Постанова № 34662985, 25.10.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3884/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріОлійник І.А. за участі:представників позивача Костюковича Д.К., Антала В.І. представників відповідача Тарасюка П.Г., Лігоцького М.В. і Ігнатьєва С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест" до Дунаєвецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі акту перевірки №10/2240/30795712 від 02.07.2013 року податкові повідомлення-рішення Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції від 19 вересня 2013 року № 0000562200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ 386675 грн., в тому числі за основним платежем на 309340 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 77335 грн. і № 0000572200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 370921 грн., в тому числі за основним платежем на 346400 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 24521 грн.

На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача, побудованих на підставі припущень та домислів перевіряючих, про відсутність реальних наслідків договору, укладеного позивачем з ТОВ «Мар-Трейд» на поставку товару.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", необхідні для формування податкового кредиту та валових витрат за вказаною господарською операцією.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та підтвердили обставини, на які посилаються у позовній заяві позивач, просять суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив. Вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт завищення позивачем витрат операційної діяльності та податкового кредиту у зв"язку з відображенням в податковому обліку господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «Мар-Трейд», які фактично не здійснювались підтверджений актом №10/2240/30795712 від 02.07.2013 року про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

Перевіркою встановлено лише відображення операцій в податковому обліку з метою формування валових витрат та податкового кредиту, а тому надані на перевірку документи (договір, податкові накладні, акт приймання-передачі і т.д.) не підтверджують даних податкового обліку.

Відповідач вважає, що позивач перераховував кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об"єкту оподаткування, несплати податків.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - приватне підприємство "Фірма "Нафтоінвест", код ЄДРПОУ 30795712, зареєстроване 14.03.2000 року Дунаєвецькою райдержадміністрацією, з 17.03.2000 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дунаєвецькому районі.

Основними видами господарської діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля пальним; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

В період з 15.05.2013 року по 07.06.2013 року на підставі направлень від 15.05.2013 року №167, №168, №169, виданих Дунаєвецькою МДПІ, згідно ст.77 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових перевірок суб"єктів господарювання, 02.07.2013 року працівниками Дунаєвецької ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року (надалі - Акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року № 0000312240 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ і №0000322240 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, які позивач оскаржив в апеляційному порядку.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 8.09.2013 року №4802/10/22-1-10-02-14 про результати розгляду первинної скарги, яким частково скасовані податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року № 0000562200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ 386675 грн., в тому числі за основним платежем на 309340 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 77335 грн. і № 0000572200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 370921 грн., в тому числі за основним платежем на 346400 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 24521 грн.

Не погоджуючись із зазначеними повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ «Мар-Трейд» укладений договір поставки нафтопродуктів № 10-НП від 10.06.2011 року (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник (ТОВ «Мар-Трейд») зобов'язався передати нафтопродукти в кількості, асортименті, за цінами, у терміни відповідно до умов Договору і Додатків до нього, що є невід'ємними істинами Договору. Згідно Додаткової угоди № 3 від 18 листопада 2011 року, позивачеві фактично поставлено 61,424 тонн дизельного пального на загальну суму 641757,95 грн. Факт поставки вказаної партії пального підтверджується актом приймання-передачі № 19/11 від 19 листопада 2011 року; видатковою накладною № РН-0000301 від 19 листопада 2011 року; податковою накладною від 19 листопада 2011 року №8; залізничною накладною № 34769479 від 19 листопада 2011 року.

Згідно до Додаткової угоди № 4 від 12 грудня 2011 року, позивачеві фактично поставлено 64,363 тонн дизельного пального на загальну суму 653799,36 грн. Факт поставки вказаної партії пального підтверджується: актом приймання-передачі № 14/12 від 14 грудня 2011 року; видатковою накладною № РН-0000309 від 14 грудня 2011 року; податковою накладною від 14 грудня 2011 року № 4; залізничною накладною № 34994566 від 14 грудня 2011 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 5 від 04 квітня 2012 року, позивачеві фактично поставлено 50,773 тонн дизельного пального на загальну суму 560483,15 грн. Факт поставки вказаної партії пального підтверджується: актом приймання-передачі № 06/04 від 06 квітня 2012 року; видатковою накладною № РН-0000045 від 06 квітня 2012 року; податковою накладною від 06 квітня 2012 року № 20; залізничною накладною № 32936916 від 06 квітня 2012 року.

Факт оплати позивачем зазначених партій дизельного пального затверджується банківськими виписками.

У додаткових угодах №№3-5 позивач та його контрагент (ТОВ «Мар-Трейд») визначили предмет поставки (дизельне пальне Л 02-62), обсяги та вартість кожної партії товару, порядок оплати та місце поставки (ст.Дунаївці). В актах приймання-передачі № 14/12 від 14 грудня 2011 року, № 19/11 від 19 листопада 2011 року і № 19/11 від 19 листопада 2011 року, якими засвідчена фактична передача дизельного пального від "ТОВ "Мар-Трейд" позивачу, окрім обсягів та вартості поставки, вказані дата поставки і номер цистерни..

Дизельне пальне, постачальником якого є ТОВ «Мар-Трейд», на станції призначення отримували працівники позивача на підставі виданих позивачем довіреностей, зареєстрованих у відповідному журналі реєстрації за 2010-103 роки .

Придбане від ТОВ «Мар-Трейд» дизельне пальне позивач оприбуткував в складському та бухгалтерському обліку та використав у власній господарській діяльності для оптового та роздрібного продажу. Зазначене підтверджується відповідно актами форми №5-НП приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, складеними на кожну партію товару, журналом реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти в резервуарах) форми №7-НП, журналом обліку надходження нафти і нафтопродуктів форми №6-НП, відомостями по рахунках 201, 631 і 311 та накладними податковими накладними, довіреностями на отримання пального.

Факт отримання позивачем прибутку від операцій з продажу зазначеного пального не заперечується відповідачем.

Позивач та його контрагент ТОВ «Мар-Трейд» відобразили операції з поставки нафтопродуктів у бухгалтерському та податковому обліку.

Отримавши від постачальника нафтопродукти видаткові та податкові накладні, а також акти приймання-передачі товару, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду.

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товару від ТОВ «Мар-Трейд», суд враховує наведене нижче.

В силу п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

За змістом п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За змістом пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що наявні у позивача накладні, акти приймання-передачі товару, якими оформлене придбання товару від ТОВ «Мар-Трейд» відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення вартості товару до валових витрат у IV кварталі 2011 року та ІІ кварталі 2012 року.

На підставі оформлених податкових накладних ТОВ «Мар-Трейд» по зазначених вище господарських операціях позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні товару.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд враховує, що факт поставки товару від ТОВ «Мар-Трейд», їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем зазначених товару в господарській діяльності підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем. Податкові накладні, видані постачальником товару (ТОВ «Мар-Трейд»), відповідають вимогам ПК України щодо їх оформлення.

Господарські операції з придбання від ТОВ «Мар-Трейд» нафтопродуктів спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов"язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару (робіт), які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні".

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності господарських відносин між ТОВ «Мар-Трейд», фіктивності підприємницької діяльності контрагента позивача, оскільки відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності цього контрагента на дату поставки товару, факт якої підтверджений дослідженими судом первинними документами.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «Мар-Трейд» перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо відсутності поставок дизельного пального від ТОВ «Мар-Трейд», які грунтуються на відсутності в залізничних накладних на перевезення пального, відправником якого було ТОВ "УкрРОсТрансОйл", відомостей щодо постачальника зазначеного товару. Досліджені судом договір про надання послуг з наливу нафтопродуктів і відправки вантажу №16ДУ від14.06.2011 року і договір про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів №13ДЕ від 01.01.2012 року, укладені між ТОВ "Мар-Трейд" та ТОВ "УкрРОсТрансОйл", акти здачі виконаних робіт , відвантажувальні відомості та накладні свідчать про те, що вантажовласником зазначеного в залізничних накладних дизельного пального, отриманого позивачем, є ТОВ "Мар-Трейд", а вантажовідправником на замовлення власника є ТОВ "УкрРОсТрансОйл". При цьому, судом не встановлено та не доведено відповідачем, що право власності ТОВ "Мар-Трейд" на дизельне пальне, поставлене позивачеві оспорене у встановленому законом порядку, в тому числі і ТОВ "УкрРОсТрансОйл", яке безпосередньо приймало участь у взаємовідносинах позивача з ТОВ "Мар-Трейд" з поставки товару.

Суд також враховує, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Мар-Трейд» щодо поставки нафтопродуктів мають триваючий характер, такі поставки відбувались протягом 2011 року. Під час документальної планової виїзної перевірки позивача за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, в процесі якої досліджувались також відносини з поставки позивачу дизельного пального від ТОВ "Мар-Трейд" вантажовідправником якого було ТОВ "УкрРОсТрансОйл, відповідач не виявив жодних порушень у відображенні цих операцій в бухгалтерському та податковому обліку (акт перевірки №1074\2340/30795712 від 05.10.2011 року).

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Суд також враховує, що всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 акт перевірки від 05.01.2012 року, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, базується не на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а на первинних бухгалтерських документах по розрахунках ТОВ «Мар-Трейд» з його контрагентами.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу ПК України, не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв"язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

З урахуванням положень ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 94, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дунаєвецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 19.09.2013 року №0000562200 і № 0000572200.

Присудити з Державного бюджету України та користь приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест" 2294,0 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Дунаєвецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області .

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2013 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя