Рішення № 34659356, 26.09.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3527/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області складі:

головуючого - судді Новосада М.Д.

при секретарі Смолій О.Я.

за участю: позивачаОСОБА_1

представника позивачаОСОБА_2

представника відповідачаОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області, ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом та професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся у суд з позовом до відповідачів, ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області та ДП «Львіввугілля», мотивуючи тим, що працював впродовж 1983-2007 років на підприємствах по видобутку вугілля, що на даний час входять до складу ДП «Львівугілля».

16.08.1989 р. з ним стався нещасний випадок на шахті, внаслідок якого він отримав травму голови.

15.01.2007 року звільнений з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України, внаслідок невідповідності виконуваній роботі за станом здоровя.

01.04.2003 року висновком МСЕК йому вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва.

Висновком міжрайонної профпатологічної МСЕК від 16.03.2006 р. йому встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва від 16.08.1989 р. безтерміново.

В подальшому актом обстеження №120 від 23.01.2007 р. міжрайонної профпатологічної МСЕК, йому встановлено ІІІ групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності, з них: 30 % професійне захворювання радикуліт - вперше; та 20% трудове каліцтво від 16.08.1989 р..

Висновком Сокальської МСЕК від 11.12.2007 р. йому безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності, з них: 30 % професійне захворювання - радикуліт, 20% - внаслідок трудового каліцтва від 16.08.1989 р. та 15 % хронічний бронхіт вперше.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, внаслідок травми в шахті на 25 % втратив професійну працездатність, а в 2007 році став інвалідом ІІІ групи та на 45 % втратив працездатність ще і від профзахворювання, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Розмір моральної шкоди оцінює у 10000 грн. щодо вимог до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді, та в розмірі 15000 грн. щодо вимог про стягнення моральної шкоди з ДП «Львіввугілля».

Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, пояснив, що впродовж 1983 - 2007 р.р. працював на підприємствах по видобутку вугілля, які входять до складу ДП «Львіввугілля». В перше у 2003 році йому встановлено 25 % втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву від 16.08.1989 р..

16.03.2006 р. йому встановили 25% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву від 16.08.1989 р. безтерміново.

23.01.2007 року йому вперше встановлено ІІІ групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності, з них: 30 % професійне захворювання радикуліт вперше, 20% - внаслідок трудового каліцтва від 16.08.1989 р..

Актом обстеження від 11.12.2007 року йому безтерміново встановили ІІІ групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності з них: 30 % професійне захворювання - радикуліт, 20% - внаслідок трудового каліцтва від 16.08.1989 р. та 15 % хронічний бронхіт вперше.

Через значну втрату працездатності суттєво змінився його спосіб життя, що негативно відобразилось на здоровї та сімейному житті, постійно відчуває фізичний біль та страждання. Вважає, суму заявлено моральної шкоди обґрунтованою та просить позов задовольнити.

Пояснення позивача підтримав його представник ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, щодо задоволення позову заперечила, в обґрунтування повідомила, що позивач не звертався з часу встановлення ступеня втрати працездатності в фонд за відшкодуванням моральної шкоди. Крім цього, відповідно до наказу МОЗ № 212 від 22.11.1995 року на органи МСЕК покладено обовязок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Звертає увагу на те, що позивачем на подано висновку МСЕК, лікаря психіатра чи висновку ЛКК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок втрати працездатності та трудового каліцтва. Крім цього, у наданих медичних документах немає покликання про отримання позивачем фізичних та душевних страждань внаслідок отриманого каліцтва. Також, з 01.01.2008 року фонд не виплачує відшкодування моральної шкоди не дивлячись на періоди встановлення ступеня втрати працездатності. Таким чином, у позовних вимогах просить відмовити в повному обсязі. Окрім цього зазначила, що нещасний випадок стався під час виконання позивачем трудових обовязків на шахті. Вважає що відсутня їхня вина у заподіяних ушкодженнях здоровя.

Представник відповідача ДП «Львіввугілля» в судове засідання не зявився не повідомив про причини неявки, хоча про день та час розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень на 06.08.2013 р. та 26.09.2013 р..

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом 1983 - 2007 р.р. працював на підприємствах ДП «Львіввугілля», під землею в шкідливих умовах праці, що підтверджується копією трудової книжки виданої на його імя.

16.08.1989 р. з ним стався нещасний випадок на шахті, внаслідок якого він отримав травму голови.

З акту про нещасний випадок форми Н1 за №19 від 17.08.1989 р. вбачається, що ОСОБА_1 працюючи в ІІ зміну, зачищаючи залишки вугілля під закріпельною рамкою, остання впала та вдарила його по голові.

Актом огляду №826 від 01.04.2003 р. позивачу вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності по даному трудовому каліцтву.

Переоглядом Сокальської МСЕК від 12.03.2004 р. позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву та визначено дату переогляду 01.04.2006 р.

Висновком міжрайонної профпатологічної МСЕК від 16.03.2006 р. ОСОБА_1 встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва від 16.08.1989 р. безтерміново.

15.01.2007 року позивача було звільнено з роботи за п.2 ст.40 КЗпП внаслідок невідповідності виконуваній роботі за станом здоровя.

Актом обстеження №120 від 23.01.2007 р. міжрайонної профпатологічної МСЕК, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності, з них: 30 % професійне захворювання радикуліт - вперше; та 20% трудове каліцтво від 16.08.1989 р..

Висновком Сокальської МСЕК від 11.12.2007 р. ОСОБА_1П безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності, з них: 30 % професійне захворювання - радикуліт, 20% - внаслідок трудового каліцтва від 16.08.1989 р. та професійне захворювання хронічний бронхіт - 15 % вперше.

З приводу отриманих в шахті ушкоджень здоровя, ОСОБА_1 неодноразово звертався за медичною допомогою, що підтверджується виписками з історії хвороб №1752 від 26.12.2006, №398/221 від 16.03.2007 р., №1070/653 від 05.06.2007 р., №1644/932 від 17.09.2007 р., №1369 від 24.10.2007 р., та іншими медичними документами.

Згідно акту розслідування професійного захворювання форми П-4 від 16.01.2007 р. було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 та зроблено висновок про шкідливі умови праці і вони характеризуються умовами в основному повязаними контактом з вугільно - породним пилом в концентрації вище ГДК, несприятливим мікрокліматом, що також підтверджується санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці позивача.

Відповідно до ст.ст. 1, 3, 21, 43, 46 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосили право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Окремим видом загальнообовязкового державного соціального страхування, згідно з абзацом пятим частини першої ст. 4 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Укладаючи з роботодавцем угоду про обовязкове страхування від нещасного випадку, страховик (Фонд соціального страхування від нещасних випадків) тим самим бере на себе зобовязання надати застрахованим особам передбачені Законом соціальні послуги та виплати.

На час виникнення спірних правовідносин діяли як ч.3 ст. 34 Закону України від 23.09.1999р. №1105-ХІV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», так і ст.9 Закону України «Про охорону праці» (в ред. Закону від 21.11.2002р. №229-ІV), згідно з якою відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до наведеного вище Закону України.

Це підтверджується також розясненням Конституційного Суду України, наданим у рішенні від 27.01.2004 року №1-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч.3 ст. 34 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності».

Згідно п.п. «є» п.1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено надання позивачу соціальних послуг і виплат, у тому числі відшкодування моральної шкоди при наявності факту її заподіяння потерпілому.

Надаючи соціальні послуги застрахованим та здійснюючи страхові виплати грошових сум, Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.

Крім цього, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зокрема, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я.

Встановлення Законом обовязку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання.

Згідно із ч.1 ст. 14 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Ушкодження здоровя, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової компенсації за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) розяснив, що моральна шкода може складатися, зокрема, у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що за час роботи ОСОБА_1 на підприємствах по видобутку вугілля, які на даний час є структурними підрозділами ДП «Львіввугілля», з ним 16.08.1989 р. стався нещасний випадок якого він отримав травму голови, у звязку із чим був вимушений звертатись за медичною допомогою, проходити санітарно-курортне лікування.

Внаслідок отриманої травми в шахті, ОСОБА_1 01.04.2003 р., висновком МСЕК, вперше було встановлено 25 % втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву.

З огляду на це суд прийшов до висновку, що позивачу завдано моральної шкоди.

Посилання представника відповідача (ФССНВВ) на те, що для встановлення факту наявності моральної шкоди, позивачу слід звернутись на обстеження у МСЕК або у ЛКК Червоноградської міської лікарні, судом до уваги не можуть бути прийняті, оскільки відповідно до п. 2 наказу МОЗ України № 420 від 05.06.2012 року «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров»я, повязане з виконанням трудових обовязків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2012 року визнано таким, що втратив чинність наказ МОЗ України від 22.11.1995 року, яким затверджено Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоровя, повязане з виконанням трудових обовязків», у п. 3.8 якого передбачалося, що на МСЕК покладено обовязок встановлення факту спричинення моральної шкоди.

Крім цього, безпідставним є твердження представника відповідача про те, що Законом України № 107-VІ від 28.12.2007 року п. 3 розділу ХІ ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» доповнено абзацом, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01.01.2008 року, оскільки вказані зміни визнано неконституційними згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

В свою чергу, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) вказав, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, суд покладає обовязок відшкодувати заподіяну позивачу моральну шкоду внаслідок трудового каліцтва від 16.08.1989 р. на - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ДП «Львіввугілля», суд вирішив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком міжрайонної профпатологічної МСЕК від 23.01.2007 р. ОСОБА_1П встановлено ІІІ групу інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності, з них: 30 % професійне захворювання радикуліт вперше та 20% - по трудовому каліцтву від 16.08.1989 р..

В подальшому актом обстеження №1500 від 11.12.2007 р. позивачу безтерміново встановлено 65 % втрати професійної працездатності, із них: 30 % професійне захворювання радикуліт, 20% - внаслідок трудового каліцтва від 16.08.1989 р. та 15% пор професійному захворюванні - хронічний бронхіт вперше.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України (які діяли на час виникнення даних правовідносин), відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Окрім того, Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 21.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 p., ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок трудового каліцтва при виконанні своїх трудових обов'язків, у зв'язку з чим позивачу 01.04.2003 р. вперше встановлено 25 % втрати професійної працездатності (відповідальність покладається на ФССНВВ в м. Червонограді) та внаслідок професійних захворювань, які встановлені висновками МСЕК від 23.01.2007 р. та 11.12.2007 р. (відповідальність покладається на ДП «Львіввугілля»).

Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення ОСОБА_1 відповідачами моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоровя при виконанні трудових обовязків, що потягло за собою професійне захворювання, а отже, право позивача на її відшкодування.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), що підлягає стягненню з ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді, суд враховує тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, стан його здоровя, трудове каліцтво ОСОБА_1, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності.

При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Тому суд вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди, що підлягає стягненню із ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді, складає 4000,00 грн.

Щодо розміру моральної шкоди яка підлягає стягненню з ДП «Львіввугілля», суд враховує стаж роботи позивача на підприємтавх ДП «Львіввугілля», що складає 20 років 6 місяців. Також, суд враховує і ту обставину, що за час роботи ОСОБА_1 на шахті, отримав трудове каліцтво, а також те, що 23.01.2007 р. позивачу впреше встановлено професійне захворювання радикуліт в розмірі 30%, та 11.12.2007 р. йому вперше встановлено професійне захворювання хронічний бронхіт в розмірі 15%.

З огляду на це суд вважає що з ДП «Львіввугілля» слід стягнути 9000 грн., так як вимоги про стягнення з них 15000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ДП «Львіввугілля» слід стягнути судовий збір в користь держави.

Керуючись ст. ст. 10, 30, 60, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області, ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом та професійним захворюванням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області в користь ОСОБА_1, ПІН: НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 4000 (чотири тисячі) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок трудового каліцтва.

Стягнути з ДП «Львіввугілля», ідентифікаційний код № 32323256 в користь ОСОБА_1, ПІН: НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 - 9000 (девять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання.

Стягнути, з Державного підприємства «Львіввугілля» 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок - судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ 37983843, банк одержувача ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -2203000).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу через десять днів з дня його проголошення, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти діб з часу проголошення рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя: М. Д. Новосад