Рішення № 3467958, 10.04.2009, Господарський суд Чернігівської області

10.04.09

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

07 квітня 2009р. справа №14/57

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез”, пр.Маяковського,3, м. Запоріжжя, 69035

До відповідача: Приватного підприємства „Агрофірма „Ставиське”, вул.Леніна,52, с.Ставиське, Козелецький р-н., 17053

Про стягнення 26841грн. 20коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Качанов М.М. представник довіреність №09/09 від 05.01.09р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14903,11грн. за поставлений товар згідно договору №75/2008К від 19.05.08р., 3907,08грн. суму (індексації) основного боргу згідно п.2.7 договору, 970,13грн. пені за період з 31.10.08р. по 06.02.09р., 5970,93грн. штрафу згідно п.5.3.1. договору, 121,26грн. три проценти річних за період з 31.10.08р. по 06.02.09р., 968,69грн. втрат від інфляції за період з листопада 2008р. по січень 2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.09р. надав пояснення №12/09 від 16.03.09р. щодо обмеження законодавством України розміру штрафу, який встановлюється суб’єктами господарювання в договорах за неналежне виконання грошових зобов’язань, щодо розміру штрафу, щодо можливості одночасного застосування штрафу і пені до суб’єкту правопорушення за прострочення ним виконання грошового договірного зобов’язання.

Від позивача надійшло пояснення №102/09-юр від 01.04.09р. стосовно способу нарахування індексованої суми заборгованості, щодо суми процентів по товарному кредиту, в якому зазначив, що згідно п.2.4. договору вартість договору складається із ціни товару та суми процентів за користування товарним кредитом і становить 19903,11грн.(19896,34грн. –ціна поставленого товару, 6,77грн. - сума процентів по товарному кредиту).

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України представник позивача в судовому засіданні надав заяву, якій відмовився від стягнення пені та просив стягнути з відповідача штраф в сумі 5970,93грн.

Відповідач відзив на позов не надав. Повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Відповідач у справі вважається повідомленим про час і місце її розгляду судом, оскільки ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надіслані відповідачу за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, що підтверджується матеріалами справи, поштовими повідомленнями № 1204290, №1204306.

Не з’явлення повноважного представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Суд приймає відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення пені на суму 970,13грн., оскільки це не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси. Оскільки, судом прийнята відмова позивача від позовних вимог в частині стягнення пені на суму 970,13грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України.

Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин поставки , не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

19.05.08р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К. Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач по справі) зобов’язується передати у власність покупця (відповідача по справі) товар, відомості про який зазначені в п.1.2. договору, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах передбачених договором.

11.07.08р. між позивачем та відповідачем підписана та скріплена їх печатками додаткова угода №1 до договору поставки №75/2008/К.

У п.1.2. договору (зі змінами згідно додаткової угоди №1 від 11.07.08р. до договору поставки №75/2008/К) сторони передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю товару та визначили, що загальна сума товару становить 19896,34грн.

Відповідно до п.2.1. договору постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого та неоплаченого покупцем товару на період з дати одержання товару покупцем (але не раніше 30 травня 2008р.) до 30 жовтня 2008р. За користування товарним кредитом відповідно до п.2.2. договору покупець сплачує постачальнику відсотки в розмірі 0,1% річних від вартості отриманого але неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом. Відповідно до п.2.3. договору сума відсотків за договором за користування товарним кредитом зазначена в додатку №1, що є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, визначений у договорі згідно видаткових накладних №РН-0238/К від 19.05.08р. на суму 19266,70грн., №РН-0354/К від 11.11.08р. на суму 629,64грн., а всього на суму 19896,34грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреностями ЯПВ№006613 від 19.05.08р., ЯНЮ№711092 від 11.07.08р.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплата за товар відповідно до п.2.5. здійснюється в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування платіжним дорученням коштів на його поточний рахунок у строки відповідно до додатку №1. За домовленістю сторін можливі інші розрахунки.

Згідно додаткової угоди №1 від 11.07.08р. до договору поставки №75/2008/К сторони встановили: що сума товарного кредиту (вартість товару) –3853,34грн., дата першого платежу –30.05.08р., строк користування товарним кредитом –0 днів, річна ставка товарного кредиту 0,1%, сума нарахованих відсотків за користування кредитом –0грн., сума першого платежу –3853,34грн.;

що сума товарного кредиту (вартість товару) –16043,00грн., дата з якої нараховуються відсотки –30.05.08р., дата оплати другого платежу (товарного кредиту й відсотків) –30.10.08р., строк користування товарним кредитом –154 дня, річна ставка товарного кредиту 0,1%, сума нарахованих відсотків за користування кредитом –6,77грн., сума другого платежу (сума товарного кредиту +сума нарахованих відсотків) –16049,77грн.

За умовами п.2.4 договору вартість договору становить ціну товару (пункт 1.2 договору) і суму відсотків за користування товарним кредитом (Додаток №1).

У додатковій угоді №1 сторони визначили вартість договору яка становить 19903,11грн. у т.ч. ПДВ 3317,19грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.2.6 договору при перерахуванні коштів покупець зобов’язаний вказувати в платіжному дорученні номер і дату укладення договору. У випадку відсутності в платіжному дорученні цих реквізитів, постачальник самостійно визначає напрямок зарахування отриманих сум у рахунок погашення існуючих зобов’язань покупця перед постачальником.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.05.08р. відповідач згідно платіжного доручення №67 перерахував на рахунок позивача 5000грн. з призначенням платежу «за захист рослин згідно договору в тч ПДВ-833,33», які були зараховані останнім в рахунок погашення першого платежу в сумі 3853,34грн. та в рахунок погашення другого платежу в сумі 1146,66грн.

Відповідно до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач на час розгляду справи в суді не надав доказів своєчасної та повної оплати вартості товару отриманого згідно договору №75/2008/К від 19.05.08р.

З огляду на викладене заборгованість відповідача за отриманий товар становить 14896,34грн.

На час пред’явлення позову позивач просив стягнути з відповідача 14903,11грн. заборгованості за поставлений товар з урахуванням відсотків - 6,77грн. за користування товарним кредитом згідно договору товарного кредиту № 75/2008/К від 19.05.08р.

Позивачем до матеріалів справи подано двосторонній акт звірки взаєморозрахунків складений сторонами станом на 15.10.08р., в якому вказано, що заборгованість перед ТОВ «Корпорація»Агросинтез»за поставку товару становить 14903,11грн.

Дослідивши подані документи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6,77грн. відсотків за користування товарним кредитом задоволенню в повній сумі не підлягають з огляду на те, що позивачем не враховано умови договору (п.2.1, п.2.2.) де вказано, що за користування товарним кредитом покупець сплачує постачальнику відсотки в розмірі 0,1% річних від вартості отриманого але не оплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом. Оскільки, відповідач станом на 30.05.08р. (початок нарахування відсотків) частково не сплатив позивачу вартість отриманого товару (14896,34грн.) суд доходить висновку, що відсотки за умовами договору підлягають нарахуванню саме на залишкову вартість отриманого, але не оплаченого відповідачем товару.

За таких обставин, сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом за період з 30.05.08р. по 30.10.08р. становить 6грн.19 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 14902,53грн. (14896,34грн.+6,19грн.)

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

У частині 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 5.3.1. договору сторони встановили, що за порушення строків платежів за договором покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% вартості договору за кожен факт порушення строку платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача 5970,93грн. штрафу згідно п.5.3.1. договору. Дослідивши поданий позивачем розрахунок штрафу суд доходить до висновку, що штраф в сумі 5970,93грн. підлягає стягненню в повній сумі.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.7. договору сторони домовилися, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Євро до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладання договору, покупець зобов’язується сплатити постачальникові проіндексовану суму відповідного платежу за договором. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)*СП=ПСП, де А1 офіційний курс Євро на дату платежу, А0 –офіційний курс Євро на дату укладання договору, СП –сума поточного платежу, ПСП –проіндексована сума платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача 3907,08грн. суму (індексації) основного боргу згідно п.2.7 договору.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок проіндексованої суми платежу, враховуючи офіційний курс гривні до Євро на дату укладання договору (19.05.08р.) встановлений Національним банком України, який складав 7,826490грн. із розрахунку за 1 Євро, та офіційний курс гривні до Євро на дату складання позивачем позову 06.02.09р., встановлений Національним банком України –9,878330грн. із розрахунку за 1 Євро, приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено платіж в сумі 14902,53грн. суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми (індексації) основного боргу по договору підлягають частковому задоволенню в розмірі 3906,94грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить сягнути з відповідача 121,26грн. три проценти річних за період з 31.10.08р. по 06.02.09р., 968,69грн. втрат від інфляції за період з листопада 2008р. по січень 2009р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, приймаючи до уваги розмір простроченого відповідачем платежу - 14902,53грн. суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції підлягають задоволенню в сумі 968,69грн. за період з листопада 2008р. по січень 2009р., яка заявлена позивачем до стягнення, оскільки при перевірці розрахунку судом були виявлені арифметичні помилки допущені позивачем, вірною сумою нарахування витрат від інфляції за період з листопада 2008р. по січень 2009р. при розмірі боргу 14902,53грн. - є 989,05грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 121,06грн. за період з 31.10.08р. по 06.02.09р. розраховані від суми боргу 14902,53грн.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, вимоги позивача не оспорив, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 14902,53грн., в частині стягнення штрафу в сумі 5970,93грн., втрат від інфляції в сумі 968,69грн., 3% річних в сумі 121,06грн., індексації боргу по договору в сумі 3906,94грн. Припинити провадження по справі в частині стягнення пені в сумі 970,13грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 258,70грн. та 113,73грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам

Керуючись ст.193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625, 628,629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 78, п.4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Прийняти відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 970,13грн.

2. Припинити провадження по справі в частині стягнення пені в сумі 970,13грн.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного підприємства „Агрофірма „Ставиське” (вул.Леніна,52, с.Ставиське, Козелецький р-н, р/р 260068339 в Чернігівській ОД Райффайзен банк Аваль МФО 353348, код 03799085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез” (пр.Маяковського,3, м. Запоріжжя, р/р 26008976712744 в Запорізькій філії „Перший український міжнародний банк” МФО 313623, код 30345439) 14902грн.53коп. основного боргу, 3906грн.94коп. індексації боргу по договору, 5970грн.93коп. штрафу, 968грн.69коп. втрат від інфляції, 121грн.06коп. три проценти річних, 258грн.70коп. державного мита, 113грн.73коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 10.04.2009р.

Суддя Н.Ю.Книш