Рішення № 3467240, 06.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2009 р. Справа № 57/35-09

вх. № 1329/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача - Козак О.Д.- нач. юридичного відділу, дов. від 11.02.09р. Відповідач - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", м. Київ

до Фермерського господарства "Альянс", м. Зміїв

про стягнення 372921,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Українська лізингова компанія", м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача –Фермерського господарства „Альянс” прострочену заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 311158,57 грн., нарахування індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 50681,17 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 11082,03 грн. та судові витрати, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору фінансового лізингу № 01-120/08-обл від 06.06.2008 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 лютого 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 березня 2009 року об 11:30 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 03 березня 2009 року, 16 березня 2009 року, розгляд справи відкладався, у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання та невиконання вимог суду щодо подання витребуваних судом документів.

Через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем надано клопотання (вх. № 3157 від 06.04.2009 р.), про долучення до матеріалів справи додаткових документів, яке судом задоволено.

У призначеному судовому засіданні 06 квітня 2009 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував; відповідач належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення № 03582.

Присутній в судовому засіданні 06 квітня 2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

06 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія ”(далі - позивач) та Фермерським господарством „Альянс” (далі - відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 01-120/08 обл (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач передав відповідачу на умовах фінансового лізингу в тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в Специфікації умовах передачі предмету лізингу (додаток № 2 до Договору), а лізингоодержувач (відповідач) зобов’язався прийняти предмет лізингу, який ним самостійно та на власний ризик обраний та сплачувати лізингові платежі. Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

У відповідності до п.3.1 договору відповідач зобов’язався сплачувати лізингові платежі відповідно до графіку та умов ст.. 3 Загальних умов (додаток № 4 до договору), які складаються з фінансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю (позивачу) за отриманий у лізинг предмет лізингу.

Факт передачі предмета лізингу підтверджується актом приймання-передачі підписаний сторонами 10 червня 2008 року, згідно з яким позивач передав, а відповідач отримав два комбайни claas з жаткою 2008 року випуску, заводські №№ 58404041; № 58404036.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано загальні умови фінансового лізингу (додаток № 4), яким сторони погодили істотні умови Договору, а саме, умови передачі предмета лізингу, його реєстрацію, строки і порядок розрахунків лізинговий платежів та інші.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано предмет лізингу, зауважень до якості предмету лізингу не було. Таким чином, вказані документи свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свої зобов’язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з виплати винагороди (комісії) за отриманий у лізинг предмет лізингу, яка станом на 28 січня 2009 року, за період з 10 червня 2008 року по 05 січня 2009 року склала 311158,57 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України та Договору до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Пунктом 3.5 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору), передбачено, якщо передача предмету лізингу відбулася до п’ятнадцятого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного п’ятнадцятого числа місяця, інакше, чергові лізингові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця.

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), сторони встановили розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю .

Сторони передбачили коригування лізингового платежу, який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов на суму винагороди, яка визначається формулою, яка узгоджена сторонами п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору).

Станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості сторін 311158,57 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати лізингових платежів, а саме винагороди (комісії) за отриманий у лізинг предмет лізингу, за договором фінансового лізингу № 01-120/08 обл., який був укладений між сторонами 06 червня 2006 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, , інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості по договору фінансового лізингу № 382 від 18 липня 2007 року у сумі 372921,77 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 372921,77 грн. заборгованості з лізингових платежів, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором дають підстави для висновку суду, щодо задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 11082,03 грн. та 50681,17 грн. інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства „Альянс” ідентифікаційний код 31374476 (місцезнаходження: 63401, Харківська обл.., Зміївський район, м. Зміїв, вул.. Харківська, 86-А, фактична адреса: 63404, Харківська обл.., Зміївський ра йон, м. Зміїв, пл.. Радянська, 4; р/р 2600300009138 в ХОД „Райфайзен Банк Аваль” м. Харків, МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (01001, м. Київ, вул.. Михайлівська, 12; фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 31374476, п/р 26003024740201 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005) заборгованість в сумі 311158,57 грн., 3% річних в сумі 11082,03 грн., індекс інфляції в сумі 50681,17 грн., держмита 8243,99 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.

Повний текст рішення підписано 13 квітня 2009 року.

Суддя