Ухвала суду № 34681829, 04.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1312/2231/12 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.

Провадження № 22-ц/783/2484/13 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія:53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Мельничук О.Я., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Служалі А.Ю.

з участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача - Коцьо І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» про стягнення заробітної плати задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатське монтажно - налагоджувальне управління» (ідентифікаційний код юридичної особи 04637875) в користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 18 590 (вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатське монтажно- налагоджувальне управління» до ОСОБА_2 про визнання недійсними додатків до контракту задоволено.

Визнано недійсними додатки до контракту на управління підприємством, укладені між Відкритим акціонерним товариством «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» з ОСОБА_2 від 1 липня 2007 року та від 1 серпня 2008 року.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є помилковим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Вказує, що в позові про визнання недійсними додатків до контракту відповідачем або співвідповідачем по справі має бути Голова Спостережної ради Гурський А.М., який був стороною договору, особисто вносив відомості в додатки до договору. Покликається на те, що ВАТ "Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління", не подавши клопотання про заміну відповідача або залучення співвідповідача, порушило норми процесуального права та вело спір з неналежним відповідачем. Вважає, що відповідно до КЗпП України та інших нормативно-правових документів, найманий працівник не може особисто відповідати за дії роботодавця при підписанні трудового договору або контракту. Поза увагою суду залишились обставини, встановлені рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2011 року, яке набрало законної сили, чим порушено вимоги ст.61 ЦПК України. Крім того вказує, що районний суд не витребував з ВАТ «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» Протоколи Спостережної ради товариства, на підставі яких підписані додатки до контракту, Положення про Спостережну раду та відмовив у задоволенні клопотання про витребування документів стосовно призначення ОСОБА_6 членом Спостережної ради товариства.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» про стягнення 61 100 грн. заробітної плати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та задовольняючи позов ВАТ «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» і визнаючи недійсними додатки до контракту на управління підприємством від 1 липня 2007 року та від 1 серпня 2008 року, районний суд виходив з того, що дані додатки до контракту підписані не уповноваженою особою - головою спостережної ради ВАТ «Прикарпатське монтажно- налагоджувальне управління» Гурським А.М. без рішення самої спостережної ради про продовження контракту з ОСОБА_2, рішення про зміну розміру заробітної плати голові правління не приймалось.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Судом встановлено, що згідно протоколу №1 від 01.07.2006 року засідання спостережної ради ВАТ «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» позивача ОСОБА_2 призначено виконуючим обов'язки голови правління товариства.

На виконання вказаного рішення 01 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління», в особі голови спостережної ради Гурського А.М., укладено контракт на управління підприємством терміном з 1 липня 2006 року по 1 липня 2007 року. Відповідно до п. 6.1 контракту за виконання обов'язків, що передбачені цим контрактом, голові правління виплачується грошова винагорода, яка містить в собі: щомісячні виплати (оклад) у розмірі 1 800 гривень (а.с. 6-9).

Відповідно до ч.4 ст.24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

ОСОБА_2 після закінчення дії контракту від 01 липня 2006 року продовжував працювати головою правління Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління», а тому з ним фактично було укладено трудовий договір.

У відповідності до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно штатного розпису ВАТ «Прикарпатське монтажно - налагоджувальне управління» від 1 квітня 2010 року, який діє і на даний час, затвердженого головою спостережної ради товариства, посадовий оклад голови правління становить 1430 гривень.

Судом встановлено, що за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року заробітна плата позивачу не виплачувалась.

01 липня 2007 року було підписано додаток до контракту на управління підприємством терміном з 1 липня 2006 року по 1 липня 2007 року, яким п.6.1 викладено в новій редакції: за виконання обов'язків, що передбачені цим контрактом, голові правління виплачується грошова винагорода, яка містить в собі: щомісячні виплати (оклад) у розмірі 2500 гривень та продовжено строк дії контракту до 1 липня 2012 року (а.с. 10).

01 серпня 2008 року підписано додаток до названого контракту, у відповідності до якого п.6.1 викладено в новій редакції: за виконання обов'язків, що передбачені цим контрактом, голові правління виплачується грошова винагорода, яка містить в собі: щомісячні виплати (оклад) у розмірі 3500 гривень та доповнено контракт пунктом 6.2 наступного змісту: за досягнення позитивного економічного ефекту від діяльності підприємства, під час та в результаті повернення майна акціонерів, голова правління отримує за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом одноразову винагороду, що складає 10% вартості майна в натурі, або в грошовому еквівалентів за ринковою оцінкою вартості майна на день досягнення позитивного економічного ефекту.

Вказані додатки підписані головою спостережної ради відкритого акціонерного товариства «Прикарпатське монтажно- налагоджувальне управління» Гурським А.М.

Згідно п.8.1 Статуту ВАТ «Прикарпатське монтажно - налагоджувальне управління» управління товариством здійснюють: вищий орган товариства - загальні збори акціонерів, Спостережна Рада, Правління Товариства, Ревізійна комісія.

До компетенції Спостережної Ради належить, зокрема, обрання та відкликання Голови Правління та членів Правління, визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв, укладення та розривання контрактів з Головою Правління(п. 8.3.5 Статуту).

Те, що повноважень лише Спостережної Ради належить визначення умов праці посадових осіб Товариства, закріплено і у п.3.1 Положення про Спостережну Раду ВАТ «Прикарпатське монтажно - налагоджувальне управління».

Згідно пунктів 4.11, 4.12.4.13 даного Положення Спостережна Рада правомочна приймати рішення, якщо на її засіданні належним чином представлені не менш як три четвертих членів Спостережної Ради, рішення приймаються двома третинами голосів присутніх членів Спостережної Ради і протокол засідання Спостережної Ради підписується Головою та Секретарем Спостережної Ради.

Судом першої інстанції встановлено, що засідання Спостережної Ради ВАТ «Прикарпатське монтажно - налагоджувальне управління», на яких би вирішувалось питання щодо збільшення грошової винагороди за контрактом Голові Правління ОСОБА_2 у 2007 році у розмірі 2500 грн. і у 2008 році - 3500 грн., не проводились та відповідні рішення не приймались.

Протоколи ж засідань Спостережної Ради від 29.06.2007 року та від 01.08.2008 року(а.с.161-164), які додані позивачем до апеляційної скарги і які за його твердженням були надіслані йому відповідачем 19.12.2012 року рекомендованою поштою, ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду просив не приймати до уваги.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок районного суду щодо визнання недійсними додатків до контракту на управління підприємством, які укладені між Відкритим акціонерним товариством «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» з ОСОБА_2 1 липня 2007 року та 1 серпня 2008 року.

На думку судової колегії, правильним є і висновок суду першої інстанції про те, що розмір заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно визначати, виходячи з посадового окладу Голови Правління ВАТ «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління», а не з суми, яка складається із посадового окладу голови правління згідно штатного розпису та 3500 грн. згідно додатку до контракту на управління підприємством від 01.07.2006 року, який наче б то прийнятий 01.08.2008 року(так як просив позивач).

Доказом цього є як додані позивачем до позовної заяви індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2, які подавалися ВАТ «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» у Пенсійний Фонд України і правомірності даних, які зазначені у них, позивач не оспорював, так і довідки про зарплату ОСОБА_2 та стягнення аліментів з нього, які знаходяться в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про те, що поза увагою суду залишились обставини, встановлені рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2011 року, яке набрало законної сили, чим порушено вимоги ст.61 ЦПК України, оскільки це судове рішення не може мати преюдиційної сили для даних спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: