Ухвала суду № 34675528, 31.10.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2160/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 Демчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Сіренко Ю. В. суддів Магда Л. Ф. , Міщенко С. В. при секретаріБурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза» Громова Євгена Ігоровича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Приватного підприємства «Архбуд-Експертиза», Товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза», Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Укркомстрах» про визнання правочинів недійсними та стягнення грошових коштів, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ОСОБА_7. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що маючи намір отримати грошові кошти для придбання нерухомості, він знайшов оголошення ТОВ «Архбудекспертиза», де було зазначено, що кошти можуть бути отримані у позику протягом 10 днів з моменту підписання відповідного договору.

Під час звернення до ТОВ «Архбудекспертиза» працівники останнього запевнили його, що безвідсоткова позика в загальній сумі 425000 грн. буде надана йому за умови сплати ним вступних внесків, а також після укладання договорів страхування у відповідній страховій компанії.

22 серпня 2012 року між ним та ПП «Архбуд - Експертиза» були укладені договори № 011200 та № 014283. Згідно п. 1 предметом вказаних договорів є надання інформації, консультативні та роз'яснювальні послуги з питань діяльності та подальшої участі у Програмі діяльності «Б.А.Н.К. Платинум», та оформлення між замовником та ТОВ «Архбудекспертиза» договорів з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Пунктом 2 договорів передбачено, що вартість плати за надані послуги складає 3500 грн., за кожним договором, які й були сплачені ним на користь ПП «Архбуд - Експертиза».

В цей же день між ним та ТОВ «Архбудекспертиза» було укладено договори №011200, №014283, згідно яких він став учасником програми «Б.А.Н.К. Платинум», що дає змогу отримати у позику грошові кошти у розмірі по 100000 грн. за кожним з договорів.

Крім того, 22 серпня 2012 року між позивачем та ТОВ «СК «Укркомстрах» були укладені договори добровільного страхування від нещасних випадків №3361/12 та № 3365/12 згідно п. З яких, страхова сума складає по 100000 грн. за кожним з договорів.

Вигодонабувачем у цих договорах зазначено ТОВ «Архбудекспертиза», на користь якого вказані кошти будуть сплачені у разі смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що стався під час дії договору страхування.

Пунктом 13.9 вказаних договорів передбачено, що договори страхування набирають чинності з моменту внесення першого страхового платежу в сумі 400 грн. за кожним з договорів, які були внесені ним в загальній сумі 800 грн.

29 серпня 2012 року між позивачем та ПП «Архбуд - Експертиза» був укладений договір № 014269.

Згідно п. 1, предметом договору є надання інформації, консультативні та роз'яснювальні послуги з питань діяльності та подальшої участі у Програмі діяльності «Б.А.Н.К. Платинум», та оформлення між замовником та ТОВ «Архбудекспертиза» договору з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Пунктом 2 договору передбачено, що вартість плати за надані послуги складає 7875 грн., які сплачені ним на користь ПП «Архбуд - Експертиза».

В цей же день між позивачем та ТОВ «Архбудекспертиза» було укладено договір №014269, згідно якого він став учасником програми «Б.А.Н.К. Платинум», що дає йому змогу отримати у позику грошові кошти у розмірі по 225000 грн. за договором.

Крім цього, його було зобов'язано сплачувати щомісячно загальний платіж - за договорами №011200, №014283 від 22 серпня 2012 року укладеними між ним та ТОВ «Архбудекспертиза» в сумі 1183 грн. 83 коп., та за договором № 014269 від 29 серпня 2012 року, укладеними між ним та ТОВ «Архбудекспертиза» в сумі 2195 грн.

Сплативши на користь ПП «Архбуд - Експертиза» вступні платежі за договорами в сумі 14875 грн. та на користь ТОВ «СК «Укркомстрах» страхові платежі в сумі 800 грн., позику в сумі 425000 грн. він так і не отримав.

Посилаючись на вказані обставини позивач вважає, що договори між ним та відповідачами укладені із застосуванням нечесної підприємницької практики, оскільки умови договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а тому просив визнати недійсними договори №011200, №014283 від 22 серпня 2012 року, № 014269 від 29 серпня 2012 року укладені між ним та ПП «Архбуд-Експертиза», договори №011200, №014283 від 22 серпня 2012 року, № 014269 від 29 серпня 2012 року, укладені між ним ТОВ «Архбудекспертиза», визнати недійсними договори добровільного страхування від нещасних випадків №3361/12 та № 3365/12, укладені 22 серпня 2012 року між ним та ТОВ «СК «Укркомстрах», стягнути з ПП «Архбуд-Експертиза» на його користь 14875 грн. коштів сплачених за договорами та стягнути з ТОВ «СК «Укркомстрах» на його користь 800 грн. коштів сплачених за договорами добровільного страхування від нещасних випадків.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішення суду, представник ТОВ «Архбудекспертиза» подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив дане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та стосуватися, зокрема, питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами застосовано нечесну підприємницьку діяльність, яка ввела позивача в оману і була направлена на спонукання позивача до підписання договорів на невигідних умовах та ненадання обіцяної безвідсоткової позики, а лише використання внесених позивачем коштів для власних потреб.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5 ч.І ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Як вбачається з п.6 ч. І ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються послуга з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Згідно ч. З ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. А згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Відповідно до ч.І ст. 15 Закону України «Про захист прав споживача», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Згідно ч. 1-9 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Згідно ч. З ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, ЗУ «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними право чинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Встановлено, що 22 серпня 2012 року між позивачем та ПП «Архбуд експертиза» було укладено договори № 011200 та №014283. В цей же день, між позивачем та Т0В «Архбудекспертиза» були укладені договори з такими ж номерами. Вказані договори були укладені з метою отримання позивачем грошових коштів на суму 100000 грн. за кожним договором. Відповідно до п. 1.1. договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Архбудекспертиза», відповідач за згодою позивача зобов'язувався вчинити від імені та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на отримання позик, зазначених у додатку № 1 до договорів, на умовах діяльності програми „Б.А.Н.К. Платинум", що міститься в додатку № 2 до поговорів.

Позивач підписав договори та додатки до них, сплатив ПП «Архбуд-Експертиза» за двома договорами реєстраційний платіж в сумі 7000 грн., а також між позивачем та ТОВ «Архбудекспертиза» був обговорений загальний щомісячний платіж на суму 1183 гривень 33 копійки по кожному договору, який складався з платежу до фонду учасників в сумі 833 грн. 33 коп. та платежу за юридичний супровід в сумі 350 грн.

29 серпня 2012 року між позивачем та ПП «Архбуд-експертиза» було укладено договір № 0142690. В цей же день, між позивачем та ТОВ «Архбудекспертиза» був укладений договір з таким же номером. Вказані договори були укладені з метою отримання позивачем грошових коштів на суму 225000 грн. Відповідно до п. 1.1. договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Архбудекспертиза», відповідач за згодою позивача зобов'язувався вчинити від імені та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на отримання позики, зазначеної у додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми „Б.А.Н.К. Платинум", що міститься в додатку № 2 до договору.

Позивач підписав договір та додатки до нього, сплатив ПП «Архбуд-Експертиза» за двома договорами реєстраційний платіж в сумі 7875 грн., а також між позивачем та ТОВ «Архбудекспертиза» був обговорений загальний щомісячний платіж на суму 2195 гривень, який складався з платежу до фонду учасників в сумі 1250 грн. та платежу за юридичний супровід в сумі 945 грн.

Згідно п.п. 4.1, 4.14 ст. 4 додатку № 2 до договорів у відповідності до ст. 1 договорів відповідач мав організовувати захід з розподілу фонду учасників, коли фонд учасників є достатнім. Захід проводиться не рідше одного разу на два місяці. Для проведення заходу відповідач створює координаційний комітет, який визначає фонд учасників, визначає учасників, що надіслали максимальні сплачені загальні платежі та пропозиції з урахуванням дотримання усіх вимог договору та додатків до нього, після чого, якщо фонд групи є достатнім для надання дозволу одному, або декільком учасникам, приймається рішення про видачу таким учасникам рішення про надання безвідсоткової позики.

Однак, будь-яких коштів позивачу надано не було. При підписанні договорів та додатків до них, фактично була обумовлена угода про отримання фінансових коштів, разом з тим договором передбачена тільки особиста відповідальність позивача та не передбачено відповідальність ТОВ „Архбудекспертиза" за ненадання позики.

В договорах не обумовлено, скільки яку суму необхідно внести для отримання позики, на яких умовах позивачу буде надана позика, не передбачено відповідальність відповідача, строки надання позики, що свідчить про те, що вказаний договір не відповідає вимогам закону, містить несправедливі умови, вчинений з використанням нечесної підприємницької практики.

Зі змісту укладених договорів вбачаються явно невигідні одній стороні - споживачу договірні умови, які відповідач сформулював в односторонньому порядку, чим створив істотний дисбаланс між правами та обов'язками сторін за договором на свою користь і не врахував при цьому інтересів споживача. Діяльністю відповідача є створення та обслуговування пірамідальної схеми, що полягає у формуванні спілки клієнтів, метою яких є отримання позики.

Кошти, необхідні для отримання товару чи позики, вносяться клієнтом на розрахунковий рахунок відповідача щомісячно. Тобто, ТОВ „Архбудекспертиза" за рахунок інших осіб надає послуги, спрямовані на отримання позики без залучення коштів ТОВ „Архбудекспертиза", а розподіл коштів між учасниками являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми. До даного часу позивач не отримав від відповідача коштів на загальну суму 425000 гривень, при цьому на рахунок ПП „Архбуд-Експертиза " ним було сплачено кошти на загальну суму 14875 грн. Згідно з частинами 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1-3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що умови укладених договорів порушують права позивача, як споживача. Згідно умов договору позивачу встановлені жорсткі обов'язки як споживача, в той час надання послуги ПП „Архбуд-Експертиза" та ТОВ „Архбудекспертиза" обумовлене лише їх власним розсудом. Здійснені позивачем відповідно до положень договору виплати не створюють для відповідача будь-яких обов'язків. Останні покладають на учасників системи отримання позики їх власні кошти, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання коштів (товару), яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови договору. Відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання коштів (товару).

ТОВ «Архбудекспертиза», керуючись додатком № 2 до договору, формує групу учасників системи, надалі створює фонд учасників за рахунок щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на два місяці розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на отримання коштів отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість загальних платежів. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар, надає кошти іншому учаснику системи.

Діяльність відповідача вводить позивача, як споживача, в оману, оскільки згідно умов укладеного договору його виконання здійснюється виключно за кошти учасників, без залучення коштів товариства. Надання послуги здійснюється за кошти, внесені учасниками, в подальшому учасник, який отримав позику, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам, тобто, один учасник за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, оплачує товар чи позику іншому учаснику. При цьому, позивач сплачує відповідачу не за одержання товару чи позики, а фактично за можливість одержання права на купівлю чи отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми.

Оскільки позивач сплатив кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ПП "Архбуд-Експертиза" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання позики одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов Програми діяльності "Б.А.Н.К. Платинум", то суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про задоволення позову.

В постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа N 6-35цс12), яка є обов'язковою для всіх судів і суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з цим рішенням (ст. 3607 ЦПК України), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Окрім того, аналогічні висновки викладені і у правовій позиції Верховного Суду України від 11.09.2013 року у справі N 6-40цс13, що аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Разом з тим, відповідно до п. 8.2 додатку № 2 до договору, при розірванні договору відповідач не відшкодовує позивачу сплачені ним реєстраційний та загальні платежі. Таким чином, ТОВ „Архбудекспертиза" отримало можливість не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Також встановлено, що відповідачі ПП „Архбуд-Експертиза" та ТОВ „Архбудекспертиза" не виконали свого обов'язку за угодами, а саме не передали позивачу грошові кошти в загальній сумі 425000 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договори №011200, №014283 від 22 серпня 2012 року, № 014269 від 29 серпня 2012 року укладені між позивачем та ПП «Архбуд-Експертиза», договори №011200, №014283 від 22 серпня 2012 року, № 014269 від 29 серпня 2012 року укладені між позивачем та ТОВ «Архбудекспертиза» слід визнати недійсними.

Вірними є також висновки суду про визнання недійсними страхових договорів.

Встановлено, що 22 серпня 2012 року між позивачем та ТОВ «СК «Укркомстрах» укладено договори добровільного страхування від нещасних випадків № 3361/12 та № 3365/12, відповідно до яких, страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити згідно з чинним законодавством України страхову виплату страхувальнику або вигодонабувачеві в порядку і на умовах, визначених договорами та правилами, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у визначений договорами строк.

Об'єктом страхування за договорами є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язанні з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи.

Страховим ризиком за кожним з договорів є смерть застрахованої особи внаслідок нещасно випадку, що стався під час дії договору страхування. Страхова сума складає 100000 грн., страховий платіж складає 400 грн. за кожним з договорів.

Як вбачається з квитанцій № 250 та № 251 від 22 серпня 2012 року позивачем на рахунок ТОВ «СК «Укркомстрах» сплачено 400 грн. страхового платежу за кожним договором.

Як вбачається з договорів страхування вигодонабувачем в них зазначене ТОВ «Архбудекспертиза».

Згідно зі ст. 16 ЗУ «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 5.2. додатків 2 до договорів укладених між ОСОБА_7 та ТОВ «Архбудекспертиза» 22 серпня 2012 року, позивач повинен був здійснити обов'язкове особисте страхування життя і здоров'я та працездатності лише після отримання рішення про надання безвідсоткової послуги.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з розділу 11 договорів страхування, при настанні смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, страховик виплачує вигодо набувачу 100% страхової суми. Страхова сума становить 100000 грн. за кожним з договорів, що є пропорційною сумі позики, яку позивач на момент підписання договорів страхування не отримав.

Як вбачається з договорів № 3361/12 та № 3365/12 від 22 серпня 2012 року укладених між позивачем ТОВ «СК «Укркомстрах» вони не спрямованні на реальне настання правових наслідків, оскільки позивач уклав вказані договори не отримавши позику, сплативши за кожним договором страховий платіж в сумі 400 грн., в зв'язку з чим договори добровільного страхування від нещасних випадків № 3361/12 та № 3365/12, укладені між ОСОБА_7 та ТОВ «СК «Укркомстрах» слід визнати недійсними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість поданого позову і його задоволення.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам, які встановлені відповідно до наданих сторонами доказів, і ґрунтуються на нормах матеріального права. Порушень норм процесуального законодавства при проведенні оцінки доказів не встановлено.

Відповідно до ч.І ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тому судом першої інстанції вірно зазначено, що позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів з відповідачів на користь ОСОБА_7 підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Посилання апелянта у апеляційній скарзі на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, нічим не підтверджено та не наведено підстави, визначені у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.

За встановлених обставин, доказів наданих сторонами, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а тому апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції - до залишення без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза» Громова Євгена Ігоровича відхилити, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :