Ухвала суду № 34669802, 01.11.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/3415/13-ц Провадження № 22-ц/795/2321/2013 Головуючий у I інстанції -Ковальова Т. Г. Доповідач - Литвиненко І. В.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Смаглюк Р.І., Шарапової О.Л.при секретарі:Примачок Ю.О. за участю:ОСОБА_5, представника позивача Нагорної Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 28 серпня 2013 року по справі за позовом Комунального закладу «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради до ОСОБА_5 про відшкодування в порядку регресу моральної шкоди, внаслідок неправомірних дій працівника,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати або змінити рішення суду першої інстанції через порушення норм чинного законодавства та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову або зменшити розмір моральної шкоди.

Рішенням суду позов задоволено. Суд стягнув в порядку регресу з ОСОБА_5 на користь КЗ «Обласного дитячого санаторію «Пролісок» Чернігівської обласної ради відшкодування моральної шкоди в сумі 150000 грн. шляхом стягнення з неї щомісячних платежів в сумі 496,11 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили протягом 25 років 3 місяців та 1500 грн. судового збору.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд не взяв до уваги майновий стан ОСОБА_5 та той факт, що нею було вжито всіх заходів для спасіння дитини. Апелянт також зазначає, що судом не було враховано наявність вини підприємства, з яким вона знаходилась в трудових відносинах, і не вірно застосував до даних правовідносин ст. 134 КЗпП України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 14.09.2002 року працювала вихователем КЗ «Обласний дитячий санаторій «Пролісок».

ІНФОРМАЦІЯ_2 року, внаслідок неналежного виконання професійних обов'язків ОСОБА_5, утопився ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебував у закладі на оздоровленні.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду від 29.11.2012 року ОСОБА_5 була визнана винною за ст. 137 ч.2 КК України. Цим же вироком був задоволений цивільний позов і стягнуто з КЗ «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 150000 грн., а позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди були залишені без розгляду.

КЗ «Обласний дитячий санаторій «Пролісок» Чернігівської обласної ради перерахував ОСОБА_8 за меморіальним ордером № 9 від 24.05.2013 року 9637,65 грн., за меморіальним ордером № 14 від 03.07.2013 року 50000 грн., за меморіальним ордером № 21 від 31.07.2013 року 90362,35 грн. Вказані суми КЗ«Обласний дитячий санаторій «Пролісок» просить стягнути з ОСОБА_5 в порядку регресу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплачені суми є шкодою, яку завдано позивачу його працівником під час виконання своїх трудових обов'язків, а тому вказана сума підлягає стягненню в порядку регресу.

Такі висновки суду відповідають наданим сторонами доказам та положенням ст.ст.130, 134 КЗпП України, ст.ст. 1172, 1190 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні питання про розмір моральної шкоди судом не було враховано майновий стан ОСОБА_5, її дії по спасінню дитини, вину підприємства у смерті дитини, є необґрунтованими, оскільки при розгляді кримінальної справи судом були враховані всі обставини справи, визначений ступінь вини ОСОБА_5, наявність вини установи, дана їм оцінка і мотивовано визначений розмір морального відшкодування, а, відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини встановлені вироком суду, є обов'язковими для суду, що розглядає справу в порядку цивільного судочинства.

Згідно до ст.130, 137, 134 ч.1 п.3 КЗпП України, ст.ст. 1172, 1190 ЦК України, юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, має право на зворотну вимогу до винної особи на відшкодування прямої дійсної шкоди у повному розмірі, якщо дії працівника мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Саме з цих правових норм виходив суд першої інстанції при розгляді справи, про що мотивовано зазначено у рішенні суду, а тому посилання апелянта на неправомірність застосування судом п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України є помилковим.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, доводами апеляційної скарги не спростовуються, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 28 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: