Рішення № 34679299, 08.11.2013, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

08.11.2013

336/3896/13-ц

2/336/1944/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 8 листопада 2013 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Оболонковій Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «ОСОБА_1 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі свого законного представника ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості по кредиту та про виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, і в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до укладеного 01.02.2008 року договору ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 24500 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, з кінцевим терміном повернення 01.02.2028 року.

У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_4 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала і станом на 27.02.2013 року має заборгованість - 64923,40 доларів США, що складає 518737,96 грн.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2 (на той час - ОСОБА_5С.) 01.02.2008 року уклали договір іпотеки, за яким відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме, квартиру яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач-іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, тому позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

На підставі викладеного позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPMHGA0000000004 від 01.02.2008 року, в розмірі 64923.40 [Долар США], що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.02.2013 року складає 518737.96 грн. - звернути стягнення на квартиру загальною площею 27.50 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ZPMHGA0000000004 від 01.02.2008 р.) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які зареєстровані та проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказанної кватрири; стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача наполіг на заявленому позові за вищевказаними підставами, а відповідач позов визначала частково, заперечуючи проти виселення її та дитини.

Всебічно зясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до укладеного договору № ZPMHGA0000000004 від 01.02.2008 року ОСОБА_4 01.02.2008 року отримала у позивача кредит у розмірі 24500 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 01.02.2028 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

На порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_4 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала.

Так, станом на 27.02.2013 року перед банком є заборгованість за вищевказаним кредитним договором - 64923,40 доларів США, що за встановленим НБУ курсом складає 518737,96 грн., і така заборгованість складається з наступного: 24816,60 доларів США - заборгованість за кредитом що еквівалентно; 15816,74 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом що еквівалентно 126375,75 грн.; 475,81 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом що еквівалентно 3801,72 грн.; 20692,86 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором що еквівалентно 165335,95 грн.; 31.29 доларів США штраф (фіксована частина), що еквівалентно 250,00 грн.; 3090.10 доларів США - штраф (процентна складова), що еквівалентно 2468,98 грн.

Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором підтверджується наведеними банком розрахунками, на спростування яких відповідач будь-яких доказів не надала.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Натомість, в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2 (на той час - ОСОБА_5С.) 01.02.2008 року уклали договір іпотеки № ZPMHGA0000000004, за яким названий відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 27.50 м2, житловою площею 14.90 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 176 750 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

За змістом ст.38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стаття 39 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у рішенні суду згідно якого звернуто стягнення на предмет іпотеки зокрема, зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього закону.

Оскільки ОСОБА_4 умови кредитного договору належним чином не виконуються, відповідно до ст. 11 і ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому суд враховує розяснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені за п. 37 в постанові N 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно яких невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Разом з тим вимоги банку про звернення стягнення в рахунок погашення, окрім штрафу у розмірі 250 грн., також 5% від суми позову, що складає 3090.10 доларів США - штраф (процентна складова), що еквівалентно 24689,89 грн., як це передбачено відповідальністю сторін за умовами п. 5.3 кредитного договору, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідача фіксованого штрафу та штрафу, нарахованого у відсотку від суми заборгованості свідчать про безпідставне застосування до боржника подвійної цивільно-правової відповідальності одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК, згідно до яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 549 ЦК пеня і штраф як різновид неустойки обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.

Таким чином умова кредитного договору про подвійну відповідальність боржника, викладена у вказаному вище пункті, відповідно до ч. 2 ст.215 ЦК України являється нікчемною і не може застосовуватися до боржника.

Крім того, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині виселення відповідачів, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, який є предметом іпотеки, оскільки вирішення питання про виселення відповідачів можливо розглянути тільки після набрання законної сили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, відповідно до змісту ст.39 Закону України "Про іпотеку", суд за заявою іпотекодержателя, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п.43 постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5 "...при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України "Про іпотеку", виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд, за заявою іпотекодержателя, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший, погоджений сторонами, строк".

Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Як вбачається із матеріалів справи банком одночасно з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", направлялася вимога про добровільне звільнення житлового будинку, проте достовірних даних, що про те, що таку вимогу отримала особисто ОСОБА_2, суду надано не було.

За таких обставин, вимога про виселення із житлового будинку, що переданий в іпотеку є передчасною.

Крім того, розмір заборгованості за кредитом значно більший вартості заставного майна, тому, враховуючі зазначені обставини по справі, з урахуванням принципу співмірності та виваженості, необхідно задовольнити позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а у задоволенні позовних вимог про виселення - відмовити.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України судові витрати в розмірі сплаченого позивачем судового збору за заявлені позовні вимоги майнового характеру підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2, зважаючи на задоволення позову лише в названій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 10, 11, 88, 208, 209, 212, 214, 215 ЦПК| України|, ст.ст.509, 526, 527, 530, 533, 610, 589, 590, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPMHGA0000000004 від 01.02.2008 року в розмірі 494048,05 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 198284,63 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 126375,75 грн.; заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 3801,72 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 165335,95 грн.; 250,00 грн. штраф (фіксована частина), звернути стягнення на квартиру, загальною площею 27,5 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 09.08.2007 року за реєстровим № 4664, із застосуванням процедури продажу предмета іпотеки, передбаченої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ZPMHGA0000000004 від 01.02.2008 року) ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, за ціною продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_1 банк «Приватбанк» суму витрат на сплату судового збору у розмірі 3441 грн.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів після проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя П.В Зарютін