Ухвала суду № 34664153, 05.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"05" листопада 2013 р. Справа № 817/2605/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю:

представника відповідача Кузьмич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" вересня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Комп'ютер" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги ,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ-Комп'ютер» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Рівному від 25.03.2013 № 0001182342 та № 0001192342, від 01.07.2013 р. № 0000082202 та № 0000092202 та податкову вимогу від 05.07.2013 р. № 673-19. Позов обґрунтований тим, що господарські операції з ТОВ "ВК Віконні системи" та ТОВ "Матадор" підтверджені первинними господарськими документами, товар за укладеними угодами отримано та використано на обладнання приміщення, а тому формування податкового кредиту та валових витрат є правомірним та здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному від 25.03.2013 № 0001182342 та № 0001192342 від 01.07.2013 р. № 0000082202 та № 0000092202 та визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівному від 05.07.2013 р. № 673-19.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що угоди укладені між ТОВ «ІТ-Комп'ютер» з ТОВ «Виробнича компанія Віконні системи» та ТОВ «Матадор» були укладені без мети настання реальних наслідків, та операції, що відбулися є безтоварними.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. В запереченнях на апеляційну скаргу просить справу розглядати без участі представника.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що уповноваженими особами ДПІ у м. Рівному було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ІТ-Комп'ютер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Виробнича компанія Віконні системи» та ТОВ «Матадор» за період з 01.01.2012 р. по 31.05.2012 р. за результатами якої складено акт від 11.03.2013 р. № /22-200/30208018.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ІТ-Комп'ютер» п.44.1. ст. 44, пп.138.1.1. п.138.1., п.138.2. ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1. ст. 139, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 5632 грн. та порушення п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 6348 грн. за травень 2012 року та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду у сумі 482 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов, оскільки вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Виробнича компанія Віконні системи» і ТОВ «Матадор» були безтоварними.

25.03.2013 року ДПІ у м. Рівному було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001182342, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6814,72 грн., з яких за основним платежем 5632,00 грн., а штрафні (фінансові) санкції 1182,72 грн., та № 0001192342, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7935,00 грн., з яких за основним платежем 6348,00 грн., а штрафні (фінансові) санкції 1587,00 грн..

01.07.2013 р. відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000082202, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 225,28 грн., з яких за основним платежем 0,00 грн., а штрафні (фінансові) санкції 225,28 грн., та № 0000092202, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 301,25 грн., з яких за основним платежем 241,00 грн., а штрафні (фінансові) санкції 60,25 грн.

05.07.2013 року ДПІ у м. Рівному було прийнято податкову вимогу від 05.07.2013 р. № 673-19.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд встановив, що ТОВ «ІТ-Комп'ютер» отримало від ТОВ «Виробнича компанія Віконні системи» гіпсокартон Кнауф 9,5/1200/2500 мм в кількості 48 листів, гінсокартон Кнауф 12,5/1200/2500 мм в кількості 140 листів, профіль UD 28/27 3m сталь в кількості 60 штук, профіль CD 60/27 3m сталь /18/ в кількості 420 штук, шпаклівка Фугенфюллер для швів в кількості 10 мішків, шпаклівка Акріл-путс 20 кг 2в1 в кількості 90 мішків, ґрунтовка Полігрунт 10 кг в кількості 12 відер, фарба водоемульсійна Тріора 10л в кількості 12 відер на загальну суму 31 380,60 грн., про що було виписано видаткову накладну № 2631 від 21.05.2012 р. та податкову накладну № 163 від 21.05.2012 р.

Оприбуткування ТОВ «ІТ-Комп'тер» вище згаданого товару підтверджується наданими виписками з бухгалтерських рахунків ТОВ «ІТ-Комп'ютер».

В подальшому товар, який був поставлений ТОВ «Виробнича компанія Віконні системи», був використаний ТОВ «ІТ-Комп'ютер» для ремонту приміщення, яке знаходилося у нього у користуванні на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 5 від 19.12.2008 р., що підтверджується актом списання ТМЦ від 31.05.2012 р. та наданими виписками з бухгалтерських рахунків ТОВ «ІТ-Комп'ютер».

Від ТОВ «Матадор» позивач отримав кондиціонер Dekker DSH 195R в кількості 1 штука, Dekker DSH 195R/С в кількості 1 штука, акумулятор АРС RBC24 в кількості 1 штука, блок живлення імпульсивний 12В 10А в кількості 2 штук на загальну суму 9 600,00 грн., про що було виписано видаткову накладну № 3335 від 28.05.2012 р. та податкову накладну № 435 від 28.05.2012 р.

Оприбуткування ТОВ «ІТ-Комп'ютер» вище згаданого товару підтверджується наданими виписками з бухгалтерських рахунків ТОВ «ІТ-Комп'ютер».

В подальшому товар, який був поставлений ТОВ «Матадор», був використаний ТОВ «ІТ-Комп'ютер» у своїй господарській діяльності, а саме: поставлений третім особам та був використаний при виконанні робіт для третіх осіб, що підтверджується накладною № 00020 від 12.12.2012 р., актом № 00002 від 31.05.2012 р. та наданими виписками з бухгалтерських рахунків ТОВ «ІТ-Комп'ютер».

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару, кожна оподаткована господарська операція належно оформлена, податкова накладна також оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між ТОВ "ІТ -Комп"ютер" та контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагенти виконують повністю взяті на себе зобов'язання по продажу та поставці будівельних матеріалів та кондиціонерів.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від контрагентів підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання апелянта на акти ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7212/224/33972398 від 21.12.2012 р. та № 7200/224/31820299 оскільки вони не мають посилання на те, що правочини, вчинені між ТОВ «ІТ-Комп'ютер» та ТОВ «Виробнича компанія Віконні системи» і ТОВ «Матадор» були укладені без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до п.59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.2. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи податкова вимога ДПІ у м. Рівному від 05.07.2013 р. № 673-19 була прийнята у зв'язку з існуванням податкового боргу, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м. Рівному від 25.03.2013 № 0001182342 та № 0001192342, від 01.07.2013 р. № 0000082202 та № 0000092202.

Однак, станом на момент прийняття оскаржуваної податкової вимоги податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 01.07.2013 р. № 0000082202 та № 0000092202 були неузгодженими.

Таким чином податкова вимога ДПІ у м. Рівному від 05.07.2013 р. № 673-19 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Слід також відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо безтоварності та нікчемності господарської операції за наслідками якої було сформовано позивачем оспорювані валові витрати та податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів та послуг.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки та протиправності податкових повідомлень-рішень.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" вересня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.О. Зарудяна

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "07" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ-Комп'ютер" вул.П.Могили,28, м.Рівне, 33001

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Відінська,8, м.Рівне, 33023