Рішення № 3467138, 25.03.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" березня 2009 р.

справа № 5020-3/142

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод “ЛАЗАРЄВСЬКЕ АДМІРАЛТЕЙСТВО”

(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня і Ко”

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15)

про стягнення заборгованості в розмірі 240 165,37 грн.,

Суддя Головко В.О.

Представники сторін:

позивача –Береговой С.А., представник, довіреність № б/н від 21.05.07, ТОВ Спільне російсько-українське підприємство “ССЗ “Лазаревське адміралтейство”;

відповідач –не з`явився, ТОВ “Добриня і Ко”.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне російсько-українське підприємство “Севастопольський судноремонтний завод “Лазарєвське Адміралтейство” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня і Ко” про стягнення заборгованості в розмірі 240 165,37 грн., що складається із: основного боргу –228 863,44 грн., пені за договором –5136,61 грн., інфляційного відшкодування 5523,32 грн., 3 % річних –642,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору № 3 від 10.10.2008 щодо оплати за надані послуги.

В судовому засіданні 25.03.2009 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України: відзив на позовну заяву не надав, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, хоча про дату і місце його проведення повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі. До того ж юридична особа не обмежена колом представників, яких вона може призначити для захисту своїх прав та законних інтересів у господарському суді.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

10.10.2008 між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Спільне російсько-українське підприємство “Севастопольський судноремонтний завод “Лазарєвське Адміралтейство” (Виконавець), та відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Добриня і Ко” (Замовник) укладено договір № 3 від 10.10.2008 (арк.с.11-13). Відповідно до умов договору, Виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати постановку до причальної набережної т/х Чегет (далі Судно) і надати послуги, пов'язані із стоянкою Судна відповідно до Додатку №1, а Замовник –сплатити стоянку судна і надані послуги у порядку, визначеному Договором.

Відповідно до п. 2.2 договору, датою початку надання послуг вважається дата оформлення двостороннього Акту постановки Судна до причальної набережної Виконавця.

Згідно з пунктом 3.1.1 договору Замовник зобов'язаний поставити судно до причальної набережної не пізніше 14.10.2008

На підставі зазначеного договору 14.10.2008 Судно було доставлено і ошвартовано відповідачем для виконання стоянки на умовах договору. Отже, дата 14.10.2008 вважається першим днем стоянки Судна біля набережної позивача, що підтверджується Актом приймання судна на акваторію від 14.10.2008, підписаного сторонами за договором (арк.с.15).

Відповідно до п.4.1 додаткової угоди № 1 від 12.12.2008 до договору № 3 від 10.10.2008 уточнена вартість послуг, що надаються за період з 14.10.2008 по 30.11.2008 згідно з додатком № 1 до додаткової угоди № 1 від 01.12.2008 складає 124 455,86 грн. у тому числі ПДВ 20% –20 742,64 грн.; уточнена договірна вартість послуг, наданих за період з 01.12.2008 по 25.12.2008 згідно з додатком № 1 додаткової угоди № 2 від 28.01.2009 до вказаного договору складає 97033,12 грн., у тому числі ПДВ 20% –16172,19 грн.; уточнена договірна вартість послуг, наданих за період з 26.12.2008 по 28.01.2009 згідно з додатком № 2 до додаткової угоди № 2 від 28.01.2009 складає 7374,46 грн., у тому числі ПДВ 20% –1229,08 грн.

Таким чином, загальна уточнена договірна вартість послуг за договором № 3 від 10.10.2008, згідно з п. 4.1 договору складає 228 863,44 у тому числі ПДВ 20% – 38 143,91 грн. (арк.с. 19).

Згідно з пунктом 4.3 договору (пункт 2 додаткової угоди № 2 від 28.01.2009) розрахунки за даною угодою проводяться шляхом безготівкового переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку:

платіж –аванс в сумі 21 216,85 грн., у тому числі ПДВ 20% –3 536,14 грн. (30% від орієнтовної вартості послуг), протягом п'яти банківських днів від дати ошвартовки судна біля причалу Виконавця;

платіж –за надані послуги в період з 14.10.2008 по 30.11.2008 на суму 102 713,22 грн. у тому числі ПДВ 20% –17 118,87 грн. на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг протягом п'яти банківських днів від дати підписання додаткової угоди №1 від 12.12.2008 до договору № 3 від 10.10.2008;

платіж –за надані послуги в період з 01.12.2008 по 28.01.2009 в сумі 104 993,37 грн., у тому числі ПДВ 20% –17488,90 грн. на підставі Акту приймання-здачі наданих послуг, не пізніше ніж 07.02.2009 (арк.с. 19).

Відповідно до п.6.6 договору у разі несвоєчасної оплати послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Втім, відповідач умови договору не виконав, у зв`язку з чим в нього утворилася заборгованість в розмірі 228 863,44 грн.

26.12.2008 за вих. №29-1830 позивачем на адресу відповідача надіслано листа з вимогою погасити заборгованість відповідно до умов договору № 3 від 10.10.2008 (арк.с. 24).

29.12.2008 на адресу позивача надійшов лист, відповідно до якого відповідач визнав наявну заборгованість і планував сплатити надані послуги і стоянку Судна біля причалу (арк.с. 23).

На момент вирішення спору відповідач заборгованість не сплатив, доказів погашення заборгованості не надав, тому позивач був змущений звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 240 165,37 грн., що складається із: основного боргу – 228 863,44 грн., пені за договором –5136,61 грн., інфляційного відшкодування 5523,32 грн., 3 % річних –642,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки порушення зобов’язання. Так, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня), то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (стаття 624 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.6 договору у разі несвоєчасної оплати послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача сума пені складає 5136,61 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Згідно з розрахунком позивача сума 3% річних складає –642,00 грн.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, суд знаходить їх вірними.

Решта позовних вимог також підлягає задоволенню, оскільки є нормативно обґрунтованими та такими, що підтверджені належними доказами.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 240 165,37 грн., що складається із: основного боргу – 228 863,44 грн., пені за договором –5136,61 грн., інфляційного відшкодування –5523,32 грн., 3 % річних –642,00 грн.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 2 401,65 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня і Ко” (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15; код ЄДРПОУ 16328694, п/р 26003945105431 в УСБ, МФО 324195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13; код ЄДРПОУ 30394016, п/р 2600800016464 в ОАО «Укресимбанк»(м. Київ), Севастопольська філія, МФО 324195) заборгованість в розмірі 240 165,37 грн., що складається із: основного боргу –228 863,44 грн., пені за договором –5136,61 грн., інфляційного відшкодування – 5523,32 грн., 3 % річних –642,00 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 2 401,65 грн., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

31.03.2009

РОЗСИЛКА:

1. ТОВ Спільне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод “ЛАЗАРЄВСЬКЕ АДМІРАЛТЕЙСТВО”

(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Добриня і Ко”

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15)

3. Справа