Рішення № 3467305, 09.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.09 Справа№ 12/25

Суддя господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. при секретарі Джус Р. розглянула справу

за позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол", м. Київ,

до відповідача:

дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Львів,

про:

стягнення 727’368,86 грн.,

за участю представників:

позивача:

Бень Д.С. –до. б/н від 05.03.2009р.

відповідача:

Рісний М.Б. –дов. б/н від 27.06.2008р.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол" до дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 727’368,86 грн. Ухвалою від 23.02.2009 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 10.03.2009 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, отримавши товар на загальну суму 677’743,20 грн., не здійснив оплати за нього. Крім того, відповідачу нараховано 45’002,15 грн. інфляційних збитків та 4’623,51 грн. –3% річних. В судовому засіданні позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, у зв’язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем в сумі 650’000,00 грн., просить стягнути з нього залишок заборгованості в сумі 27’743,20 грн., 45’002,15 грн. інфляційних збитків та 4’623,51 грн. –3% річних.

Відповідач проти зазначеної суми заборгованості не заперечив.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачем поставлено відповідачу геотекстиль, тканий геотекстиль на загальну суму 677’743,20 грн., про що свідчать наступні докази:

- накладна №766 від 13.06.2008 р. на суму 214’747,20 грн. та довіреність ЯОШ №325580 від 13.06.2008 р.;

- накладна №793 від 19.06.2008 р. на суму 272’916,00 грн. та довіреність ЯОШ №325583 від 19.06.2008 р.;

- накладна №861 від 08.07.2008 р. на суму 190’080,00 грн. та довіреність ЯОТ №823769 від 04.07.2008 р.

Станом на дату проведення судового засідання 09.04.2009 р. відповідачем частково погашено заборгованість, в сумі 650’000,00 грн., про що зазначає сам позивач. Доказів погашення заборгованості на суму 27’743,20 грн. суду не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 27’743,20 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 45’002,15 грн. інфляційних збитків та 4’623,51 грн. –3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне. Позивачем сплачено 8’164,02 грн. державного мита за розгляд справи судом, про що представлено платіжне доручення №3398 від 21.01.2009 р. на суму 8’164,02 грн. У той же час ціна позову становить 727’368,86 грн., тобто до сплати належало 7’273,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Таким чином, суд вважає за необхідне повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю „Євроізол” зайво сплачене державне мито в сумі 890,33 грн., про що потрібно видати відповідну довідку.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, позовні вимоги задовольняються, решта судових витрат потрібно покласти на нього.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (адреса: вул. Володимира Великого, 54, м. Львів, 79053; код ЄДРПОУ 31978981) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол" (юридична адреса: вул. Остапа Вишні, 7, м. Київ, 01103; поштова адреса: вул. Бориспільська, 7а, м. Київ, 02099; код ЄДРПОУ 31978981) 77’368,86 грн. (у тому числі 27’743,20 грн. основного боргу, 45’002,15 грн. інфляційних збитків та 4’623,51 грн. –3% річних), 7’273,69 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 118,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Позивачу видати довідку про повернення з державного бюджету зайво сплаченого державного мита в сумі 890,33 грн.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя