Рішення № 3467035, 06.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.09 Справа № 6/64

За позовом

Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

до Акціонерно–комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Луганської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”, м. Луганськ

про стягнення 34 602 грн. 70 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача – Гонцул І.О., дов. № 3д від 09.01.09;

від відповідача –Юхнов С.Є., дов. № 02-04/84 від 04.02.09;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 34 602 грн. 70 коп., в тому числі: борг за постачання теплової енергії в сумі 31 861 грн. 49 коп., інфляційні у сумі 1 282 грн. 19 коп., 3% річних у сумі 293 грн. 92 коп. та пеня у сумі 1 165 грн. 10 коп.

Відповідачем до суду надано заперечення на позовну заяву № 02-13/85-49 від 06.03.09, за яким останній проти позовних вимог заперечує та зокрема зазначає, що договір №998 від 06.10.03 між сторонами не укладався в той же час, щодо заборгованості по вказаному договору то на момент звернення позивачем до суду строк позовної давності вже скінчився. В той же час, відповідач споживає теплової енергії менш ніж зазначає позивач.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін ,суд

в с т а н о в и в:

06.10.03 між ЛМК «Теплокомуненерго»(позивач у справі) та АКБ «Укрсоцбанк»в особі Луганської філії (відповідач у справі) був підписаний договір на постачання теплової енергії № 998, за умовами якого позивач – «Постачальник»бере на себе зобов’язання подавати на об’єкти відповідача –«Споживача» теплову енергію, а останній зобов’язується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в терміни, передбачений цим договором.

Так, за розрахунком позивача, за період листопад 2004 року –квітень 2005 року за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 2 919 грн. 01 коп., , яку позивач просить стягнути на свою користь.

Також, 23.05.05 між сторонами у справі було підписано договір на постачання теплової енергії № 998, за умовами якого позивач зобов’язався постачати теплову енергію, а відповідач –оплачувати її на умовах договору.

За розрахунком позивача, за період грудень 2006 року –березень 2007 року, серпень –грудень 2008 року за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 28 942 грн. 48 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім основного боргу в сумі 31 861 грн. 49 коп. позивачем до стягнення заявлені 3% річних у сумі 293 грн. 92 коп., інфляційні нарахування у сумі 1 282 грн. 19 коп. та пеня у сумі 1 165 грн. 10 коп.

Відповідач з позовними вимоги не погодився з підстав, наведених у запереченнях.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, між сторонами у справі був підписаний договір № 998 від 06.10.03, за розрахунком позивача по вказаному договору, за використану теплову енергію за відповідачем залишилась заборгованість в сумі 2 919 грн. 01 коп. на підставі рахунків, виставлених за період лютий 2004 року –квітень 2005 року.

Умовами договору було передбачено, що оплата відповідачем здійснюється на підставі рахунків, протягом 10 днів з моменту їх отримання.

Відповідно до ст. ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Обставини справи свідчать про те, що позивачем вимоги про стягнення з відповідачу боргу за договором № 998 від 06.10.03 в сумі 2 919 грн.01 коп. заявлені за межами строку позовної давності.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу за договором № 998 від 06.10.08 в сумі 2 919 грн.01 коп. слід відмовити.

Разом з цим, слід визначити, що як було вказаного вище, між сторонами у справі 23.05.05 підписано договір № 998, за умовами якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а останній зобов’язується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в терміни, передбачені цим договором.

Так, пунктом 3.2.9 договору сторони узгодили, що відповідач повинен оплачувати рахунки за отриману теплову енергію в 10-ти денний строк з дня їх отримання.

Також, розділом 6 договору визначено, що розрахунки за використану теплову енергію проводяться у відповідності затверджених тарифів, на підставі виставлених позивачем рахунків, які направляються поштою або вручаються під підпис. Оплата за поставлену теплову енергію здійснюється відповідачем не пізніше10 числа наступного місяця за звітним.

Позивачем умови договору виконувалися належним чином та направлялися відповідачу відповідні рахунки, проти факту отримання яких, останній не заперечує. В той же час, відповідачем оплата здійснювалася не в повній мірі у зв’язку з чим за період грудень 2006 –березень 2007 року, серпень –грудень 2008 року утворилась заборгованість в сумі 28 942 грн. 48 коп.

Відповідач проти позову заперечує, в тому числі зазначає, що позивачем був невірно розрахований обсяг фактичного споживання теплової енергії та не був здійснений відповідний перерахунок, як просив відповідач за своїми листами.

Дані доводи відповідача є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки розділом 5 договору сторони від 23.0.05.05 №998 сторони узгодили порядок обліку теплової енергії і будь-які зміни з цього приводу в договір не вносилися.

Відповідно до рішення виконкому Луганської міської ради від 24.06.08 №188 про затвердження та узгодження тарифів з 01.07.08 були введені нові тарифи на поставку гарячої води і пару був введений двоставковий тариф на комунальні послуги з центрального опалення.

У зв’язку з чим, за період серпень –грудень 2008 позивачем нарахована плата за теплову енергію в сумі 26 369 грн. 86 та виставлені відповідачу відповідні рахунки. Окрім цього, згідно акту на включення опалення, об’єкти відповідача були підключені до тепломереж позивача.

Матеріалами справи доведено, що в даному випадку має місце зміна тарифу та введення двоставкового тарифу.

Стосовно застосування нового (двоставкового) тарифу з 01.07.08 слід прийняти до уваги наступне.

Порядок встановлення, введення в дію тарифів на послуги теплопостачання та господарські взаємовідносини теплопостачальної організації із споживачами теплової енергії регулюються Законами України „Про житлово-комунальні послуги”, „Про теплопостачання”, „Про місцеве самоврядування”, а також Правилами розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.00 р. № 191.

Правилами встановлено, що їх дія поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів. Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування. Двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачального організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності - за розрахунком, згідно Правил користування тепловою енергією.

Як слідує з приписів Правил розрахунку двоставкового тарифу, його складовою є річна вартість обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюються договором між теплопостачальною організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води (п. 1.5 Правил).

Таким чином, сплата двоставкового тарифу передбачена законодавством, зокрема, рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 24.06.08 „Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з центрального опалення і постачання гарячої води та пари” з 01.07.08 вирішено перейти до розрахунків за теплову енергію за двоставковими тарифами, які встановлені (затверджені) та погоджені згідно з п. 2 даного рішення.

Таким чином, були затверджені нові базові тарифи та введено абонентську плату за одиницю приєднаного теплового навантаження.

Згідно додатку № 1 до вищезазначеного рішення, для другої групи споживачів бюджетних установ, до яких відноситься відповідач, встановлена плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (сплачується щомісяця, протягом року) у розмірі 2 грн. 14 коп. за 100 Ккал/годин в місяць (абонентська плата) та плата за спожиту теплову енергію (сплачується в опалювальний період) у розмірі 236 грн. 25 коп. за 1 Гкал.

Також, відповідачу були направлені листи № 15/42-7/551 від 11.07.08 і № 15/42/7-1099/0232 від30.10.08 про введення двоставкового тарифу, проти отримання якого відповідач не заперечує. Окрім цього в громадсько-політичній газеті «Жизнь Луганська»№43 від 15.10.08 були опубліковані відомості про введення нових тарифів.

Не приймаються до уваги судом доводи представника відповідача про те, що позивач не мав права застосовувати нові тарифи без укладання додаткової угоди та визначення теплового навантаження, оскільки діючим договором № 998 від 23.05.05 величину теплового навантаження передбачено, а щодо тарифу зазначено, що він є регульованим і нові тарифи прийняті та запроваджені в дію обґрунтовано, про що зазначалось вище.

В той же час, відповідачем доказів оплати вказаної суми не надано, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором № 998 від 23.05.05 в сумі 28 942 грн. 48 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 293 грн. 92 коп. за період з 22.01.07 по 09.02.09 та інфляційних в сумі 1 282 грн. 19 за період лютий 2007 –грудень 2008 року слід визначити наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 28 942 грн. 48 коп. і тому нарахування інфляційних та 3% річних є обґрунтованим, у зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені, за період з 16.09.08 по 09.02.09 в сумі 1 165 грн.10 коп. слід вказати на таке.

Як було наведено вище, відповідачем був припущений факт порушення зобов’язань щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим позивач, з урахуванням положень договору та діючого законодавства має право вимагати сплати штрафних санкцій.

В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В той же час, пунктом 7.2.3 договору встановлено що, за несвоєчасний розрахунок за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 0.5 % суми, що належить до сплати, за кожен день прострочення, але не більше 2-х подвійних ставок НБУ.

Виходячи з наведених обставин справи та норм законодавства, розрахунок пені є обґрунтованим, у зв’язку з чим, вимоги щодо стягнення пені слід задовольнити.

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 28 942 грн. 48 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 282 грн. 19 коп., 3% річних в сумі 293 грн. 92 коп., пеню в сумі 1 165 грн. 10 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерно–комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Луганської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, б. 3 «В»,

код 9304010, на користь:

- Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул. Куракіна, б. 23 «а», код 24047779, заборгованість в сумі 28 942 грн. 48 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 282 грн. 19 коп., 3% річних в сумі 293 грн. 92 коп., пеню в сумі 1 165 грн. 10 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 316 грн. 83 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108 грн. 04 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 10.04.2009.

Суддя Т.А.Василенко