Рішення № 34669936, 01.10.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 764/2669/13-ц

Провадження № 2/764/1622/2013

Категорія 26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Гаркуші О.М., при секретарі - Грищенко Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні - в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення,

В С Т А Н О В И В:

12.03.2013 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 30.03.2007 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №264/07-И, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 190 100 доларів США 00 центів, а відповідач зобовязався належним чином використовувати та повернути кредит у повному обсязі до 30 березня 2016 року згідно з графіком зниження розміру заборгованості за кредитом та сплатити за користування кредитом відсотки, виходячи з відсоткової ставки 12,5% річних. В якості забезпечення кредитного договору відповідачем передано позивачу в іпотеку майно трикімнатну квартиру за №12 загальною площею 76.10 кв.м., житловою площею 56,90 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська/Суворова, буд. 35/39 на підставі іпотечного договору від 30 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Однак, відповідач порушив умови кредитного договору, у звязку з чим виникла заборгованість перед позивачем у сумі 10 326 304 грн. 99 коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити по викладених у позові підставах та вважала можливим розглянути справу у заочному провадженні.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не зявилися, повідомлені належним чином, причин неявки до суду не надали.

Через вимоги ст. 224 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у відсутність незявившегося відповідача, визнаючи достатніми для розгляду спору по суті наявні в матеріалах справи письмові докази.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 264/07-И, згідно якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 190 100,00 доларів США, зі сплатою відсотків з розрахунку 12,5% річних на строк до 30 березня 2016 року.

Відповідно до п.3.2 договору, відповідач зобов'язався щомісячно, у строк з 26 до останнього числа кожний місяць, проводити погашення заборгованості у складі аннуітетного платежу, розмір якого складає 2977 доларів США, у склад якого також включено відсотки за користування кредитними ресурсами.

Згідно з п. 3.4. Кредитного договору № 264/07-И, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойку якщо відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі проводив сплату грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або сплату відсотків і комісійну винагороду. У разі вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів і сплату відсотків, відповідач зобовязаний провести повне погашення заборгованості за договором, тобто повернути кредитні ресурси і сплатити всі відсотки у строк 10 діб з моменту отримання вимоги банку.

Відповідно до п.3.6 договору, у разі не погашення або погашення не в повному обсязі щомісячного аннуітетного платежу, відповідач несе відповідальність згідно п.6.1. договору.

Згідно з п.6.1 договору, у разі прострочення строку повернення кредитних ресурсів та/або сплати відсотків відповідач сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожну добу прострочки.

Відповідач ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання по кредитному договору перед позивачем, порушила вимогу кредитного договору, своєчасно не сплачувала аннуітетні платежі за користування грошовими коштами. Сума заборгованості за кредитним договором станом на 15.02.2013 року складала 170 791 доларів США 80 цента, що по офіційному курсу НБУ станом на 15.02.2013 становить 1 365 138 гривень 70 коп.

Судом встановлено, що в якості забезпечення виконання умов кредитного договору, 30 березня 2007 року, відповідач уклала з позивачем іпотечний договір, згідно умов якого, Іпотекодавець (відповідач) з метою належного виконання зобовязання, що випливає з кредитного договору, передає, а Іпотекодержатель (позивач) приймає в іпотеку нерухоме майно житлового призначення, а саме: трикімнатну квартиру за № 12 зі всіма обєктами, функціонально повязаними з цим нерухомим майном, загальною площею 76.10 кв.м., житловою площею 56,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Севастополь, вул. Велика Морська/Суворова, буд. 35/39.

Цим Договором забезпечуються також вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, збитків, завданих порушенням цього Договору.

Згідно до цього Договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавием своїх зобов'язань за Кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, переданого в іпотеку, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та проведення аукціону (публічних торгів).

Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира №12, що знаходиться за адресою: м.Севастополь, вул. Велика Морська/Суворова, буд. 35/39.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 30.03.2007 року ОСОБА_2, приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу у реєстрі за № 1755, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 30.03.2007 року за №2000151, укладеного між Іпотекодавцем та гр. ОСОБА_3.

Однак, відповідач ОСОБА_1, порушуючи норми чинного законодавства і умови договору кредиту в установленому порядку заборгованість не погасила, відсотки за їх використовування не сплатила.

Згідно до наданого до позову розрахунку банку, сума заборгованості відповідача станом на 15.02.2013 року складає:

- заборгованість за основним боргом - 170791,80 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 1 365 138,70 грн.;

- заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 88907,57 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 710 638,21 грн.;

- заборгованість по сплаті щомісячної комісійної винагороди у розмірі 122 367 гривень 62 коп.;

- пеня за прострочення сплати основного боргу, відсотків, щомісячної комісійної винагороди 8 128 160 грн. 46 коп.

Вказане підтверджується копіями наданих до позову документів:

-копією кредитного договору № 264/07-И від 30 березня 2007 року та доданим до нього графіком зниження розміру заборгованості за кредитом;

-копією іпотечного договору від 30.03.2007 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_1;

- копією договору купівлі-продажу квартири від 30 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідно до якого відповідач придбала трикімнатну квартиру №12, що знаходиться за адресою: м.Севастополь, вул. Велика Морська/Суворова, буд. 35/39;

-копією вимоги банку на адресу відповідача за вих. №375 від 18.02.2013 року про сплату вищезазначеної заборгованості у строк 30 діб з моменту отримання вимоги, яке було отримано ОСОБА_1;

-копією вимоги банку на адресу відповідача за вих. № 74 від 11 січня 2013 року про звільнення вищезазначеного житлового приміщення у строк 30 діб з моменту отримання вимоги, яке було отримано відповідачем 19.01.2013 року.

Також, п.1.7.1 договору іпотеки від 30.03.2007 року передбачено, що відповідач не має права без письмової згоди позивача вчиняти будь-які дії, що можуть вплинути, як безпосередньо, так і опосередковано, як тепер, так і в майбутньому, на кількісні та якісні показники предмету іпотеки.

Пунктом 2.1.2 вказаного договору передбачено, що у випадку вчинення відповідачем дій, які погіршують стан предмета іпотеки, позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки.

Згідно отриманої судом відповіді з РЕП № 17 СМР за вих. № 469 від 24.04.2013 року, ОСОБА_1 є власником приміщення по вул. В.Морська/Суворова, 35/39, кв. 12, яке було переведено у нежитлове на підставі Розпорядження № 776-р від 18.06.2008 року. Зареєстрованих осіб у даному приміщенні не значиться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Згідно до ст.591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору № 264/07-И від 30 березня 2007 року, відповідно до якого вона отримала у кредит грошові кошти у суми 190 100 доларів США під 12,5% річних на строк до 30 березня 2016 року з метою придбання квартири АДРЕСА_1/Суворова в місті Севастополі, яка є предметом залогу на підставі договору іпотеки від 30 березня 2007 року. Загальна сума заборгованості за кредитом, процентів та пені станом на 15 лютого 2013 року склала 10 326 304,99 гривень.

Крім того, як встановлено судом, у порушення умов договору іпотеки, відповідач без отримання дозволу позивача, перевела вказане нерухоме майно з житлового фонду до нежитлового, тим самим порушив якісні показники предмету іпотеки.

Вказані обставини є достатніми для винесення судом рішення про звернення стягнення на користь позивача залогового нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2/Суворова в місті Севастополі шляхом його продажу з публічних торгів.

У той же час, у відповідності до статті 39 Закону України «Про іпотеку», враховуючи, що вказана квартира не відноситься до житлового приміщення на підставі розпорядження № 776-р від 18.06.2008 року, то у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 та інших мешканців та зареєстрованих осіб з вказаного приміщення слідує відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати, понесені ним у зв'язку із сплатою судового збору пропорційно до задоволення частини вимог у розмірі 3441,00 грн.

На підставі ст. ст. 589-591, 610-612, 624, 625, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, ст.39 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215,224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії АР №154454, виданий Ленінським РВ УМВС України в м.Севастополі 02.03.1999 р., ІДН - НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) за Іпотечним договором посвідченим 30.03.2007 року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №1759 в розмірі 10 326 304,99 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: трикімнатну квартиру за № 12 зо всіма обєктами, функціонально повязаними з цим нерухомим майном, загальною площею 76.10 кв.м., житловою площею 56,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Севастополь, вул. Велика Морська/Суворова, буд. 35/39 та належить на праві приватної власності ОСОБА_4, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, де початкова ціна предмету іпотеки для його подальшої реалізації повинна бути не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Рішення суду іншими заінтересованими особами може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя