Рішення № 34681123, 24.10.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/4896/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області складі:

головуючого - судді Новосада М.Д.

при секретарі Смолій О.Я.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивачва ОСОБА_2

представника відповідачаОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків, внаслідок трудового каліцтва,-

В С Т А Н О В И В :

07.10.2013 р. позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що з 15.01.1973р. по 12.05.1999р. працював на шахтах №2 «Червоноградська», №2 «Великомостівська», «ОСОБА_4 комсомолу», «ОСОБА_5 Радянського ОСОБА_6 Лопатіна», в/о «Укрзахідвугілля», №7 «Великомостівська», що на даний час входять до складу ДП «Львіввугілля».

За час його роботи з ним сталось чотири нещасних випадки, а саме: 09.08.1976р. - пошкоджено колінний суглоб, 10.06.1977р. - переломано ліву кість, 29.10.1979р. пошкоджено поясничі хребці, 18.04.1994р. пошкоджено праву стопу, про що складено відповідні акти.

У звязку із роботою у важких та шкідливих умовах праці, захворів на професійне захворювання: антракосилікоз І емфізема легень ІІ ст., вібраційна хвороба ІІ ст., внаслідок чого неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою.

06.12.2000 р. висновком МСЕК №3 йому вперше встановлено 55% ступеня втрати професійної працездатності та IIІ групу інвалідності на підставі акту №1780/7. Повторним переоглядом Сокальською районною МСЕК від 29.11.2001р. йому встановлено 55% ступеня втрати професійної працездатності з них: 30% - вібраційна хвороба, 25% - антракосилікоз.

Висновком міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК від 18.11.2003 року йому безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності та 55% втрати професійної працездатності з яких: 30% - вібраційна хвороба, 25% - антракосилікоз.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, безстроково на 55% втратив працездатність, отримав інвалідність внаслідок трудового каліцтва, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Розмір моральної шкоди оцінює у 30000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, пояснив, що в продовж 1973-1999 р.р. працював на підприємствах по видобутку вугілля («Червоноградська», №2 «Великомостівська», «ОСОБА_4 комсомолу», «ОСОБА_5 Радянського ОСОБА_6 Лопатіна», в/о «Укрзахідвугілля», №7 «Великомостівська»), що на даний час входять до складу ДП «Львіввугілля».

У звязку із шкідливими та тяжкими умовами праці отримав професійне захворювання, внаслідок чого неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою.

06.12.2000 р. йому вперше встановлено 55% ступеня втрати професійної працездатності та IIІ групу інвалідності.

В подальшому висновком Сокальської районної МСЕК від 29.11.2001р. йому встановлено 55% ступеня втрати професійної працездатності з них: 30% - вібраційна хвороба, 25% - антракосилікоз. Встановлена потреба в санаторно-курортному лікуванні.

Висновком міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК від 18.11.2003р. позивачу безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності та 55% втрати професійної працездатності: 30% - вібраційна хвороба, 25% - антракосилікоз. Встановлена потреба в санаторно-курортному лікуванні.

Через значну втрату працездатності суттєво змінився його спосіб життя, що негативно відобразилось на здоровї. Вважає, суму заявленої моральної шкоди обґрунтованою та просить позов задовольнити.

Пояснення позивача підтримав його представник ОСОБА_2.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, щодо задоволення позову заперечив, в обґрунтування яких повідомив, що відповідно до наказу МОЗ № 212 від 22.11.1995 року на органи МСЕК покладено обовязок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Звертає увагу на те, що позивачем не подано висновку МСЕК, лікаря психіатра чи висновку ЛКК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва. Також зазначив, що позивачем пропущений трьохрічний термін позовної давності передбачений ЦК України 1963 р.. Також, представник ДП «Львіввугілля» в заперечення позовних вимог позивача зазначав, що заключення МСЕК було видано на час дії «Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним із виконанням ним трудових обовязків, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 р. №472, де п.11. передбачено, що з 30.10.1997 р. встановлений максимальний розмір моральної шкоди в розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в розрахунку складає 2550 грн.

Крім цього, у наданих медичних документах немає покликання про отримання позивачем фізичних та душевних страждань внаслідок отриманого трудового каліцтва.

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 15.01.1973 року по 12.05.1999 рік працював на шахтах №2 «Червоноградська», №2 « Великомостівська», «ОСОБА_4 комсомолу», «ОСОБА_5 Радянського ОСОБА_6 Лопатіна», в/о «Укрзахідвугілля», №7 «Великомостівська», що на даний час входять до складу ДП «Львіввугілля».

За час роботи на шахтах з позивачем сталось чотири нещасних випадки, а саме 09.08.1976р. він пошкодив колінний суглоб, 10.06.1977р. отримав перелом лівої кисті, 29.10.1979р. отримав ушкодження пояснимих хребців, 18.04.1994р. отримав травму правої стопи, що підтверджується актами про нещасні випадки на виробництві №50 від 10.08.1976р., №30 від 10.06.1977р., №52 від 29.10.1979 р. та №5 від 18.04.1994 р.

За час виконання своїх посадових обов'язків позивач, внаслідок погіршення стану здоров'я, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягів з історії хвороб та амбулаторних карток ОСОБА_1.

Згідно акту розслідування професійного захворювання форми П-4 від 27.11.2000р. було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання та зроблено висновок про шкідливі умови праці і вони характеризуються умовами в основному повязаними контактом з вугільно - породним пилом в концентрації вище ГДК, несприятливим мікрокліматом. Названі захворювання виникли на протязі стану роботи у шкідливих умовах праці на шахтах №2 «Червоноградська», №2 « Великомостівська», «ОСОБА_4 комсомолу», «ОСОБА_5 Радянського ОСОБА_6 Лопатіна», в/о «Укрзахідвугілля», №7 «Великомостівська», що на даний час входять до складу ДП «Львіввугілля».

Також, факт важких та шкідливих умов праці підтверджується санітарно - гігієнічною характеристикою умов праці від 30.10.2000р., картою умов праці, що наявні в матеріалах справи.

06.12.2000 р. висновком МСЕК №3 йому вперше встановлено 55% ступеня втрати професійної працездатності та IIІ групу інвалідності.

Повторним переоглядом Сокольською районною МСЕК ОСОБА_1 встановлено 55% ступеня втрати професійної працездатності з них: 30% - вібраційна хвороба, 25% - антракосилікоз. Встановлена потреба в санаторно-курортному лікуванні, що підтверджується довідкою серії ЛВА-2 №016815 від 29.11.2001р..

Висновком міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК від 18.11.2003р. позивачу безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності та 55% втрати професійної працездатності з яких: 30% - вібраційна хвороба, 25% - антракосилікоз. Встановлена потреба в санаторно-курортному лікуванні (Довідка серії ЛВА-1 № 005658).

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року, діючого на час виниклих спірних правовідносин, відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого вважається страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно вимог п. 4 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, повязаним з виконанням ним трудових обовязків» затверджених Постановою КМУ від 23.06.1993 року №472 відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров»я (потерпілому) складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім»ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо). За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 21.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 p., ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків, в зв'язку з якими йому було вперше встановлено 55 %, а потім безтерміново втрати професійної працездатності. Він не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.

Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про необхідність застосування трьохрічного строку позовної давності, відповідно до ст. ст.71 ЦК України 1963 р. виходячи із наступного. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується строк звернення до суду, однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", строк позовної давності відповідно до норм ЦК Української РСР ( в редакції 1963 року ) не застосовується.

Оцінюючи розмір моральної шкоди суд враховує загальний стаж роботи позивача на підземних роботах з шкідливими умовами праці, що складає більше 19 років.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлений його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Суд враховує і ту обставину, що ОСОБА_1 безтерміново встановлено 55 % втрати працездатності у звязку із професійним захворюванням та ІІІ група інвалідності.

На час встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, тобто з 18.11.2000 р. абзацом 5 пункту 11 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків» було встановлено обмеження, щодо розміру відшкодування моральної шкоди, згідно якого, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

Тому зазначене обмеження максимального розміру моральної шкоди підлягає до застосування до даних правовідносин.

Окрім цього, дана позиція висвітлена в правовій позиції Постанови Верховного Суду України від 16.05.2012 р., в якій вказано, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід враховувати встановлені законодавством обмеження максимального розміру відшкодування моральної шкоди, які були передбачені Правилами на день встановлення потерпілому стійкої втрати працездатності.

У 2000 році розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян становив 17 грн..

З врахуванням наведених вище положень, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150х17=2550 грн..

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань, ступеня вини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 2550 грн. моральної шкоди, так як вимоги про стягнення 30000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».

Керуючись ст. ст. 10, 30, 60, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків, внаслідок трудового каліцтва - задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Львіввугілля», ідентифікаційний код № 32323256 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний №1915414875 - 2550 (дві тисячі пятсот пятдесят) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання.

Стягнути, з Державного підприємства «Львіввугілля» 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок - судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ 37983843, банк одержувача ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -22030001).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу через десять днів з дня його проголошення, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти діб з часу проголошення рішення.

Суддя: М. Д. Новосад