Рішення № 34682443, 31.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р.Справа № 916/2408/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Румянцев О.С.,

від відповідачів:

1) ТОВ „Калуський бровар" - не з'явився,

2) ТОВ „Винні традиції України" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Калуський бровар" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Винні традиції України" про стягнення 2394067,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вин Агро" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Калуський бровар" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Винні традиції України" про стягнення 2394067,28 грн., посилаючись на наступне.

Між ТОВ „Вин Агро" та ЗАТ „Зірниця" був укладений договір дистрибуції №1 від 09.12.2008 р., згідно якого ТОВ „Вин Агро" передає у власність ЗАТ „Зірниця", а ЗАТ „Зірниця" приймає та оплачує товар на умовах, передбачених договором. Так, у зв'язку з несплатою ЗАТ „Зірниця" грошових коштів за отриманий товар ТОВ „Вин Агро" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення заборгованості. Так, 26.02.2010 р. господарським судом Одеської області було винесено рішення по справі № 15/03-10-99 про задоволення позову ТОВ „Вин Агро" до ЗАТ „Зірниця" про стягнення 2697433,12 грн., на виконання якого 16.03.2010 р. господарським судом Одеської області виданий наказ про примусове виконання рішення суду по справі № 15/03-10-99, який був поданий на виконання до відповідного відділу державної виконавчої служби.

За ствердженнями позивача, ЗАТ „Зірниця" не виконало рішення суду по справі № 15/03-10-99 у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на серпень 2011 р. заборгованість ЗАТ „Зірниця" перед ТОВ „Вин Агро" становила 2194887,94 грн. До того ж позивач вказує. що ним було подано позов про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих на вищевказану заборгованість. Так, 07.05.2012 р. господарським судом Одеської області було прийнято рішення по справі № 27/17-3737-2011 за позовом ТОВ „Вин Агро" до ЗАТ „Зірниця" про стягнення 583280,70 грн., яким позов ТОВ „Вин Агро" задоволено частково, а саме стягнуто з ПАТ „Зірниця" на користь ТОВ „Вин Агро" 3% річних в розмірі 108347,67 грн. та інфляційні втрати в сумі 294349,20 грн., 4026,97 грн. державного мита та 162,84 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

25.05.2012 р. господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення суду по справі № 27/17-3737-2011, який був поданий на виконання до відповідного відділу державної виконавчої служби.

Однак, в подальшому 28.08.2012 р. між ТОВ „Калуський бровар" (новий боржник), ТОВ „Вин Агро" (кредитор) та ПАТ „Зірниця" (первісний боржник) був укладений договір про переведення боргу, відповідно до п. 1.1 якого первісний боржник переводить борг за договором дистрибуції № 1 від 09.12.2008 р., що був укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобовязання за названим у цьому пункті договором.

Як вказує позивач, відповідно до п. 1.3 договору про переведення боргу від 28.08.2012 р., новий боржник зобов'язується оплатити протягом одного року з моменту укладення цього договору, заборгованість по договору дистрибуції № 1 від 09.12.2008 р. в сумі 2190623,94 грн. (сума основного боргу та державне мито та ІТЗ судового процесу по господарській справі № 15/03-10-99), 203443,34 грн. (інфляційні втрати згідно рішення господарського суду Одеської області № 27/17-3737-2011). Відповідно до п. 4.1 договору про переведення боргу від 28.08.2012 р. останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вказує позивач, останній строк оплати заборгованості у розмірі 2394067,28 грн. відповідно до умов договору про переведення боргу настав 28.08.2013 р. Таким чином, за ствердженнями позивача, станом на 02.09.2013 р. заборгованість ТОВ „Калуський бровар" перед ТОВ „Вин Агро" склала 2394067,28 грн.

Разом з тим позивач зазначає, що 28.08.2012 р. у якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Калуський бровар" за договором про переведення боргу між ТОВ „Вин Агро" та ТОВ „Винні традиції України" було укладено договір поруки № 28, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед ТОВ „Вин Агро" відповідати за належне виконання ТОВ „Калуський бровар" умов п. 1.3 договору про переведення боргу. Згідно п. 2.2 договору поруки поручитель зобов'язаний у 3-денний термін з моменту отримання повідомлення від кредитора виконати вимоги кредитора.

Так, як зазначає позивач, 29.08.2013 р. ТОВ „Вин Агро" вручило ТОВ „Винні традиції України" вимогу про виконання зобов'язання ТОВ „Калуський бровар" за договором про переведення боргу від 28.08.2012 р. Однак, на момент подання позовної заяви ТОВ „Калуський бровар" не виконало вимог ТОВ „Вин Агро" та не погасило заборгованість за договором про переведення боргу від 28.08.2012 р. у розмірі 2394067,28 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2013 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2408/13, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач - ТОВ „Калуський бровар" із заявленими позовними вимогами не погоджується, оскільки вважає їх необґрунтованими, безпідставними і незаконними з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 51-54). Так, відповідач зазначив, що 14.10.2013 р. ТОВ „Калуський бровар" подало позов до господарського суду Івано-Франківської області про визнання недійсним договору про переведення боргу від 28.08.2012 р., що був укладений між ТОВ „Калуський бровар", ПАТ „Зірниця" та позивачем. При цьому представник відповідача посилається на положення ст. 513 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Оскільки договір дистрибуції № 1 від 09.12.2008 р. між первісним боржником та позивачем було укладено в письмовій формі, в свою чергу спірний договір також мав бути укладений у письмовій формі. Як вказано у преамбулі договору, договір зі сторони первісного боржника підписаний його головою правління Волосянком Р.О., який діяв на підставі статуту первісного боржника. Проте, за ствердженнями відповідача, на момент підписання даного договору первісний боржник перебував в процедурі ліквідації, а Волосянка Р.О. не було включено до складу ліквідаційної комісії. Таким чином, на думку представника відповідача, договір зі сторони первісного боржника був підписаний особою, яка не мала жодних повноважень підписувати договори від імені первісного боржника, оскільки Волосянко Р.О. не мав жодних повноважень на підписання договору.

Також представник відповідача відмітив, що відповідно до преамбули договору, договір зі сторони ТОВ „Калуський бровар" був підписаний його директором, який діяв на підставі статуту ТОВ „Калуський бровар". Відповідно до ст. 17 статуту відповідача (у редакції, що була чинною станом на 28.08.2012 р.) виконавчим органом відповідача є Дирекція. Дирекція складається з двох членів Дирекції, якими є Генеральний директор та Комерційний директор. Генеральний директор очолює Дирекцію, здійснює повноваження Дирекції та приймає всі рішення від імені Дирекції одноособово, окрім випадків, передбачених ст. 17.11 статуту відповідача у редакції, що була чинною станом на 28.08.2012 р. Так, відповідач наголошує, що в ст. 17.11 статуту ТОВ передбачено, що укладення/розірвання ТОВ „Калуський бровар" будь-яких договорів, окрім правочинів, пов'язаних з наданням комунальних послуг, послуг поштового зв'язку, комунікаційних послуг та послуг з газопостачання, електропостачання та водопостачання, можливе лише з обов'язковим затвердженням даних правочинів комерційним директором ТОВ „Калуський бровар". Проте, за ствердженнями позивача договір не був затверджений комерційним директором ТОВ, що свідчить про порушення процедури укладення договору.

Крім того, ТОВ „Калуський бровар" вважає, що договір поруки № 28 від 28.08.2012 р. є фіктивним, оскільки його було укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим договором.

Відповідачем - ТОВ „Винні традиції України" відзив на позов не надано, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в позовній заяві. Так, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення згідно поштового повідомлення, що містяться в матеріалах справи, з відміткою на поштовому конверті про відсутність адресату за вказаною адресою згідно довідки Укрпошти ф. 20.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач - ТОВ „Винні традиції України" вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 31.10.2013 р. до початку розгляду справи по суті представником позивача було подано суду уточнену позовну заяву (а.с. 138-140), в якій позивачем змінено підставу позову. Так, відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів грошову суму по договору про переведення боргу від 26.06.2012 р. у розмірі 2394067,28 грн. При цьому заяву обґрунтовано тим, що до господарського суду Одеської області помилково була надана копія недіючого і неукладеного договору про переведення боргу від 28.08.2012 р. Наразі позивач стверджує, що даний договір про переведення боргу від 28.08.2012 р. є недіючим та не укладався, до того ж він є лише в копії. Така ситуація обумовлена тим, що ТОВ „Калуський бровар" постійно намагався змінити дату договору, але договір про переведення боргу від 28.08.2012 р. так і не був належним чином підписаний. Тому дійсним та діючим договором слід вважати договір про переведення боргу від 26.06.2012 р., оскільки вказаний договір знаходиться в оригіналі та підписаний всіма сторонами, а саме: ТОВ „Калуський бровар", ТОВ „Вин Агро" та ПАТ „Зірниця". Разом з тим позивачем зазначено, що до суду була помилково надана копія недіючого договору поруки № 28 від 28.08.2012 р., а дійсним та діючим слід вважати договір поруки № 26 від 26.06.2012 р.

Враховуючи вказану заяву позивача, судом залишено без задоволення подане відповідачем - ТОВ „Калуський бровар" клопотання (а.с. 130-131) про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням господарського суду у справі № 909/1188/13 за позовом ТОВ „Калуський бровар" до ПАТ „Зірниця" та ТОВ „Вин Агро" про визнання недійсним договору про переведення боргу від 28.08.2012 р., що перебуває в провадженні господарського суду Івано-Франківської області.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2010 р. у справі № 15/03-10-99, що набрало законної чинності, було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро" про стягнення солідарно з Закритого акціонерного товариства „Зірниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Камрад-Вин" заборгованості в сумі 2697433,12 грн. Як вбачається зі змісту вказаного рішення суду, зазначена заборгованість виникла у ЗАТ „Зірниця" у зв'язку з неоплатою поставленої з боку ТОВ „Вин Агро" продукції. Зокрема, 09 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вин Агро" (продавець) та Закритим акціонерним товариством „Зірниця" (дистриб'ютор) був укладений договір дистриб'юції № 1 (купівлі-продажу з відстрочкою платежу), згідно якого ТОВ „Вин Агро" передає у власність ЗАТ „Зірниця", а ЗАТ „Зірниця" приймає і оплачує товар та приймає на себе зобов'язання по розповсюдженню та реалізації товару на умовах, передбачених даним договором, при цьому ТОВ „Вин Агро" надало ЗАТ „Зірниця" право на придбання та подальший продаж товару. При цьому ТОВ „Камрад-Вин" згідно договору поруки від 03.03.2009 р. виступило поручителем за виконання всіх зобов'язань ЗАТ „Зірниця" перед кредитором - ТОВ „Вин Агро" за договором дистриб'юції № 1, у зв'язку з чим вказану заборгованість було стягнуто солідарно з боржника - ЗАТ „Зірниця" і поручителя - ТОВ „Камрад-Вин".

За ствердженнями позивача, ЗАТ „Зірниця" не виконало рішення суду по справі № 15/03-10-99 у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на серпень 2011 р. заборгованість ЗАТ „Зірниця" перед ТОВ „Вин Агро" становила 2 194 887,94 грн.

Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 07.05.2012 р. у справі № 27/17-3737-2011, що набрало законної чинності, було частково задоволено позов Товариства обмеженою відповідальністю „Вин Агро" про стягнення солідарно з Закритого акціонерного товариства „Зірниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Камрад-Вин" пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих на вищевказану заборгованість. Згідно вказаного рішення суду з ПАТ „Зірниця" стягнуто на користь ТОВ „Вин Агро" 3% річних в розмірі 108347,67 грн. та інфляційні втрати в сумі 294349,20 грн., 4026,97 грн. державного мита та 162,84 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В подальшому 26 червня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Калуський бровар" (новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю „Вин Агро" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством „Зірниця" (первісний боржник) був укладений договір про переведення боргу (а.с. 141-142), відповідно до п. 1.1 якого первісний боржник переводить борг за договором дистрибуції № 1 від 09.12.2008 р., що був укладений між первісним боржником та кредитором (позивачем), а новий боржник приймає на себе зобов'язання за названим у цьому пункті договором. В п. 1.2 договору зазначено, що шляхом підписання цього договору кредитор надає письмову згоду первісному боржнику на переведення його боргу за основним договором на нового боржника.

Відповідно до п. 1.3 договору про переведення боргу від 26.06.2012 р., новий боржник зобов'язується оплатити до 28.08.2013 р., заборгованість по договору дистрибуції № 1 від 09.12.2008 р., яка станом на 26.06.2012 р. становить: 2190 623,94 грн. (сума основного боргу та державне мито та ІТЗ судового процесу по господарській справі № 15/03-10-99), 203443,34 грн. (інфляційні втрати згідно рішення господарського суду Одеської області № 27/17-3737-2011).

Згідно п. 2.1 договору після оплати заборгованості кредитору новим боржником по договору дистрибуції № 1 від 09.12.2008 р. останній зобов'язаний письмово повідомити первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та з додаванням завірених новим боржником копій документів, що підтверджують проведене виконання. Після виконання новим боржником зобов'язання перед кредитором за основним договором первісний боржник зобов'язаний сплатити новому боржнику відповідну грошову суму коштів в термін погоджений сторонами (п. 2.2 договору).

П. 4.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

При цьому, як було встановлено судом, у якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Калуський бровар" за договором про переведення боргу між ТОВ „Вин Агро" (кредитор) та ТОВ „Винні традиції України" (поручитель) було укладено договір поруки № 26 від 26.06.2012 р. (а.с. 143), відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за належне виконання ТОВ „Калуський бровар" умов п. 1.3 договору про переведення боргу від 26.06.2012 р.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки від 26.06.2012 р. у разі невиконання боржником свої зобов'язань згідно умов п. 1.3 договору, поручитель та боржник відповідають перед кредитором солідарно. Поручитель здобуває усі права кредитора по виконаним їм зобов'язанням боржника (п. 1.5 договору).

В п. 2.1 договору поруки передбачено, що при виникненні у боржника строку оплати за договором та невиконання боржником своїх зобов'язань за вказаним договором в частині оплати, кредитор повідомляє про це поручителя.

Згідно п. 2.2 договору поруки поручитель зобов'язаний у 3-денний термін з моменту отримання повідомлення від кредитора виконати вимоги кредитора за вказаним договором шляхом перерахування суми вимог на рахунок кредитора, що вказаний в повідомленні.

Вказаний договір поруки вступає в силу з моменту його підписання. Поручительство припиняється з моменту повного виконання боржником зобов'язань за договором про переведення боргу від 26.06.2012 р. (п. 3.1-3.2 договору).

Так, за ствердженнями позивача, 30.08.2013 р. ТОВ „Вин Агро" вручило ТОВ „Винні традиції України" вимогу про виконання зобов'язання ТОВ „Калуський бровар" за договором про переведення боргу від 26.06.2012 р. (а.с. 144). Однак, на момент подання позовної заяви ТОВ „Калуський бровар" не виконало вимог ТОВ „Вин Агро" та не погасило заборгованість за договором про переведення боргу від 26.06.2012 р. у розмірі 2394067,28 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами. При цьому наявні в матеріалах справи копії договору про переведення боргу від 28.08.2012 р. (а.с. 9-10) та договору поруки № 28 від 28.08.2012 р. (а.с. 22) судом залишені без уваги, у зв'язку з зі зміною позивачем підстав заявленого позову.

Разом з тим суд зазначає наступне. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Разом з тим відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Як вказує позивач, ініціатором укладання договору був ТОВ „Калуський бровар", а позивач погодився на таку заміну.

За приписами ст. 522 ЦК України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

За ствердженнями позивача, що не спростовані відповідачем, як при укладанні договору 26.06.2012 р., так і після цього у нового боржника - ТОВ „Калуський бровар" не було жодних заперечень стосовно переведення боргу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за укладеним між сторонами по справі 26 червня 2012 року договором про переведення боргу відповідач - ТОВ „Калуський бровар" зобов'язався зобов'язався замість ПрАТ „Зірниця" оплатити заборгованість за договором дистрибуції № 1 від 09.12.2008 р., яка станом на 26.06.2012 р. склала 2394067,28 грн. (2190623,94 грн. - сума основного боргу та державне мито та ІТЗ судового процесу по господарській справі № 15/03-10-99 + 203443,34 грн. - інфляційні втрати згідно рішення господарського суду Одеської області № 27/17-3737-2011).

Проте, відповідач - ТОВ „Калуський бровар" свої зобов'язання за вказаним договором переведення боргу перед позивачем не виконав, що не спростовано відповідачем.

Крім того, як з'ясовано судом, 30.08.2013 р. ТОВ „Вин Агро" вручило ТОВ „Винні традиції України" вимогу про виконання ним зобов'язання ТОВ „Калуський бровар" за договором про переведення боргу від 26.06.2012 р.

Наразі несплатою позивачу вказаної суми заборгованості відповідачі порушили умови договору переведення боргу та договору поруки, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимогами позивача про стягнення з відповідачів солідарно вказаної заборгованості за договором про переведення боргу від 26.06.2012 р. у розмірі 2394067,28 грн.

Як передбачено ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро" про стягнення з відповідачів солідарно спірної суми боргу відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Калуський бровар" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Винні традиції України" про стягнення 2394067,28 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Калуський бровар" (77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Грушевського, буд. 89, корп. А; код ЄДРПОУ 37824084) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Винні традиції України" (67801, Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Берегова, 9а; код ЄДРПОУ 37760838) суму боргу за договором про переведення боргу від 26.06.2012 р. у розмірі 2394067/два мільйони триста дев'яносто чотири тисячі шістдесят сім/грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 47882/сорок сім тисяч вісімсот вісімдесят дві/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2013 р.

Суддя Петров В.С.