Рішення № 3467616, 13.04.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.04.09

Справа № 3/104-09.

Господарський суд Сумської області , у складі судді ЛЕВЧЕНКО П.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Селянського фермерського господарства «Віталія» , с. Чернеча Слобода Буринського району Сумської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС» , м. Київ

про визнання недійсним договору

За участю представників сторін :

від позивача: Ніколаєва О.А., довіреність від 1 липня 2009 року ;

від відповідача : не з’явився

Суть спору : позивач просить суд визнати недійсним договір товарного кредитування №109 т\к від 14 квітня 2006 року , укладеного між сторонами по даній справі , а також судові витрати пов’язані з розглядом даної справи .

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи , але в судове засідання не з’явився , відзиву на позовну заяву з правовим обґрунтування своєї позиції по даній справі до суду не подав. За таких обставин , якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано , то відповідно до ст. 75 ГПК України справу може бути вирішено за наявними в ній матеріалами .

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача , суд встановив:

14 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЮВС" та Фермерським господарством „Віталія" було укладено договір товарного кредитування № 109 т/к. Відповідно до пункту 1.1. даного договору кредитодавець (відповідач) зобов'язувався передати кредитоотримувачу для вирощування (проведення посівів, обробки, захисту та збирання готової продукції) сільськогосподарських культур - цукрових буряків, зернових культур та іншої с/г продукції необхідні ресурси, у вигляді товарного кредиту. Кредитоотримувач в свою чергу зобов'язується погасити заборгованість за взяті на умовах товарного кредиту ресурси, згідно з пунктом 5.2. даного договору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Оспорюваний правочин є одним з різновидів комерційного кредитного договору.

Вищевказаними нормами законодавства чітко встановлені вимоги до особи кредитодавця, у якості якого може виступати лише банк або інша фінансова установа. ТОВ „ЮВС" на момент підписання оспорюваного договору не мало статусу фінансової установи і отже, не могло надавати товарний кредит позивачеві.

Згідно частини першої статті 203 Цивільного кодексу України особа зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною

(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. З огляду на встановлені фактичні обставини даної справи та наведені законодавчі приписи оспорюваний договір не відповідає вимогам частини першої статті 203 Цивільного кодексу України та потребує визнання його у зв'язку з цим недійсним.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" у разі відсутності у суб'єкта господарювання дозволу (ліцензії, патенту) на провадження певного виду господарської діяльності договір, безпосередньо пов'язаний з такою діяльністю, повинен бути визнаний недійсним на підставі Цивільного кодексу, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Згідно ст. 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідач не подав суду будь-яких заперечень проти позову , хоча суд зобов’язував відповідача подати відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції у даній справі .

За таких обставин позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати недійсним договір товарного кредитування № 109 т/к від 14 квітня 2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЮВС" (м. Київ, пров. Червонозаводський, 2/13, код ЄДРПОУ 21614404) та Селянським фермерським господарством „Віталія" (Сумська обл., Буринський р-н., с. Чернеча Слобода, вул. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 24001955).

3. Стягнути з ТОВ „ЮВС" (м. Київ, пров. Червонозаводський, 2/13, код ЄДРПОУ 21614404) на користь СФГ „Віталія" (Сумська обл., Буринський р-н., с. Чернеча Слобода, вул. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 24001955) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85 грн. , витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Повний текст рішення підписаний суддею 13.04.2009 року .