Постанова № 3466661, 07.04.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2009 р.

Справа № 6/87/09

за позовом

ПП фірми «Айлама», м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 25.

до відповідача

ДПІ у Центральному р-ні м.Миколаєва, м. Миколаїв, вул.. Потьомкінська, 24.

про

Скасування рішення

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар Засядівко О.О.

Суть спору: Приватним підприємством фірмою „Айлама" подана позовна заява про скасування рішень ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва :

- про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.12.08 № 0026612350 в сумі 19 525,00 грн. за порушення норм Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями (далі -Закон) та рішення від 26.12.08 № 0026602350 в сумі 19 525,00 грн.

- про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.12.08р. №0026602350 в сумі 7785,00 грн. за порушення норм „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.04 № 637 (далі Положення 637).

На підставі направлень на перевірку від 11.12.2008 №4031/23-517, №4032/23-517 фахівцями ДПА у Миколаївській області проведено перевірку стоматологічного кабінету, який належить ПП фірмі „Айлама" та розташований за адресою м. Миколаїв, вуд Фалєєвська,25, щодо здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

Перевіркою (акт від 12.12.08 № 0519/14/00/23/22439191) встановлено порушення:

1) пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме:

- незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведеним розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, на 3905,00 грн.;

2) п.п. 2.6 п.2 Положення № 637 - неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО від 17.07.08 № 1403002456р/4 на загальну суму 1557,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято рішення від 26.12.08 № 0026612350 про застосування штрафних санкцій в сумі 19525,00 грн. за порушення вимог Закону № 265/95-ВР та рішення від 26.12.08 № 0026602350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7785,00 грн. за порушення вимог Положення № 637.

Позивач, не погодившись з рішеннями, звернувся до суду з позовом про їх скасування, посилаючись на те, що перевірка проведена з порушенням порядку, встановленого законом, і тому акт перевірки, яким встановлені обставини, на підставі яких податкова служба прийшла до висновку про порушення пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР, не може бути доказом по справі. Крім того, податкова служба неправильно застосувала норми законодавства при прийнятті рішення від 26.12.08 № 0026602350.

Відповідач позов не визнав, вказавши, що перевірка проведена у відповідності до законодавства. Санкції за встановлені порушення застосовані у відповідності до законодавства.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Пунктом 1 ст. 161 КАС України передбачено, що суд, під час прийняття постанови, повинен встановити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Враховуючи вимоги п. 2 ст. 71 КАС України, (В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову) обов’язок доведення факту порушення позивачем покладено на податкову службу.

Цей факт відповідач підтверджує актом перевірки.

Зазначений доказ одержано відповідачем за наслідками перевірки, проведеної у відповідності з п. 2 ст. 11 Закону від 04.12.1990 №509-XII, ст.15,16 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР і “Методичними рекомендаціями щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні”, затвердженими Наказом ДПА України від 27.05.2008 N 355.

Вказані норми Законів № 509-XII і № 265/95-ВР не визначають порядок таких перевірок, а лише вказують, що вони повинні проводитись у порядку, передбаченому або законом, або іншим законодавством. (Цього ж вимагає від податкових органів і ст. 3 Закону № 509-XII)

Статтею 2 Закону від 04.12.1990 № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні” передбачено право податкової служби приймати методичні рекомендації. Однак цією ж нормою податковій службі надано право приймати і нормативно правові акти, що свідчить про те, що методичні рекомендації не є нормативно –правовими актами.

Отже перевірка проводилась податковою службою не у порядку, установленому законом або іншими нормативно - правовим актом, а у порядку, визначеному методичними рекомендаціями, що є порушенням ст.19 Конституції України і ст. 3 Закону “Про державну податкову службу”, тобто, доказ, що підтверджує факт порушення підприємцем норм Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, одержано з порушенням діючого законодавства.

Відповідно до п.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, відповідач не довів факт незабезпечення підприємством відповідності сум готівкових коштів на місці проведеним розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, на суму 3905грн.

Рішення від 26.12.08 № 0026602350 є неправомірним, оскільки відповідальність, встановлена п.1 Указу Президента України від 12.06.95 № 436/95, передбачена за неоприбуткування готівки у касах - тобто в касовій книзі, а не за неоприбуткування готвіки у книзі обліку розрахункових операцій(КОРО).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва № 0026612350 від 26.12.08р. і № 0026602350 від 26.12.08р.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя