Рішення № 3467144, 13.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.09 Справа№ 3/24

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ТзОВ „Сталь Груп”, м.Жовква

До відповідача: ТзОВ „Будівельна компанія „Комфортбуд-1”, м.Львів

Про стягнення 91 370,14 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Амброс М.Р. - представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ „Сталь Груп” до ТзОВ „Будівельна компанія „Комфортбуд-1” про стягнення 91 370,14 грн.

В судове засідання 06.04.2009 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в якій він просить крім суми основного боргу в розмірі 91370,14 грн. додатково стягнути 7359,41 грн. пені, 933,47 грн. –три відсотки річних, 11211,14 грн. інфляційних та судові витрати з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що суму основного боргу визнає, однак проти стягнення пені, інфляційних і трьох відсотків річних заперечує з тих підстав, що поставки , заборгованість по яких є предметом спору, є позадоговірні, а отже нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

В судовому завданні 06.04.2009 року оголошувалась перерва до 13.04.2009 року.

13.04.2009 року в судове засідання позивач участь свого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив. Враховуючи закінчення двомісячного строку розгляду справи, суд вважає за доцільне розглянути спір за відсутності позивача з врахуванням його доводів, викладених в попередніх судових засіданнях.

В судовому засіданні 13.04.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

05.03.2008 року між ТзОВ „Сталь Груп” (Продавець) та ТзОВ „Будівельна компанія „Комфортбуд-1” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №10 за умовами якого позивач зобов’язувався відпустити а відповідач одержати і оплати товар на загальну суму 5000000,00 грн.

На виконання умов договору в період з березня по рудень 2008 року позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 572378,28 грн. за який відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково.

Станом на 24.03.2009 р., заборгованість відповідача перед позивачем складає 91 370,14 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків, підписаним та завіреним печатками сторін.

Відповідно до уточнених позовних вимог, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в порядку передбаченому п.5.2 договору позивачем нараховано пеню в розмірі 7359,41 грн. , та відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нараховано три відсотки річних в розмірі 933,47 грн., та інфляційні в розмірі 11211,14 грн., які просить стягнути з відповідача. Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №10 від 05.03.2008 року позивач і період з березня по грудень 2008 року передав відповідачу товар на загальну суму 569220,28 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями (а.с. ) .

Відповідно до п.2.1 Договору відповідач зобов’язувався провести передоплату за кожну партію товару в розмірі 50 відсотків його вартості згідно виписаного рахунку або накладної та провести доплату на протязі семи календарних днів від дати поставки товару, але не пізніше 25 числа поточного місяця, однак свої договірні зобов’язання виконав частково.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 91370,14 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків, підписаним, та завіреним печатками сторін.

За несвоєчасну оплату придбаного товару, відповідно до п.5.2 договору позивачем нараховано пеню за період з березня 2008 року по 06.04.2009 року ,яка, згідно поданого розрахунку складає 7359,41 грн. При здійсненні нарахування пені позивачем не враховано шестимісячний строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій, встановлений ч.6 ст.232 ГК України. В межах строку позовної давності розмір пені, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та підлягає до стягнення з відповідача складає 6126,55 грн.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача про відсутність підстав про нарахування пені та штрафних санкцій в зв’язку відсутністю договірних поставок товару в період, охоплений позовними вимогами.

Як вже зазначалося раніше, 05.03.2008 року між сторонами було укладено письмовий договір купівлі-продажу товару №10 , який підписаний керівниками та завірений печатками сторін. Термін дії договору згідно п. 9.1 встановлено з 05.03.2008 року до 31.12.2008 року. Відповідач не подав суду доказів визнання договору недійсним чи його розірвання у встановленому законом порядку, як і не подав доказів здійснення будь-яких інших поставок, не охоплених позовними вимогами, які б здійснювалися на виконання договору купівлі-продажу товару №10 від 05.03.2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивачем нараховано три відсотки річних за період з березня 2008 року по 06.04.2009 року в розмірі 933,47 грн. та інфляційні за цей же період в розмірі 11211,14 грн. Як вбачається з поданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, до нього включено дві позадоговірні поставки, які передували укладенню договору купівлі продажу від 05.03.2008 року і були здійснені позивачем 28.02.2008 року та 03.03.2008 року. З огляду на викладене, за період з 18.03.2008 року по 06.04.2009 року до стягнення з відповідача підлягають три відсотки річних в розмірі 932,53 грн. та інфляційні в розмірі 11091,14 грн.

Згідно із ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказами у справі, відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, при цьому, як передбачено статтею 34 цього Кодексу, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання доказів своєчасного погашення боргу у встановлений термін не представив.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково .

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 1095,20 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33-35, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ „Будівельна компанія „Комфортбуд-1” (79026, м.Львів, вул.Стрийська,121, код ЄДРПОУ 33169993) на користь ТзОВ „Сталь Груп” (80300, м.Жовква, вул.С.Петлюри,2/17 код ЄДРПОУ 35603100) –91370,14 грн. –основного боргу, 6126,55 грн. пені, 932,53 грн. –три відсотки річних, 11091,14 грн. інфляційних втрат, 1095,20 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.04.2009 року.

Суддя Березяк Н.Є.