Рішення № 3468290, 10.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.09 Справа № 15/53(18/125).

за позовом

Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ

про стягнення 322 802 грн. 54 коп.

суддя Пономаренко Є.Ю.

за участю представників:

від позивача: Вербовий О.В., за дов. від 08.07.2008;

від відповідача: Кузьмін Ю.В. за дов. від 18.12.2007;

Соколова Ю.В. за дов. від 20.12.2007.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 216 978 грн. 31 коп. по оплаті вартості послуг транспортування газу, наданих відповідачу за договором від 06.11.2006 № 116-666, втрат від інфляції в сумі 3 697 228 грн. 14 коп., трьох процентів річних в сумі 415 094 грн. 80 коп.. та штрафу в сумі 435 188 грн. 48 коп. за прострочення грошового зобов’язання.

Клопотанням від 22.09.2008 після звірення розрахунків з відповідачем та перерахування заявлених до стягнення сум позивач зменшив розмір заявленого до стягнення основного боргу до суми 4 611 464 грн. 91 коп. та розмір штрафу до суми 322 802 грн. 54 коп., а також збільшив розмір заявлених до стягнення втрат від інфляції до суми 3 851 396 грн. 63 коп. та трьох процентів річних до суми 487 219 грн. 19 коп.

При первісному розгляді спору рішенням господарського суду Луганської області від 23 вересня 2008 року (суддя –В.Корнієнко), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2008 року (головуючий –Л. Лазненко, судді –О. Медуниця, Д. Перлов) позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з відповідача 4 611 464 грн. 91 коп. основного боргу, 3 851 396 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 487 219 грн. 19 коп. трьох відсотків річних. Розмір штрафу, що підлягає до стягнення на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, частини 1 статті 233 ГК України, було зменшено до 39 381 грн. 91 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 лютого 2009 року касаційна скарга дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволена частково. Рішення господарського суду Луганської області від 23 вересня 2008 року та постанова Луганського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2008 року у справі за № 18/125 в частині стягнення штрафу скасована і справа в цій частині передана на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. В решті рішення господарського суду Луганської області від 23 вересня 2008 року та постанова Луганського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2008 року у справі за № 18/125 залишено без змін.

Відтак, предметом спору у справі №15/53 (18/125) є позовна вимога про стягнення штрафу в сумі 322 802 грн. 54 коп.

Дана позовна вимога обґрунтовується позивачем застосуванням до спірних договірних правовідносин положень п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Представник позивача позовну вимогу підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача проти позовної вимоги заперечили, посилаючись на те, що положення п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України можуть застосовуватися за прострочення виконання негрошового зобов’язання, тоді як у відповідача перед позивачем існує грошове зобов’язання по договору.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про стягнення штрафу в сумі 322 802 грн. 54 коп. виходячи з наступних підстав.

Згідно договору на транспортування природного газу для потреб населення від 06.11.2006 № 116/666, укладеному між сторонами за позовом, позивач протягом 2007 року надав відповідачу послуги по транспортуванню природного газу на загальну суму 50 007 218 грн. 03 коп., що підтверджується актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу та визнано відповідачем.

Відповідач, в свою чергу, зобов’язався оплачувати вартість наданих послуг протягом місяця наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалося транспортування газу (п. 6.2. договору).

Однак, у порушення умов договору відповідач своєчасно та в повному обсязі надані йому в 2007 році послуги по транспортуванню газу не оплатив.

Борг відповідач по оплаті вартості вказаних послуг складає 4 611 464 грн. 91 коп., що підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем (відзив на позовну заяву від 19.08.2008).

Постановою Вищого господарського суду України від 12 лютого 2009 року Рішення господарського суду Луганської області від 23 вересня 2008 року та постанова Луганського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2008 року у справі за № 18/125 в частині стягнення штрафу скасована і справа в цій частині передана на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Скасування судових рішень місцевого та апеляційного судів мотивовано судом касаційної інстанції наступним.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 статті 549 ЦК України визначає, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення, за який вона стягується і конкретний її розмір.

Пунктом 2 частини 2 статті 231 ГК України закріплено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються;

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що задовольняючи позов у цій частині місцевий господарський суд виходив лише із того, що позивач є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, залишивши поза увагою зміст і характер спірних правовідносин, а тому і не дослідив підстави застосування даної штрафної санкції (вид господарського правопорушення, за який вона стягується).

Предмет правовідносин визначено у п. 1.1. договору, згідно якого виконавець (позивач) зобов’язується здійснити транспортування трубопровідним транспортом природного газу, а замовник (відповідач) зобов’язується сплатити за транспортування встановлену плату.

Порядок і умови проведення розрахунків визначено у розділі 6 договору.

Виходячи зі змісту п. 6.2. договору відповідач повинен здійснювати оплату послуг шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця (позивача).

Таким чином, господарське зобов’язання відповідача за спірними правовідносинами є грошовим.

Штрафні санкції нараховані позивачем на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за прострочення виконання відповідачем зобов’язань з оплати послуг.

Згідно висновку Вищого господарського суду України, зробленого при касаційному перегляді судових рішень у даній справі, штрафні санкції можуть бути застосовані на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за умови, зокрема, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання.

Отже, оскільки господарське зобов’язання відповідача у спірних правовідносинах є грошовим, то застосування штрафних санкцій на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України є неправильним.

Тому, у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в сумі 322 802 грн. 54 коп. слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за позовною вимогою про стягнення штрафу, яку розглянуто у даному провадженні, покладаються на позивача. Оскільки при первісному розгляді спору позов було задоволено повністю та відповідно судові витрати у повному обсязі покладено на відповідача, тоді як за новим розглядом у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу відмовлено, слід перерозподілити судові витрати за позовом. Так, судові витрати за подачу позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у складі: витрат зі сплати державного мита у розмірі 21 201 грн. 85 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 98 грн. 11 коп.

Судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в сумі 322 802 грн. 54 коп. відмовити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ, вул. Т. Шевченка, 102, ідентифікаційний код 05451150, на користь дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801, витрати зі сплати державного мита у розмірі 21 201 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 98 грн. 11 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарг покласти на позивача.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 15.04.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко