Вирок № 34668877, 01.11.2013, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/3174/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2013 р. Сторожинецький районний суд

в складі:

головуючого судді Дячук О.О..

при секретарі Петреску Л.М.

за участю прокурора - Сащука В.О.

-«- адвоката ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сторожинець кримінальне провадження за № 12013270150000413 від 02.06.2013 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, поляка, громадянина України, з освітою середньо-спеціальною, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей,раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.2 ст.116 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_4, яка починаючи з січня 2013 року припинила співмешкати з своїм чоловіком ОСОБА_3, та разом з доньками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, стали проживати окремо від нього.

В зв'язку з припиненням сімейних стосунків, ОСОБА_3 систематично став знущатись над ОСОБА_4, що виразилось в постійному її переслідуванні, погрозах застосування щодо неї та дітей насильства та фізичної розправи, перешкоджанні проживання за вказаною адресою, пошкодженні майна та його знищенні. З вказаних причин ОСОБА_4 звернулась по допомогу до свого рідного брата ОСОБА_2, щоб останній захищав її, дітей та помешкання, а тому, ОСОБА_2 починаючи з січня 2013 року вимушений був постійно відвідувати помешкання рідної сестри та племінниць, де намагався попередити протизаконні дії ОСОБА_3

01.06.2013 ОСОБА_2 в черговий раз прибув до помешкання ОСОБА_4 за вказаною вище адресою, де перебував приблизно до 02год 02.06.2013. У вказаний час ОСОБА_2 став слідувати від помешкання ОСОБА_4 в напрямку до вулиці Видинівського м.Сторожинець, де проходячи повз магазин «Каприз», побачив ОСОБА_3, який там зловживав спиртними напоями.

Бажаючи вияснити відносини з ОСОБА_3, ОСОБА_2 підійшов до останнього та попросив більше не торбувати його сестру та її родину. На прохання ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_3 відреагував тяжкою образою в адресу, як ОСОБА_2, так і ОСОБА_4, що стало причиною виникнення між ними словесного конфлікту, який в подальшому переріс у бійку, під час якої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали наносити один одному удари по різних частинах тіла, а також ОСОБА_3 невстановленим колючо-ріжучим предметом причинив ОСОБА_2 різану рану зовнішньої поверхні правого стегна.

В зв'язку з цим, ОСОБА_2 діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_3, наніс йому невстановленим колючо-ріжучим предметом тринадцять ударів в область грудної клітини та черевної порожнини, тобто в область розташування життєво важливих органів людини. Вважаючи свої дії достатніми для настання смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втік. Однак, смерть ОСОБА_3 не настала з незалежних від волі ОСОБА_2 причин, оскільки потерпілого своєчасно було госпіталізовано до Сторожинецької ЦРЛ, де йому було надано необхідну медичну допомогу.

Проведеними амбулаторною комплексною психолого-психіатричною експертизою від 23.07.2013 та стаціонарною комплексною психолого-психіатричною експертизою №183 від 02.10.2013 встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 будь-яким психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в період інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим розладом психічної діяльності, іншим хворобливим станом психіки не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, через що застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Однак, згідно висновків вказаних експертиз, у ОСОБА_2 на фоні інтенсивної напруженості, причиною якої були сталі неприязні відносини між ним та потерпілим ОСОБА_3, і були зумовлені протизаконним насильством та систематичним знущанням потерпілого над близькими родичами ОСОБА_2, а також тяжкої образи з боку потерпілого в адресу ОСОБА_2 та близьких родичів, і протизаконного насильства зі сторони потерпілого, тобто спричинення тілесних ушкоджень, раптово виникло емоційне збудження із неконтрольованою руховою активністю, на висоті якого він наніс ОСОБА_3 значну кількість ударів невстановленим колюче-ріжучим предметом, тобто, в момент правопорушення ОСОБА_2 знаходився в стані значного емоційного напруження, який блокував здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Вказаний стан значного емоційного напруження ОСОБА_2 в момент вчинення правопорушення є одним із станів афекту, який виник внаслідок грубої та насильницької поведінки з боку потерпілого, і є підставою для юридичної кваліфікації стану сильного душевного хвилювання.

За таких обставин суд вважає, що дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані ст.15 ч.2 ст.116 КК України, тобто закінчений замах на умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання та тяжкої образи з боку потерпілого.

15 жовтня 2013 року в м. Чернівці, між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3 досягнуто та укладено угоду про примирення у відповідності до вимог ст..471 КПК України.

Згідно даної угоди ОСОБА_2 визнає свою вину у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення за ст.15 ч.2ст.116 КК України, обвинувачений та потерпілий дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ст..15 ч.2 ст.116 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке має понести ОСОБА_2 у виді трьох років обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на один рік, а також встановлено відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків укладання та затвердження зазначеної угоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину визнав повністю, щиросердно розкаявся, повністю підтвердив обставини, викладені в обвинуваченні. Також пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просить затвердити зазначену угоду.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що претензій будь-якого характеру він не має, зазначену угоду укладав добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просить затвердити зазначену угоду.

Суд, вислухавши думку прокурора, який вважає можливим затвердження угоди, захисника, потерпілого, обвинуваченого, які просять призначити покарання у виді трьох років обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на один рік, приходить до наступного.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим , підозрюваним та обвинуваченим про примирення.

Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим, підозрюваним та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості.

Судом в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується та визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст..15 ч.2 ст. 116 КК України, які згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_2 цілком розуміє права визначені абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 та ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом також з»ясовано, що потерпілий ОСОБА_3 цілком розуміє наслідки затвердження угоди передбачені п.2 ч.1 ст. 473 КПК України .

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Дана угода, на думку суду, відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань, не відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Крім того судом береться до уваги, те що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

При цьому, суд враховує, що ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, не перебуває на обліку в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері та не перебуває на обліку в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні.

До пом'якшуючих вину обставин суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

З врахуванням всіх обставин по кримінальному провадженню, особи винного, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням міри покарання не пов'язаної з позбавленням волі .

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

За таких обставин суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення та призначити ОСОБА_2 покарання, узгоджене сторонами у виді трьох років обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374, 474, 475 КПК України, -

З А С У Д И В :

Затвердити угоду про примирення між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3 укладену 15 жовтня 2013 року.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст..15 ч. 2 ст. 116 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання три роки обмеження волі .

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням,з іспитовим строком на один рік, поклавши на нього наступні обов»язки:

не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції на постійне проживання, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи, періодично з»являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню домашній арешт.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_2 витрати на залучення експертів при проведенні експертиз під час досудового розслідування у розмірі 697,10грн. перерахувавши кошти на рахунок 31114115700227 в ГУДКСУ у Чернівецькій області, отримувач Сторожинецьке УК/Сторожинецькой р-н/21081100, код 37835756, МФО 856135.

Речові докази: уламки запальничи, уламки скляної пляшки «Медов», фрагмент шнура з пластмасовими застібками, пляшку з під пива «Стела Артуа», три пачки з під сигарет, два паперових стаканчики, тампони зі змивами речовини бурого кольору, змиви з рук, зрізи нігтьових пластин, які знаходяться в камері схову Сторожинецького РВ УМВС знищити, 18 ножів та один скальпель , три пари кросівок, спортивні штани чорного кольору, футболку, тапочки , які знаходяться в камері схову Сторожинецького РВ УМВС повернути обвинуваченому ОСОБА_2, футболку, труси, шорти, куртку,, які знаходяться в камері схову Сторожинецького РВ УМВС повернути потерпілому ОСОБА_3, два СД-диски зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст. 394 КПК України, з врахуванням обмеження права оскарження даного вироку відповідно до ч.1 ст.473 КПК України, до апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: