Ухвала суду № 34683885, 30.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р.справа № 2а-3664/11 (2а/0807/14/12)

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Шлай А.В.

при секретарі судового засідання: Кязимовій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Енергодарської міської ради Запорізької області та ОСОБА_1

на постанову: Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.04.2012р. у справі №2а-3664/11 (2а/0807/14/12)

за позовом: ОСОБА_1

до 1.Енергодарської міської ради Запорізької області,

2.Виконавчого комітету Енергодарської міської ради;

3.Секретаря Енергодарської міської ради ОСОБА_5;

4.Міського голови м.Енергодара Наумічева Ігоря Миколайовича

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Управління Державного казначейської служби України у м.Енергодар

за участю та прокурора

про: скасування рішень, поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

-визнати неправомірним (незаконним) з дня прийняття та скасувати рішення Енергодарської міської ради № 22 «Про відсторонення від роботи (від виконання повноважень за посадою) та проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1»;

-визнати неправомірною (незаконною) та скасувати письмову вказівку за підписом ОСОБА_5 «К неукоснительному исполнению ответственными дежурными управления по чрезвычайным ситуациям и гражданской защите населения городского совета и охранниками ГСО», доручення міського голови № 88 від 07.06.2010р. про заборону позивачу допуску та входу в адміністративну будівлю виконавчого комітету по вул.Курчатова,11 у м.Енергодар Запорізької області;

-визнати незаконним та скасувати рішення Енергодарської міської ради Запорізької області № 25 від 16.06.2010р. «Про звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1»;

-поновити ОСОБА_1 на роботі в апараті Енергодарської міської ради та її виконавчого комітету на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 16 червня 2010р.

-зобов'язати міського голову м.Енергодар внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1, сформулювавши запис № 23 наступним чином: «Поновлений на роботі в апараті Енергодарської міської ради та її виконавчого комітету на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 16 червня 2010р., попередній запис № 22 вважати недійсним»;

-стягнути з Енергодарської міської ради, виконавчого комітету Енергодарської міської ради на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, картковий рахунок НОМЕР_2 в Енергодарському відділенні Запорізького РУ ПАТ КБ «Приватбанк», розташованого: 71503, Запорізька область, м.Енергодар, пр.Будівельників, 11-а, МФО 313399, ОКПО 23788752, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2010р. до 10.04.2012р. у сумі 151805,07грн.; відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, створенням штучних перешкод для допуску на роботу, протидії в реалізації конституційного та трудового права на працю, перешкоджання в реалізації конституційного та трудового права на відпочинок шляхом фактичного скасування наданих відпусток, у сумі 27100,80грн.; відшкодування додаткових витрат на проведення лікувальних заходів та придбання ліків у сумі 17964,97грн.;

-покласти на ОСОБА_5 в порядку регресу обов'язок покрити шкоду, заподіяну Енергодарській міській раді та її виконавчому комітету у зв'язку з оплатою позивачу часу вимушеного прогулу у сумі 151805,07 грн., у зв'язку з відшкодуванням йому моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, створенням штучних перешкод для допуску на роботу, протидії в реалізації конституційного та трудового права на працю, спричинення при цьому позивачу тілесних ушкоджень, внаслідок чого останній змушений був проходити курс лікування в ДУ «СМСЧ № 1», у т.ч. на стаціонарі хірургічного відділення ДУ «СМСЧ №1», перешкоджання в реалізації конституційного та трудового права на відпочинок шляхом фактичного скасування наданих відпусток, у сумі 27100,80 грн.; відшкодування додаткових витрат на проведення лікувальних заходів та придбання ліків у сумі 17964,97грн. (т.4 а.с.76).

Позивач у позові просив також визнати поважною причину пропущення строку звернення до суду з вказаними вимогами;

В обґрунтування позову зазначалось, що спірними рішеннями відповідача порушено його конституційні права. Позивач стверджував, що його звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради є незаконним, оскільки здійснено без законних підстави, крім того, в період тимчасової непрацездатності. З урахуванням зазначеного позивач наполягав на судовому вирішенні даного спору.

Строк звернення до суду з позовом позивачу поновлено ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 27.09.2011р.

Постановою суду першої інстанції від 10.04.2012р. позов задоволено частково, визнано неправомірним та скасовано рішення Енергодарської міської ради №25 від 16.06.2010 року «Про звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1»; поновлено ОСОБА_1 на роботі в апараті Енергодарської міської ради та її виконавчого комітету на посаді заступника міського голови з питань виконавчих органів з 16 червня 2010 року по 10 грудня 2010 року, про що зобов'язано зробити запис в трудовій книжці; стягнуто з Енергодарської міської ради, виконавчого комітету Енергодарської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2010р. по 10.12.2010р. у сумі 41341,25 грн., та моральна шкода за незаконне звільнення у сумі 2000,0грн.; в задоволенні інших позовних вимог позивачу відмовлено. Суд погодився з позивачем щодо незаконності його звільнення, зазначивши, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення №25 від 16.06.2010 року «Про звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1». З урахуванням зазначеного суд визнав обґрунтованими позовні вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на його посаді на період повноважень ради п'ятого скликання Енергодарської міської ради з виплатою середнього заробітку на час вимушеного прогулу та моральної шкоди у сумі 2000,0грн., оскільки звільнення з посади заступника голови міської ради після сформування нового виконавчого комітету є правильним. Стосовно інших вимог позивача суд визначився щодо їх безпідставності.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, ОСОБА_1 (позивач) та Енергодарська міська рада (відповідач-1) оскаржують постанову суду від 10.04.2012р. в апеляційному порядку.

Позивач вважає, що оскаржувану постанову прийнято упереджено на користь відповідачів на підставі неповного дослідження доказів, поверхового та неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору. На думку позивача, судом порушено норми процесуального права, зокрема, щодо затягування вирішення спору та незаконності вступу прокурора у процес. Стверджує, що прокурор не став на захист інтересів бюджету, хоча мав би наполягати на задоволенні регресних вимог до Миронова А.А.

Окрім того, позивач висловлює своє непогодження з висновками суду щодо визначення кінцевої дати поновлення на посаді, що, за словами апелянта, «нівелює саме значення поновлення». Позивач вважає, що таким формулюванням поновлення і зазначенням кінцевої дати перебування на публічній службі суд не здійснив відновлення порушених прав позивача (ст.6 Конвенції про захист прав людини в основоположних свобод). На думку позивача судом не враховано, що посада «заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» не є виборною та строковою, і формування нового складу виконавчого комітету не є підставою для припинення служби посадових осіб органу місцевого самоврядування.

Щодо відсутності предмету спору стосовно оскарження рішення Енергодарської міської ради №22 «Про відсторонення від роботи (від виконання повноважень за посадою) та проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1» позивач зазначає про помилковість таких висновків суду з урахуванням того, що рішення №22 прийнято з численними порушеннями положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також того, що вказане рішення стало в подальшому підставою для рішення про звільнення. Наполягає на тому, що судом не з'ясовано обставини, пов'язані із забороною допуску та входу ОСОБА_1 в адміністративну будівлю, тобто судом порушено ст.114 КАС України.

Позивач також не погоджується з судом про часткове задоволення вимог про стягнення коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. За твердженням апелянта, судом не враховано ані численний список заохочень за період перебування на службі та відсутність дисциплінарних стягнень, ані висновки експертизи про спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та суми, що була витрачена на діагностику, операцію і придбання ліків. Тому апелянт просить скасувати постанову суду як незаконну та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт - Енергодарська міська рада в особі міського голови Наумічева І.М. в своїй апеляційній скарзі висловлює непогодження з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог та зауважує на тому, що суд прийняв в цій частині необґрунтоване рішення. Відповідач-1 впевнений, що судом першої інстанції не враховано, що звільнення ОСОБА_1 відбулось не з підстав, визначених Кодексом законів про працю України, а згідно зі ст.20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а відтак порушень вимог ч.3 ст.40 КЗпП України з боку відповідача допущено не було. Також відповідач вважає, що судом допущено помилкову оцінку доказів, що призвело до невірного розрахунку суми стягнення за час вимушеного прогулу. Окрім того, за твердженням відповідача, суд надав невірну оцінку обставинам при визначенні моральної шкоди. Посилаючись на ст.159 КАС України, відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В ході апеляційного розгляду від Енергодарської міської ради, прокуратури м.Енергодара та від виконавчого комітету Енергодарської міської ради надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача; відповідачі та прокурор просять апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

ОСОБА_5 надав клопотання в порядку ст.49 КАС України, в якому зазначив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 необґрунтована, вважає, що підстави для її задоволення відсутні.

В судовому засіданні позивачем надано клопотання про залучення доказів; позивач просить суд залучити до справи в якості письмових доказів копію Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р., копію трудової книжки, копію рішення Енергодарської міської ради від 04.03.2008р. №4, копію рішення Енергодарської міської ради №24 від 03.06.2010р., копію відповіді міського голови Наумічева І.М. за вих. №10-24-Д/1023 від 18.07.2013р. та копію рішення Енергодарської міської ради №11 від 30.05.2013р. «Про структуру виконавчих органів, загальну чисельність апарату ради та її виконавчих органів». Дане клопотання задоволено, документи до матеріалів справи залучені.

Апелянтами додатково надані письмові пояснення на обґрунтування доводів апеляційних скарг.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводі апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи з урахуванням наданих заперечень, клопотань та додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Енергодарської міської ради Запорізької області та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Енергодарської міської ради від 04.03.2008р. №4 ОСОБА_1 затверджено заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Розпорядженням Енергодарського міського голови Кулібова О.В. від 11.03.2008р. №60-ос ОСОБА_1 призначено на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (а.с.40 т.2).

Рішенням Енергодарської міської ради п'ятого скликання №22 від 03.06.2010р. «Про відсторонення від роботи (від виконання повноважень за посадою) та проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1» останнього відсторонено від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати з 03.06.2010р. та вирішено провести службове розслідування у період з 03.06.2010р. по 02.08.2010р. (а.с.36 т.1).

Рішенням Енергодарської міської ради від №25 від 16.06.2010р. ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади (а.с.38 т.1) у зв'язку із виявленням за результатами роботи тимчасової контрольної комісії з питань діяльності виконавчих органів ради чисельних порушень, зокрема:

- недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування, передбачених ч.2 ст.12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пунктом «г» частини 1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», що полягає у відмові прокурору м.Енергодара в інформації, надання якої передбачено Законом України «Про прокуратуру»;

- недотримання вимог, пов'язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування, передбачених ч.3 ст.12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», що полягає у прийнятті ОСОБА_1 безпосередньої участі у страйках, пікетуваннях адміністративної будівлі Енергодарської міської ради, пошкодженні майна виконкому, створенні перешкод виконанню органами місцевого самоврядування своїх повноважень.

В спірному рішенні також зазначено, що позивача звільнено з підстав, передбачених ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі по тексту - Закон) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 20 зазначеного Закону (в редакції, чинній на момент спірних відносин) встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також у разі:

- порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

- порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (ст.5 цього Закону);

- неподання відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін (ст.13 цього Закону);

- виявлення або виникнення обставини, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із походженням служби в органах місцевого самоврядування (ст.12 цього Закону);

- досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (ст.18 цього Закону).

Отже, законодавець встановив вичерпний перелік підстав для припинення служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Законами України та керуватися у своїй діяльності Конституцією України, Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам сільської, селищної, міської, районної у місті ( у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень сільської, селищної, міської, районної у місті ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.

Виконавчий комітет утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, голова відповідної районної у місті ради.

Аналізуючи наведені норми права, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів та обставин, на які посилається відповідач як підставу звільнення, колегія суддів вважає, що рішення Енергодарської міської ради №25 від 16.06.2010р. є передчасним та протиправним.

Протиправність даного рішення пов'язана з тим, що зазначене рішення прийнято під час перебування позивача на момент звільнення на лікуванні (листок непрацездатності серії АБЖ №643008, серії АБЖ №475929, а.с.77-78 т.2), тобто спірне рішення відповідача прийнято всупереч нормам трудового законодавства, оскільки не дотримано гарантій прав позивача.

Доводи відповідачів щодо незастосування до спірних правовідносин норм трудового законодавства колегією суддів не приймаються, оскільки ані Закон України «Про місцеве самоврядування в України» ані Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не містять таких застережень. Окрім того, в матеріалах справи відсутні висновки службового розслідування відносно ОСОБА_1, як беззаперечного доказу порушення позивачем ст.12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що звільнення позивача суперечить нормам Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також ч.2 ст.40 КЗпП України, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності. За таких обставин суд вірно визначився щодо протиправності та незаконності рішення відповідача №25 від 16.06.2010р.

Вірними також є висновки суду про поновлення позивача на службі з 16.06.2010 року (з дати звільнення в період перебування на листку непрацездатності) по 10.12.2010 року (по дату сформування нового складу виконавчого комітету - т.4 а.с.112). Такий висновок суду узгоджується з положеннями ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно з нормами даної статті виконавчий комітет утворюється у складі, відповідно, сільського, селищного, міського голови, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Тобто повноваження заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету закінчуються після сформування нового складу виконавчого комітету. При цьому кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою, а персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.

Щодо доводів позивача стосовно визнання неправомірним (незаконним) з дня прийняття та скасування рішення Енергодарської міської ради №22 «Про відсторонення від роботи (від виконання повноважень за посадою) та проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1» колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився щодо їх безпідставності. Так, на момент вирішення спору в суді рішення відповідача №22 від 03.06.2010р. скасовано рішенням Енергодарської міської ради від 16.07.2010р. №345 (а.с.51 т.5), докази оскарження зазначеного рішення відповідача відсутні.

Судом враховано, що одним з принципів захисту порушеного права особи на працю є поновлення її на роботі з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП України). Враховуючи протиправність рішення відповідача про звільнення позивача з посади, та довідку, надану відповідачем (а.с.56,57,58 т.4), розмір неотриманої суми за час вимушеного прогулу перед позивачем складає 41341,25грн. (125 х 330,73 грн. = 41341,25грн.). Належних доказів на спростування вказаної суми суду сторонами не надано.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, створенням штучних перешкод для допуску на роботу, протидії в реалізації права позивача на працю та відпочинок у сумі 27100,80грн. та відшкодування додаткових витрат на проведення лікувальних заходів та придбання ліків у сумі 17964,97грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єкта публічно-правових відносин, розглядається адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

На підставі ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом в залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з вищевказаної норми, особа у разі порушення її прав має право на відшкодування моральної шкоди. При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом виходячи із сукупності обставин, які свідчать як про факт заподіяння такої шкоди так і глибини завдання такою шкодою моральних страждань.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В частині вимог щодо відшкодування шкоди позивач має довести суду як факт заподіяння такої шкоди, зв'язок шкоди з діями або бездіяльністю відповідача, так і розмір шкоди, заявленої до відшкодування.

Оцінивши фактичні обставини спору, колегія суддів погоджується з розміром суми відшкодування. Підстав для стягнення решти заявлених сум суд не вбачає. Позивач не надав суду доказів того, що неправомірні дії відповідача призвели до загострення його хвороб. Документальних підтверджень того, що позивач зазнав фізичних страждань внаслідок загострення хвороб також суду не надано, як не надано і доказів того, що такі фізичні страждання заподіяні саме внаслідок протиправних дій відповідача. При цьому суд враховує наявність відмовного матеріалу №1470 від 16.06.2010р. за фактом спричинення тілесних ушкоджень.

Не приймаються до уваги і доводи позивача з приводу затримки видачі трудової книжки. Затримка дійсно мала місце, проте не з вини відповідачів.

Щодо некомпетентності секретаря ради ОСОБА_5 підписувати рішення №22 та №25 колегія суддів зазначає, що порушень вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з боку відповідачів допущено не було. Доводи про некомпетентність ОСОБА_5 в момент підписання вказаних рішень спростовується матеріалами справи та документами прокурорського реагування.

Щодо вимог позивача про покладення на ОСОБА_5 в порядку регресу обов'язку покриття шкоди, заподіяної Енергодарській міській раді та її виконавчому комітету у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу позивачеві та моральної шкоди, відшкодування додаткових витрат на проведення лікувальних заходів, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, оскільки позивач не відноситься до осіб, які взмозі звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не спростовують висновків суду першої інстанції; суд вірно встановив і об'єктивно оцінив обставини у справі та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційні скарги слід залишити без задоволення, постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Енергодарської міської ради Запорізької області на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.04.2012р. у справі №2а-3664/11 (2а/0807/14/12) залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.04.2012р. у справі №2а-3664/11 (2а/0807/14/12) залишити без задоволення.

Постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.04.2012р. у справі №2а-3664/11 (2а/0807/14/12) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай