагентів та в подальшому виплату такої заробітної плати найманим працівникам.

Проте, в порушення положень ст.11, ст.69, ст.70 та ст.71 КАС України, жодних доказів нарахування, утримання та перерахування Позивачем до бюджету податку з фізичних осіб із суми 180 347,00 грн. (за вищевказаними договорами) Позивачем не надано, а судом не встановлено.

В пп.А) п.20.3 ст.20 Закону №889 фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону, при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону №889).

Як наслідок, суд приймає доводи представника Відповідача, що Позивачем безпідставно не утримано та не перераховано до бюджету податок на дохід фізичних осіб із доходу працівників (за 2010-2012 р.), що був отриманий робітниками за роботи, які виконувались за укладеними Позивачем договорами. Як вбачається із наданих Відповідачем розрахунків, розмір недоплати становить 24 325,50 грн. (за 2010 р. - 13 076,25 грн., за 2011 р. - 3 338,40 грн., за 2012 р. - 7 910,85 грн.).

В п.127.1 ст.127 ПК України визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п.7 цього підрозділу) (п.11 під.10 Перехідних положень ПК України).

Таким чином, Відповідачем правомірно було застосовано до Позивача штрафні санкції в розмірі 25% від суми податку, що підлягає нарахуванню, зокрема: за 2010 р. - 3 269,06 грн., за 2011 р. - 834,60 грн., за 2012 р. - 1 977,71 грн. (загальна сума - 6 081,37 грн.).

Крім того, оскільки Позивачем не надано доказів, які б посвідчували факт подання розрахунків за ф.1-ДФ за 3-4 кв. 2011 р., 2 кв.2012 р, 4 кв. 2012 р. тому, суд погоджується із доводами Відповідача, що відповідно до абз.1 п.119.2 ст.119 ПК України, до Позивача правомірно застосували штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн.

Як наслідок, суд погоджується із посиланням Відповідача, про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0017461701 від 16.09.2013 р., яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, в розмірі 30 916,87 грн. (із яких, за основним платежем 24 325,50 грн. за штрафними санкціями - 6 591,37 грн.), за порушення пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.А) п.17.2 ст.17, пп.А) п.19.2 ст.19, пп.20.3.2.п.20.3 ст.20 Закону №889 та пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 «а», «б», ст.176, пп.49.18.2. п.49.18. ст.49 ПК України.

Щодо правомірності винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0017441701 від 16.09.2013 р.

Пунктом 183.1 ст.183 ПК України визначає, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

В п.183.3 ст.183 ПК України вказано, що у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Як встановлено в судовому засіданні, що не заперечується сторонами, Позивач в період з 01.07.2010 р по 30.06.2011 р. здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, а в період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. на загальній системі оподаткування.

Підпунктом 183.4 ст.183 ПК України визначає, що у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених гл.1 р.XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним п.181.1 ст.181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним п.182.1 ст.182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений п.183.3 цієї статті.

В п.181.1 ст.181 ПК України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Як встановлено в судовому засіданні, що не спростовується Позивачем та підтверджується Податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (за 3 кв. 2012 р та 2012 р.) , сума доходів ФОП ОСОБА_1 в жовтні 2012 р. перевищила суму 300 000 грн. (без урахування суми ПДВ), однак Позивач, із недотриманням положень п.181.1 ст.181 та п.183.3 ст.183 ПК України, не зареєструвався платником ПДВ.

Водночас, суд критично сприймає посилання Позивач що він перебував на спрощеній системі оподаткування, оскільки як вже було встановлено в судовому засіданні, Позивачу 30.01.2012 р. листом №470/10/17-145 було відмовлено в задоволенні його заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

В п.187.1 ст.187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

ь дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

ь дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 цього Кодексу.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначений в ст.188 ПК України. При цьому, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 ПК України).

Як вказано Відповідачем в судовому засіданні, що не спростовано Позивачем, у ФОП ОСОБА_1 у вересні-грудні 2012 р. виник дохід в розмірі 150 643,00 грн., тому суд приймає до уваги доводи Відповідача, який визначив суму основного платежу з ПДВ за жовтень-грудень 2012 р. в розмірі 25 308,40 грн.

Крім того, з врахуванням положень абз.2 п.123.1 ст.123 ПК України суд погоджується із посиланням Відповідача про об'єктивність нарахуванням штрафних санкцій в розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов'язання.

Як наслідок, суд погоджується із посиланням Відповідача, про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0017441701 від 16.09.2013 р., яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 31 635,50 грн. (із яких, за основним платежем 25 308,40 грн., за штрафними санкціями 6 327,10 грн.), за порушення п.183.4 ст.183, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1.ст.200 ПК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір не підлягає відшкодуванню позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін