Рішення № 3466911, 01.04.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2009 р.

Справа № 12/32-09-723

Позивач: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради;

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ";

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 3768,09 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Дудник О.С. –довіреність від 26.12.2008р.;

від відповідача: –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ", в якій просить суд розірвати договір оренди № 45/7 від 18.06.2004р. нежитлового приміщення, площею 275,08 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Інтернаціональний, 1, укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської та товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" (надалі –ТОВ "НАДІЯ"), виселити ТОВ "НАДІЯ" з зазначеного приміщення, а також стягнути з ТОВ "НАДІЯ" на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 2400 грн. та пеню в сумі 1368,09грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.03.2009р. наданими суду позивачем, а також поштовими повідомленнями, але у судове засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

18 червня 2004 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" (Орендар) було укладено Договір № 45/7 оренди нежитлового приміщення, (надалі за текстом –Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 275,08 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Інтернаціональний, 1.

За умовами Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов’язався сплачувати орендну плату, що становила на перший місяць після підписання договору оренди –1111,37 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу. Орендар зобов’язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Додатковим погодженням №1 від 12.01.2006 р. термін дії договору було встановлено до 01.05.2006 р., а розмір місячної орендної плати 1694,22 грн.(п.3 ).

Пунктом 2 погодження №1 від 12.01.2006 р. п.1.1 договору оренди №47/7 від 18.06.2004 р. змінено в частині розміру площі з 275,08 кв. м. на 313,6 кв.м., на підставі технічного паспорту КП „ОМБТІ та РОН” від 18.07.2005р.

В порушення вимог п.п. 2.2, 2.4. договору, відповідачем за користування орендованим приміщенням орендна плата сплачувалась не в повному обсязі. Так, станом на момент звернення з позовом у відповідача за період з грудня 2007 р. по листопад 2008 р. утворилась заборгованість по сплаті оренди в розмірі 2400 грн. Також позивачем, у відповідності до п.5.2 договору, нарахована пеня у розмірі 1368,09 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати.

Згідно зі ст.782 Цивільного кодексу України, орендодавець має право відмовитись від договору оренди та вимагати повернення орендованого майна, якщо орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців поспіль, та договір оренди вважається розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору оренди.

Враховуючи постійне порушення орендарем порядку внесення плати за користування приміщенням, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, надіслало на адресу Орендаря повідомлення (пропозицію) від 30.09.2008р. за № 01-15\1285 з відмовою від Договору. Вказаним повідомленням Представництво запропонувало Орендарю здійснити фактичну передачу нежилого приміщення першого поверху, загальної площею 313,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса,, пров. Інтернаціональний, 1, співробітникам Представництва, підписати відповідний акт приймання-передачі та оплатити заборгованість з орендної плати. Доказів отримання відповідачем повідомлення позивач суду не надав.

Не отримавши відповіді на надіслану пропозицію, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до суду із відповідним позовом.

Відповідач доказів належного виконання умов договору щодо сплати орендної плати, а також доказів звільнення об’єкту оренди та передачі його Представництву до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приймаючи до уваги, що приміщення, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Частиною 3 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов’язань.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В абзаці другому пункту 13 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов’язань, передбачених ст.18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна”.

У відповідності до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Враховуючи не одержання позивачем відповіді на пропозицію у встановлений законом строк з урахуванням часу поштового обігу, ним обґрунтовано, у відповідності з п.4 ст.188 Господарського кодексу України, передано спір на вирішення суду.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості, та не спростовано відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов’язання з своєчасної сплати орендних платежів виконувались не в повному обсязі на протязі дванадцяти місяців, внаслідок чого у ТОВ "НАДІЯ" утворилась заборгованість з орендної плати на суму 2400 грн. яку відповідачем до теперішнього часу не сплачено.

Відповідно до п.2 ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов’язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.2 договору № 45/7 оренди нежитлового приміщення від 18.06.2004 р. відповідач за несвоєчасне внесення орендної плати повинен сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про розірвання договору оренди № 45/7 від 18.06.2004 р., виселення ТОВ „Надія” з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 313,6 кв.м. розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Інтернаціональний, 1, стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати на суму 2400 грн. підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині нарахування пені судом зроблено розрахунок, згідно якого сума нарахованої пені складає 565 грн., тому суд вважає що в частині стягнення пені позовні вимоги Позивача повинні бути задоволені частково.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 187 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 118 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди №45/7 від 18.06.2004 р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Надія».

3. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Надія»(65005, м. Одеса, пров. Інтернаціональний, 1, ідн. код 22469074) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 313,6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. пров. Інтернаціональний, 1, на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області ЗКПО 26302595).

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Надія»(65005, м. Одеса, пров. Інтернаціональний, 1, ідн. код 22469074) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області ЗКПО 26302595) - 2400 (дві тисячі чотириста) грн. –орендної плати, 565 (п’ятсот шістдесят п’ять) грн. –пені, 187 грн. (сто вісімдесят сім грн.) –витрат на оплату державного мита; 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) –витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.