Рішення № 3467100, 07.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2009 р. Справа № 35/36-09

вх. № 1230/5-35

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Зейналов Замік Агагюль огли, дов. №10/03-4Ю від 10.03.2009р. відповідача - Мельник К.О., дов. б/н від 12.03.2009р.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Хім-Агро-Пром", м. Павлоград

до Державного підприємства Дослідне господарство "Комсомолець" інститутурослинництва ім. Юр"єва Української Академії аграрних наук

про стягнення 196993,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Приватне підприємство „Хім-агро-пром”) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача (Державного підприємства дослідне господарство „Комсомолець” інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва УААН) 135242,00 грн. основного боргу, 25103,54 грн. відсотків за час користування товарним кредитом, 11360,33 грн. інфляційних втрат, 12716,45 грн. річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання, 12570,74 грн. пені, а також віднести на відповідача витрати по сплаті держмита та за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на укладення з відповідачем договору №9-К купівлі – продажу від 08.02.2008р., на виконання умов якого позивачем було поставлено відповідачу на умовах товарного кредиту товар на загальну суму 215842,00 грн., які відповідачем сплачені частково, а саме в сумі 80600,00 грн., з урахуванням чого заборгованність за поставлений товар складає 135242,00 грн.

Представники сторін в судовому засіданні звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому воно приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Надав заяву про залучення додаткових документів, а саме копії рахунків – фактур, довідку з ЄДРПОУ на позивача та відповідача та довідку про банківські реквізити та юридичну адресу сторін.

Суд, розглянувши дану заяву, визнав її такою, що не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та задовольнив її.

Окрім того, 27.03.2009р. через канцелярію суду надійшли зміни до позову від позивача, відповідно до яких позивач збільшив позовні вимоги, а саме просить суд стягнути на його користь 135242,00 грн. основного боргу, 30490,59 грн. відсотків за час користування товарним кредитом, 15911,22 грн. пені, 13524,20 грн. інфляційних втрат, 16095,65 грн. річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також віднести на відповідача витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Розглянувши подану позивачем заяву та з урахуванням приписів вказаної норми закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття до провадження вказаної заяви, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача проти суми основного боргу не заперечують, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині штрафних санкцій.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази,а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 08.02.2008р. було укладено договір №9-К купівлі – продажу на умовах товарного кредиту, відповідно до п.1 якого продавець (позивач) зобов`язався продати покупцю (відповідачу) на умовах товарного кредиту товарно – матеріальні цінності, а відповдіач зобов`язаний сплатити продавцю вартість товару та відсотки за користування товарним кредитом.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.2 спірного Договору найменування, кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови товарного кредиту і інші необхідні умови відображаються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного пункту між сторонами було укладено специфікацію №1 від 08.02.2008р. на загальну суму 155130,00 грн., №2 від 09.04.2008р. на загальну суму 3180,00 грн., №3 від 17.04.2008р. на загальну суму 1266,00 грн., №4 від 25.05.2008р. на загальну суму 8247,50 грн., №5 від 29.04.2008р. на загальну суму 10640,00 грн., №6 від 05.05.2008р. на загальну суму 35046,00 грн., №7 від 14.05.2008р. на загальну суму 2332,50 грн.

Відповідно до п.4. Договору зобов`язання позивача по поставці товару вважаються виконаними після підписання відповідачем відповідних первинних документів, що підтверджують отримання товару.

Згідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було виконані зобов`язання в частині поставки товару, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000012 від 28.02.2008р. на загальну суму 58968,00 грн., №РН-0000041 від 20.03.2008р. на загальну суму 76977,79 грн., №РН-0000090 від 10.04.2008р. на загальну суму 19184,21 грн., №РН-0000114 від 15.04.2008р. на загальну суму 3180,00 грн., №РН-0000137 від 17.04.2008р. на загальну суму 1266,00 грн., №РН-0000191 від 26.04.2008р. на загальну суму 8247,50 грн. №РН-0000195 від 29.04.2008р. на загальну суму 10640,00 грн., №РН-0000203 від 05.05.2008р. на загальну суму 35046,00 грн., №РН-0000222 від 14.05.2008р. на загальну суму 2332,50 грн. Всього було поставлено товару на загальну суму 215842,00 грн.

Згідно ч.1 ст.689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що належний представник відповідача отримав вищевказаний товар, що підтверджується довіреностями серії ЯОХ №611515 від 28.02.2008р., ЯОХ №611535 від 20.03.2008р., ЯОХ №611461 від 09.04.2008р., ЯОХ №611469 від 15.04.2008р., ЯОХ №611476 від 26.04.2008р., ЯОХ №611477 від 29.04.2008р. та ЯОХ №611486 від 14.05.2008р. та вищевказаними видатковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частина 2 цієї статті встановлює, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Пунктом 6 спірного Договору встановлено, що відповідач зобов`язаний оплатити товар та нараховані відсотки не пізніше останнього робочого дня строку, на який надавався товарний кредит.

З огляду на укладені між сторонами специфікації, судом встановлено, що сторони встановили граничний строк оплати товару та нарахованих відсотків за користування товарним кредитом за поставлений товар до 20.09.2008р.

У відзиві на позовну заяву відповідач позов визнає частково, а саме в сумі 135242,00 грн. основного боргу, однак наголошує на тому, що товар поставлявся на позадоговірних умовах, тому нарахування штрафних санкцій, річних, інфляційних втрат не є обгрунтованим.

Однак дані доводи спростовуються наступним.

На вимогу суду позивачем надано до судового засідання рахунки – фактури №СФ-0000178 від 19.02.2008р., №СФ-0000318 від 15.04.2008р., №СФ-0000377 від 16.04.2008р., №СФ-0000447 від 25.04.2008р., №СФ-0000449 від 29.04.2008р., №СФ-0000461 від 05.05.2008р., №СФ-0000489 від 13.05.2008р. в графі замовлення яких вказано договір №9-К від 08.02.2008р. В видаткових накладних, на підставі яких відповідачем було отримано товар, в графі замовлення вказані вищенаведені рахунки – фактури, тому суд приходить до висновку, що відповідач має намір уникнути від сплати штрафних санкцій, річних, інфляційних втрат за порушення зобов`язання по оплаті товару та ввести суд в оману.

Відповідно до ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із матеріалів справ, відповідачем було частково виконано зобов`язання по оплаті товару на загальну суму 80600,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 20.02.2008р. та протоколом про залік взаємних вимог №2 та №3 від 25.03.2008р.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом встановлено, що граничний строк виконання зобов`язань по оплаті товару за спірним договором становив 20.09.2008р.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 135242,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 30490,59 грн. відсотків за час користування товарним кредитом, 15911,22 грн. пені, 13524,20 грн. інфляційних втрат та 16095,65 грн. річних.

Відповідно до п.10 спірного Договору у разі прострочення оплати товару (яке включає в собі сплату відсотків за користування товарним кредитом) відповідач на вимогу позивача зобов`язаний сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 24% річних за весь час прострочення, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення, відшкодувати заподіяні позивачу порушенням зобов`язання збитки в повному обсязі понад неустойку.

Пунктом 6 Договору вказано, що відсотки за користування товарним кредитом обчислюються від вартості отриманого позивачем товару (а у разі часткової оплати – від неоплаченої суми) за весь період користування товарним кредитом до повного розрахунку.

Як встановлено судом, сторонами було вказано у специфікаціях до спірного Договору, що плата за користування товарним кредитом становить 24% за кожний день.

Згідно ч.1 ст.1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

За розрахунками позивача, розмір відсотків за користування товарним кредитом з 21.03.2008р. по 20.03.2009р. становить 30490,59 грн., судом даний розрахунок перевірений та встановлено, що він не суперечить вимогам чинного законодавства, тому вимога в цій частині підлягає задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 30490,59 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Щодо нарахування 15911,22 грн. пені судом встановлено наступне.

Відповідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано пеню за період з 21.09.2008р. по 20.03.2009р., судом даний розрахунок перевірений та встановлено що він є вірним, обгрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відносно нарахування інфляційних втрат та річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, судом встановлено наступне.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками позивача інфляційні втрати за період з 21.09.2008р. по 20.03.2009р. становлять 13524,00 грн., розмір річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за той же період становить 16095,65 грн., дані розрахунки не суперечать вимогам чинного законодавства, є вірними та обгрунтованими, з урахуванням чого позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь 13524,00 грн. інфляційних втрат та 16095,65 грн. річних за прострочення виконання грошовго зобов`язання.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодекса України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодекса України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодекса України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю. Витрати по сплаті держмита та за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.44,49,82-85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнену позовну заяву до розгляду.

Клопотання позивача про залучення додаткових документів – задовольнити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства дослідне господарство „Комсомолець” інститут рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Української академії аграрних наук” (64644, Харківська область, Лозівський район, с.Комсомольське, вул. Жовтнева,буд. 19-А, р/р №26003301770430 в відділенні ПІБ, м.Лозова, МФО 351522, код ЄДРПОУ 05460462) на користь Приватного підприємства „Хім-Агро-Пром” (51400, Дніпропетровська обл., м.Павлоград, вул. Степового фронту, буд. 73, р/р №2600315837310 в ДОД „Райффайзен „Банк Аваль”, код ЄДРПОУ 33796200) 135242,00 грн. основного боргу, 30490,59 грн. відсотків за час користування товарним кредитом, 15911,22 грн. пені, 13524,20 грн. інфляційних втрат, 16095,65 грн. річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання, 2113,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення підписано 07.04.2009р.

Суддя