Рішення № 34673107, 04.11.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2013 р. Справа № 902/1387/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до: Військової частини А0549 21007, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 105

про стягнення заборгованості в сумі 25 407,26 грн.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідача: Савоткін Д.М. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Військової частини А0549 про стягнення заборгованості в сумі 25 407,26 грн. згідно договорів № 189 від 15.08.2013 року, № 190 від 15.08.2013 року, № 191 від 15.08.2012 року, № 192 від 15.08.2013 року, № 193 від 15.08.2013 року, № 194 від 15.08.2013 року, № 195 від 15.08.2013 року, № 75 від 21.03.2013 року, № 645 від 27.12.2012 року про поставку товарів.

Ухвалою від 08.10.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1387/13 та призначено до розгляду на 04.11.2013 року.

24.10.2013 року через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх.№08-46/12837/13) якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 27.12.2012 року по 15.08.2013 року між Військовою частиною А0549 (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) було укладено ряд договорів купівлі - продажу, а саме: № 189 від 15.08.2013 року, № 190 від 15.08.2013 року, № 191 від 15.08.2012 року, № 192 від 15.08.2013 року, № 193 від 15.08.2013 року, № 194 від 15.08.2013 року, № 195 від 15.08.2013 року, № 75 від 21.03.2013 року, № 645 від 27.12.2012 року зміст і характер взятих за ними сторонами зобов'язань аналогічні між собою.

Відповідно до п. 1.1 вказаних Договорів Продавець зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець прийняти канцелярські товари, витратні матеріали, бланки, лампи, стартера, вітальні листівки, господарські товари, книги вхідної кореспонденції та своєчасно здійснити їх оплату на умовах договорів.

Найменування, номенклатура та асортимент товару зазначені у специфікаціях (Додатках № 1 до договорів).

Постачання товару, оплата якого проводиться за загальним фондом державного бюджету України, здійснюється протягом 5 днів з дня підписання укладених договорів.

Якість товару, його тара та упаковка, маркування повинні відповідати вимогам ДСТУ. Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: рахунок, накладна. (п.3.1. Договорів).

Відповідно п.4.4. договорів сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати поставленого та належним чином прийнятого товару протягом 30-ти календарних днів після надання Продавцем Покупцю в установленому порядку наступних документів: рахунку- фактури - 1 прим., видаткової накладної - 1 прим. за умови надходження бюджетних коштів на рахунок військової частини А0549 за кодом надходжень КПК 2101020 КЕКВ 2210 стаття 1008/1/9.

До вказаних договорів сторонами підписано специфікації в яких визначено найменування товару, їх кількість та вартість.

На виконання умов договорів № 189 від 15.08.2013 року, № 190 від 15.08.2013 року, № 191 від 15.08.2012 року, № 192 від 15.08.2013 року, № 193 від 15.08.2013 року, № 194 від 15.08.2013 року, № 195 від 15.08.2013 року, № 75 від 21.03.2013 року, № 645 від 27.12.2012 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 25 407,26 грн., а саме:

- згідно договору № 189 від 15.08.2013 року на суму 2998,60 грн.;

- згідно договору № 190 від 15.08.2013 року на загальну суму 2982,75 грн.;

- згідно договору № 191 від 15.08.2013 року на загальну суму 2980,00 грн.;

- згідно договору № 192 від 15.08.2013 року на загальну суму 2997,00 грн.;

- згідно договору № 193 від 15.08.2013 року на загальну суму 2999,95 грн.;

- згідно договору № 194 від 15.08.2013 року на загальну суму 2972,00 грн.;

- згідно договору № 195 від 15.08.2013 року на загальну суму 2996,64 грн.;

- згідно договору № 75 від 21.03.2013 року на загальну суму 2230,00 грн.;

- згідно договору № 645 від 27.12.2012 року на загальну суму 2250,32 грн.

Однак відповідач за отриманий товар відповідно до умов договорів розрахунку не провів.

Наявність заборгованості в розмірі 25407,26 грн. підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 02.09.2013 року.

Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі - продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України за договором купівлі-продажу, положення якого застосовуються до договорів поставки згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність другій стороні (покупцеві) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму після прийняття товару, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позовні вимоги про стягнення 25407,26 грн. боргу стверджуються договорами № 189 від 15.08.2013 року, № 190 від 15.08.2013 року, № 191 від 15.08.2012 року, № 192 від 15.08.2013 року, № 193 від 15.08.2013 року, № 194 від 15.08.2013 року, № 195 від 15.08.2013 року, № 75 від 21.03.2013 року, № 645 від 27.12.2012 року, додатками до них, накладними, актом звірки станом на 02.09.13 р., іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в заявленій сумі відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.

Зокрема посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та кошторисних призначень на підставі ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А0549 (21007, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 105, код ЄДРПОУ-08540799) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1 - 25 407 грн. 26 коп. - боргу та 1 720 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 08 листопада 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу АДРЕСА_1

3 - відповідачу 21007, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 105