Постанова № 3467368, 16.04.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2009 Справа№ 39/1-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

суддів –Науменко І.М., Білецька Л.М.,

секретар судового засідання –Прокопець Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Данканич Є.І., довіреність від 05 лютого 2009 року б/н;

від відповідача-1 –не з’явився;

від відповідача-2 –Котирло А.В., довіреність від 01 квітня 2009 року № 70; Христофоров О.В., довіреність від 05 березня 2009 року № 51;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Монтажвентиляція”, м.Вінниця, та Товариства з обмеженою відповідальністю “МЛП-Чайка”, м.Київ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2009 року у справі № 39/1-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Монтажвентиляція”, м.Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Західно-Донбаська фінансова компанія”, м.Павлоград Дніпропетровської області,

Товариства з обмеженою відповідальністю “МЛП-Чайка”, м.Київ

про стягнення заборгованості в сумі 31424645,50 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2009 року у справі № 39/1-09 (суддя Ліпинський О.В.) заяву ТОВ “Монтажвентиляція” про забезпечення позову задоволено частково; вжито заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ.“Б”, загальною площею 72713,7 кв.м., літ.“К” загальною площею 7595,7 кв.м., що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавліська Борщагівка, вул.Антонова-1а, та належать ТОВ “МЛП-Чайка” (код ЄДРПОУ 33884915) на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС 246649 від 11 грудня 2008 року.

При винесенні ухвали господарський суд, керуючись положеннями ст.ст.65-67 ГПК України, виходив із того, що невжиття вказаних заходів до забезпечення позову може призвести до неможливості або утруднити виконання рішення суду у зв’язку зі зникненням або зменшенням активів, на які може бути звернено стягнення, у випадку задоволення позовних вимог.

Не погодившись з ухвалою, позивач –ТОВ “Монтажвентиляція”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу в частині відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ “МЛП-Чайка” вчиняти будь-які дії щодо арештованого майна та вимог та винести нову ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що ст.67 ГПК України передбачено також забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Також, вказана ухвала оскаржена в апеляційному порядку відповідачем-2 –ТОВ “МЛП-Чайка”, який, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати і у задоволенні заяви ТОВ “Монтажвентиляція” про забезпечення позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що позивачем не доведений факт того, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Також відповідач вказує про невідповідність вжитих судом заходів характеру позовних вимог та зазначає про неадекватність заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на майно, вартість якого значно перебільшує суму позову.

Відповідач-1 –ТОВ “Західно-Донбаська фінансова компанія”, відзив на апеляційну скаргу не надав, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином /а.с.72, 83, 91, 95 т.2/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, явку представників в судове засідання не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача-1.

В порядку ст.77 ГПК України, у зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача-1, розгляд справи відкладався з 12 березня 2009 до 02 квітня 2009 року та до 16 квітня 2009 року.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

05 лютого 2009 року позивач ТОВ “Монтажвентиляція” звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ “Західно-Донбаська фінансова компанія” та ТОВ “МЛП-Чайка” про стягнення з відповідача-1 делькредере за договором комісії від 12 січня 2009 року у розмірі 100000 грн., та стягнення з відповідача-2 заборгованості за договором від 17 серпня 2006 року №1/1708-06 на розробку проектної документації та виконання будівельних робіт в сумі 31324645,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-2 зобов’язань за договором генерального підряду від 17 серпня 2006 року №1/1708-06 та наявності заборгованості відповідача-2 по оплаті виконаних робіт в розмірі 31424645,50 грн.

Позивачем подано клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу-2 нерухоме майно –нежитлові будівлі по вул.Антонова-1а у с.Петропавліська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської область та введення заборони на вчинення будь-яких дій, в тому числі будь-яких правочинів щодо цього майна.

Судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про часткове задоволення клопотання позивача та вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на частину належного відповідачу-2 майна.

Як встановлено ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи із змісту вищевказаної норми, підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений у ст.67 ГПК України, відповідно до положення якої позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів по забезпеченню позову позивач зазначав, що він отримав право вимоги до відповідача-2 –ТОВ “МЛП-Чайка” за договором генерального підряду за договором про уступку права вимоги, у зв’язку з чим у відповідача-2 існує заборгованість перед позивачем за договором генерального підряду у сумі 31424645,50 грн., вимоги по її погашенню відповідачем-2 залишені без задоволення. Невиконання відповідачем-2 своїх зобов’язань в добровільному порядку та значний розмір заборгованості свідчить про наявний ризик неможливості або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Також позивач зазначав, що відповідач-2 –ТОВ “МЛП-Чайка” володіє нерухомим майном, яке розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавліська Борщагівка, вул. Антонова-1а. При цьому, існує реальна загроза того, що зазначене нерухоме майно може вибути з володіння відповідача-2 або бути обмежене в обігу у зв’язку з тим, що у відповідача-2 існують зобов’язання перед ХІПО РЕАЛ ІСТЕЙТ БЕНК ІНТЕРНЕШНЛ АКЦІЄНГЕЗЕЛЛЬШАФТ (НYРО RЕАL ЕSТАТЕ ВАNК ІBТЕRNАТIONАL АКТІЕNGESELLSCHAFT) щодо передачі в іпотеку всього логістичного комплексу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавліська Борщагівка, вул.Антонова-1а, в тому числі і зазначеного в заяві нерухомого майна.

За вимогами ст.66 ГПК України обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна, ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України, яка передбачає обов’язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна /а.с.13 т.1/ зареєстровано заборону на належне відповідачу-2 нерухоме майно –не житлові будівлі літ.“А” заг.пл.30645 м.кв., літ.“В” заг.пл.1061 м.кв., літ.“Г” заг.пл.68 м.кв., літ.“Д” заг.пл.68,3 м.кв., літ.”Е” заг.пл.68 м.кв., літ.”Ж” заг.пл.159,8 м.кв., літ.”З” заг.пл.180,8 м.кв., розташованого киіївська обл.., Києво-Святошинський р., с.Петропавловська Борщагівка, вул..Антонова,1а, підстава обтяження –іпотечний договір нежиитлових будівель від 02 жовтня 2008 року № 3113, зареєстрований приватним нотаріусом Біккінеєвою І.А.

Між сторонами дійсно існує спір, вимоги позивача носять майновий характер, їх розмір є суттєвим, а оскільки у відповідача-2 існують зобов’язання перед третіми особами за іпотечним договором і, за доводами позивача, відповідач-2 ухиляється від виконання зобов’язань за договором на розробку проектної документації та виконання будівельних робіт від 17 серпня 2006 року №1/1708-06 по оплаті виконаних робіт в сумі 31424645,50 грн., судова колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду про наявність реальної загрози невиконання або утруднення невиконання рішення, прийнятого у разі задоволення позовних вимог, що є підставою для вжиття заходів по забезпеченню позову.

Також судова колегія вважає вірним обрання як заходу забезпечення позову накладення арешту на майно боржника.

Сума позовних вимог до відповідача-2 складає 31324645,50 грн. і відсутність такої суми коштів на рахунках відповідача призведе до необхідності звернення стягнення на належне йому майно. Наявні у справі докази свідчать про існування у відповідача-2 зобов’язань з передачі майна в іпотеку третім особам, а також наявність обтяжень щодо цього майна. У зв’язку з викладеним господарським судом правомірно накладено арешт на інше належне відповідачу нерухоме майно –не житлові будівлі: літ.“Б”, загальною площею 72713,7 кв.м. та літ.“К” загальною площею 7595,7 кв.м.

При цьому судова колегія відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на перевищення вартості майна суми позовних вимог, оскільки останнім не доведена можливість відокремлення частини об’єкта відповідно до розміру заявлених позовних вимог.

Крім цього, судова колегія визнає необґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, про накладення заборони на вчинення відповідачем-2 будь-яких дій щодо арештованого майна.

Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або порушувати її права і інтереси. До того ж, як вірно зазначено господарським судом, позивач у своїй заяві про вжиття заходів забезпечення позову не зазначав, які конкретно дії необхідно заборонити вчинювати відповідачеві. Більш того, відповідно до п.5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 15 грудня 1999 року за № 865/4158, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби –в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам, у зв’язку з чим у даному випадку відсутня необхідність в накладенні додаткової заборони на розпорядження арештованим майном.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що ухвала господарського суду повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103, 105, 106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2009 року у справі № 39/1-09 залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Монтажвентиляція” та Товариства з обмеженою відповідальністю “МЛП-Чайка” –без задоволення.

Головуючий О.В.Голяшкін

Судді І.М.Науменко

Л.М.Білецька