Рішення № 3466091, 07.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.09 Справа№ 1/28

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ”, м. Миколаїв Миколаївської області

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 40890,63 грн.

та

за зустрічною позовною заявою: Закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ”, м. Миколаїв Миколаївської області

про визнання недійсним п.3.2 договору поставки №002/2008 від 21.01.2008р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ”

Суддя Гулик Г.С.

при секретарі Брик І.С.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Скляров М.М. –представник (дов. №07630-01 від 01.07.2008р. дійсна до 01.07.2011р.); Печников К.А. –представник (дов. №07630-03 від 01.07.2008р. дійсна до 01.07.2011р.);

Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Ільїнська О.Л. –керівник юридичного відділу (дов. №7 від 12.01.2009р. дійсна до 31.12.2009р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” звернулося із позовом до Закритого акціонерного товариства „Галичина” про стягнення заборгованості в сумі 40890,63 грн.

Ухвалою суду від 28.01.2009р. порушено провадження і справу призначено до розгляду на 10.02.2009р. Ухвалою суду від 10.02.2009р. розгляд справи було відкладено на 04.03.2009р. у зв”язку із перебуванням представника відповідача на лікуванні, відсутністю відзиву на позовну заяву та з метою повного, всебічного і об”єктивного дослідження позову та оцінки доказів.

02.03.2009р. в господарський суд Львівської області надійшла зустрічна позовна заява від Закритого акціонерного товариства „Галичина” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” про визнання недійсним п.3.2 договору поставки №002/2008 від 21.01.2008р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ”.

Ухвалою суду від 04.03.2009р. прийнято зустрічний позов Закритого акціонерного товариства „Галичина” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” про визнання недійсним п.3.2 договору поставки №002/2008 від 21.01.2008р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ”, до спільного розгляду із первісним позовом у справі №1/28, оскільки первісний позов має своїм предметом стягнення заборгованості за договором поставки №002/2008 від 21.01.2008р., в тому числі нарахованої на підставі п.3.2 договору, а зустрічний позов має предметом визнання недійсним зазначеного п.3.2 договору поставки №002/2008 від 21.01.2008р.

Судом враховувалось те, що зустрічний позов було подано до суду лише 02.03.2009р. Тому з метою надання можливості сторонам подати суду письмові пояснення, заперечення та додаткові докази розгляд справи відкладено на 07.04.2009р.

В судовому засіданні 07.04.2009р. представники позивача (за первісним позовом) позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та поданому суду розрахунку збільшення суми боргу, просять стягнути з відповідача заборгованість в сумі 41852,60 грн. (в т.ч. 35450,65 грн. –основний борг; 2984,86 грн. –пеня; 2841,97 грн. –інфляційні нарахування; 575,12 грн. –3% відсотки річних). Позивачем за первісним позовом подані суду письмові заперечення на відзив, на зустрічну позовну заяву про визнання недійсним п.3.2 договору поставки №002/2008 від 21.01.2008р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ” та на клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру пені на 50% та відстрочку виконання рішення на три календарних місяці зі сплатою присудженої суми рівними частинами

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач (за первісним позовом) проти позову заперечив частково, у сумі 10370,65 грн. основного боргу. У поданій суду письмовій заяві відповідач (за первісним позовом) просить суд позов задоволити лише в частині стягнення основного боргу в сумі 20080,00 грн., інфляційних нарахувань та 3% відсотків річних. Також відповідач (за первісним позовом) просить суд зменшити розмір пені на 50%, з відстрочкою виконання рішення на три календарних місяці зі сплатою присудженої суми рівними частинами.

Представники позивача (за первісним позовом) заперечили проти зменшення відповідачу (за первісним позовом) розміру пені на 50% та відстрочки виконання рішення у справі на 3 (три) місяці до 17.07.2009р. включно, рівними частинами.

В судовому засіданні 07.04.2009р. представник позивача (за зустрічним позовом) вимоги зустрічної позовної заяви підтримав з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, представники відповідача (за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін за первісним та за зустрічним позовами, повно, всебічно і об”єктивно з”ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши зібрані та наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке:

21.01.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Галичина” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” (Постачальник) було укладено договір поставки №002/2008 (договір), з терміном дії з 21.01.2008р. до повного виконання зобов”язань сторонами. Відповідно до цього договору Постачальник зобов”язувався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (обладнання) згідно з додатками до договору, що є невід”ємними його частинами.

Згідно п.2.1 договору –загальна вартість обладнання за договором на момент формування його ціни становила 25080,00 грн. Розрахунковий курс на 21.01.2008р. становив 7,41037 гривні.

Пунктом 3.1 визначено порядок розрахунків за поставлену продукцію: 50% від вартості обладнання – оплачується протягом п”яти календарних днів від дати підписання договору; 50% від вартості обладнання – оплачується протягом п”яти календарних днів від дати поставки обладнання та оформлення видаткових накладних.

На виконання договору Постачальником було відвантажено обладнання Покупцю, згідно із розхідною накладною №РН-0000019 від 07.04.2008р. на відвантаження та отримання буферної ємкості об”ємом 150л. у кількості 2-ох одиниць на загальну суму 25080,00 грн.(в т.ч. ПДВ).

Відвантаження товару Покупцю проведено по товарно-транспортній накладній №02 ААЦ від 07.04.2008р. на отримання обладнання згідно зазначеної вище розхідної накладної.

Згідно із умовами п.3.2 договору - в разі оплати відповідного рахунку по закінченню терміну його дії, кожен платіж перераховується по курсу гривні до євро, встановленого НБУ на дату зарахування платежу. Постачальник має право провести відповідний перерахунок суми рахунку на остаточний розрахунок.

Відповідно до п.7.2 договору –Покупець за несвоєчасно проведені розрахунки сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день порушення строків.

Відповідач (за первісним позовом) не виконав взяті на себе зобов”язання за договором, заборгованість за поставлене обладнання становить 25080,00 грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків від 08.12.2008р. складеного та підписаного сторонами.

Заборгованість у сумі 25080,00 грн. відповідачем (за первісним позовом) визнається, що підтверджено листами №12/11-05 від 12.11.2008р. та №27/11-28 від 27.11.2008р.

Враховуючи наведене, позивач (за первісним позовом) на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу (за первісним позовом) 3 % річних за користування чужими коштами та інфляційні нарахування:

- інфляційні нарахування нараховані за період з: 12.04.2008р. по 30.04.2008р., 01.05.2008р. по 31.05.2008р., 01.06.2008р. по 30.06.2008р., 01.07.2008р. по 31.07.2008р., 01.08.2008р. по 31.08.2008р., 01.09.2008р. по 30.09.2008р., 01.10.2008р. по 31.10.2008р., 01.11.2008р. по 30.11.2008р., 01.12.2008р. по 31.12.2008р., 01.01.2009р. по 15.01.2009р. на загальну суму 2841,97 грн.;

- 3 % річних за користування чужими коштами нараховані за період з 12.04.2008р. по 15.01.2009р. на загальну суму 575,12 грн.

Також, позивачем (за первісним позовом), на підставі п. 7.2 договору, нараховано відповідачу (за первісним позовом) пеню в розмірі 2984,86 грн. за період з 12.04.2008р. по 29.04.2008р. та з 30.04.2008р. по 12.10.2008р.

Разом з тим, позивач (за первісним позовом), посилаючись на п.2.1, п.3.1 та п.3.2 договору, донарахував відповідачу (за первісним позовом) суму основного боргу на 10370,65 грн., оскільки на його думку розрахунок суми основного боргу, у разі прострочки платежів відповідачем, має проводитись з урахуванням курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ на дату зарахування платежу.

Отже, станом на 07.04.2009р. заборгованість відповідача (за первісним позовом) на думку позивача (за первісним позовом) склала 41852,60 грн. (в т.ч. 35450,65 грн. –основний борг; 2984,86 грн. –пеня; 2841,97 грн. –інфляційні нарахування; 575,12 грн. –3% відсотки річних).

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами договору –Постачальник зобов”язувався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (обладнання) згідно з додатками, що є невід”ємними частинами договору.

Згідно до п.2.1 договору –загальна вартість обладнання за цим договором на момент формування його ціни становить 25080,00 грн. Розрахунковий курс на 21.01.2008р. становить 7,41037. Пунктом 3.1 визначено порядок розрахунків за поставлену продукцію: 50% від вартості обладнання –оплачується протягом п”яти календарних днів від дати підписання договору; 50% від вартості обладнання –оплачується протягом п”яти календарних днів від дати поставки обладнання та оформлення видаткових накладних.

Згідно із умовами спірного п.3.2. договору поставки №002/2008 від 21.01.2008р. - в разі оплати відповідного рахунку по закінченню терміну його дії, кожен платіж перераховується по курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ на дату зарахування платежу. Постачальник має право провести відповідний перерахунок суми рахунку на остаточний розрахунок.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач (за первісним позовом) не в повному обсязі виконав свої зобов”язання за договором і не оплатив поставлене йому обладнання, що підтверджено листами №12/11-05 від 12.11.2008р. та №27/11-28 від 27.11.2008р. чим порушив вимоги ст.530 ЦК України, яка передбачає, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.7 ст.193 ГК України –не допускається одностороння відмова від виконання зобов”язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов”язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України –порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов”язання.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України –договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.625 ЦК України –боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.2 договору –Покупець за несвоєчасно проведені розрахунки сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день порушення строків.

Проте, суд не погоджується із посиланням позивача (за первісним позовом) на п.2.1, 3.1 та 3.2 договору та донарахуванням позивачем відповідачу (за первісним позовом) суми основного боргу на 10370,65 грн., виходячи із наступного.

Згідно із п.2.1 договору - вартість обладнання визначена у сумі 25080,00 грн., тобто у гривнях. Вартість товару, згідно розхідної накладної №РН-0000019 від 07.04.2008р. та товарно-транспортної накладної №02 ААЦ від 07.04.2008р. на відвантаження та отримання буферної ємкості об”ємом 150л. у кількості 2-ох одиниць на загальну суму 25080,00 грн. (в т.ч.ПДВ) також визначена у гривнях.

Відповідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України – грошові зобов”язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов”язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті.

Разом з тим, згідно ст.533 ЦК України –грошове зобов”язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов”язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається із матеріалів справи, договором №002/2008 від 21.01.2008р. не передбачено обов”язку відповідача оплатити поставлене обладнання у євро, там лише зазначено, що сума боргу, у даному випадку 25080,00 грн., у разі прострочення перераховується до курсу євро у співвідношенні, встановленому НБУ на дату зарахування платежу. Також у договорі не обумовлений грошовий еквівалент вартості поставленої продукції в іноземній валюті (євро), а лише зазначено, що розрахунковий курс на 21.01.2008р. становить 7,41037, проте не відомо якої валюти до якої.

Отже, сума боргу 25080,00 грн. мала би бути поділена на курс євро, встановлений НБУ (25080,00 грн. / курс євро = сума боргу у євро), а не помножена на різницю між курсами як це відображено позивачем у позовній заяві (25080,00 грн.* (10/53668 / 7,41037) = 35450,65 грн.).

Суд, враховуючи важкий економічний стан відповідача за первісним позовом відстрочує виконання рішення у справі на 3 (три) місяці до 17.07.2009р. включно, рівними частинами, відповідно до п.6 ст.83 ГПК України. В той же час враховуючи економічний стан позивача суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені на 50 %.

Враховуючи вищенаведене суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог (за первісним позовом).

Щодо зустрічного позову про визнання недійсним п.3.2 договору поставки №002/2008 від 21.01.2008р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ”, то на думку суду він підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Як вбачається із умов спірного п.3.2. договору поставки №002/2008 від 21.01.2008р.- в разі оплати відповідного рахунку по закінченню терміну його дії, кожен платіж перераховується по курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ на дату зарахування платежу. Постачальник має право провести відповідний перерахунок суми рахунку на остаточний розрахунок.

Згідно із ч.2 ст.189 ГК України –ціна зазначається у договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Відповідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України –грошові зобов”язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов”язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб”єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов”язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов”язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або іншим нормативно-правовим актом.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, зокрема договору поставки №002/2008 від 21.01.2008р., він не є зовнішньоекономічним, а також позивачем (за первісним позовом) не надано суду підтвердження того, що у нього є право проводити розрахунки в іноземній валюті з контрагентами на території України.

Також, як вбачається із суті спірного п.3.2 договору поставки №002/2008 від 21.01.2008р., то у ньому ціна договору визначена лише у гривнях, проте жодного посилання на відповідний еквівалент суми договору у іншій іноземній валюті, зокрема у євро, немає.

Разом з тим, якщо проаналізувати спірний п.3.2 договору, то із його змісту не зрозуміло, розрахунковий курс на 21.01.2008р. становить 7,41037, якої валюти до якої.

Суд не приймає до уваги усне пояснення представників позивача надане в судовому засіданні 04.03.2008р. про те, що до складу поставленої відповідачу продукції входить імпортна складова –спеціальний харчовий метал, а тому нібито і вартість її у гривнях на даний час не покриває вартості його виготовлення на момент поставки, оскільки курс євро зріс і на даний час вартість поставленої продукції має бути перерахована у євро, так як у спірному п.3.2 договору як і у всьому договорі поставки №002/2008 від 21.01.2008р. прямо не зазначено прив”язки вартості імпортованої складової у продукції (ємкості для молока) до курсу гривні щодо іноземної валюти –євро.

Враховуючи вищенаведене та вимоги ч.2 ст.207 ГК України суд прийшов до висновку про задоволення зустрічного позову про визнання недійсним п.3.2 договору поставки №002/2008 від 21.01.2008р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ”, оскільки даний пункт, по-перше суперечить змісту договору (ціні договору та умовам оплати), оскільки у ньому відсутнє посилання на грошовий еквівалент грошового зобов”язання за договором в іноземній валюті –євро, щодо ціни договору, визначеної у гривнях, по-друге із даного пункту взагалі є незрозумілою правомірність прив”язки зобов”язання за договором у національній валюті України - гривні до курсу іноземної валюти - євро, а по-третє із його змісту також не зрозуміло - розрахунковий курс на 21.01.2008р. становить 7,41037 якої валюти до якої.

При розподілі судових витрат суд виходив з того, що оскільки спір (за первісним позовом) виник внаслідок неправомірних дій відповідача (за первісним позовом), судові витрати понесені позивачем (за первісним позовом)покладаються на відповідача (за первісним позовом), пропорційно до задоволених вимог за первісним позовом.

Так як позивачем подано розрахунок збільшеної суми боргу на 961,97 грн. - пені, а докази доплати державного мита у встановленому порядку та розмірі в матеріалах справи відсутні, суд присудив стягнути з позивача державне мито у розмірі 9 грн. 62 коп. до державного бюджету.

Судові витрати, понесені позивачем (за зустрічним позовом), повністю покладаються на відповідача (за зустрічним позовом).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 524, 526, 530, 533, 610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 193, 198, 207, 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 12, 44, 45, 49, 60, 82, п.3, п.6 ст.83, ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Вимоги первісного позову задоволити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Галичина” (80200, Львівська область м.Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” (54052, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Айвазовського, 15к, код ЄДРПОУ 32655884) 25080,00 грн. основного боргу, 2984,86 грн.–пені; 2841,97 грн. –інфляційних нарахувань; 575,12 грн. –3% відсотків річних, 314 грн. 82 коп. державного мита та 90 грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстрочкою виконання рішення на 3 (три) місяці до 17.07.2009р. включно, рівними частинами.

3. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” (54052, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Айвазовського, 15к, код ЄДРПОУ 32655884) в дохід державного бюджету - 9 грн. 62 коп. державного мита.

5. Вимоги зустрічного позову задоволити повністю.

6. Визнати недійсним п.3.2 договору поставки №002/2008 від 21.01.2008р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ”.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” (54052, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Айвазовського, 15к, код ЄДРПОУ 32655884) на користь Закритого акціонерного товариства „Галичина” (80200, Львівська область м.Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Рішення набирає законної сили в порядку і в строки передбачені ст. 85 ГПК України.

Суддя Гулик Г.С.