Рішення № 34659207, 25.10.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/4268/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.

при секретарі Ганас К.В.

з участю позивача ОСОБА_1

його представника ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням та трудовим каліцтвом, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що з 1981 р. працював на шахті «Лісова» підземним учнем гірника І розряду. 24.03.1982 р., переведений на посаду підземного гірника очисного забою; 15.11.1993 р. прийнятий на роботу підземного гірничого робітника очисного вибою V розряду на шахту № 6 «Великомостівська»; 5.06.1995 р. прийнятий на роботу гірничим робітником очисного вибою V розряду; 17.02.1998 р. прийнятий на роботу підземного робітника очисного вибою V розряду на ДВАТ шахті № 10 «Великомостівська»; 12.10.2006 р. звільнений з роботи у звязку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі, внаслідок стану здоровя, що перешкоджає продовженню даної роботи. У звязку із тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоровя, внаслідок чого неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. Окрім того, за час роботи на шахтах з ним сталось два нещасних випадки, зокрема: 3.12.1998 р. отримав травмування правого колінного суглобу при ремонтних роботах та 25.12.2003 р. отримав травму голови в області лиця внаслідок падіння породи, про що було складено відповідні акти.

На підставі акту розслідування профзахворювання від 3.11.2006 р., таке виникло на протязі стажу роботи в шкідливих підземних умовах на підприємстві ДП «Львіввугілля», а саме шахтах, «Лісова», «Степова» , «Червоноградська» при обводненості гірничих виробок з припливом води 1,6-3,2 м-3/год, несприятливих факторах мікроклімату, фізнавантаженні- перенесенні вантажів до 50 кг вручну на віддаль до 100 м 35-50 разів за зміну.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, безстроково на 60% втратив працездатність внаслідок профзахворювання та йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений постійно звертатись за медичною допомогою, що призвело до зміни ритму та порядку життя, втратив можливість належно матеріально забезпечувати свою сімю. Розмір моральної шкоди оцінює у 30000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, пояснив, що у звязку з роботою на шахті отримав професійне захворювання, що відобразилось на здоровї. На даний час в нього погіршився стан здоровя, важко ходити, підніматись по сходах, потрібно докладати зусиль для організації свого життя. Вважає, суму моральної шкоди у 30000 грн. обґрунтованою та просить позов задовольнити.

Пояснення позивача підтримав і його представник ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову та пояснила, що позивач добровільно виконував свою роботу. Окрім того, факт втрати працездатності не може бути фактом для відшкодування шкоди. Висновком МСЕК чи іншими медичними документами не встановлено факту наявності моральної шкоди чи стресу. Вважає позов необґрунтованим, поданим із порушенням строку позовної давності та просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 1981 по 1991 роки, позивач працював на шахті «Лісова»; з 1993 р. по 1998 р. на шахті № 6 «Великомостівська», з 1998 р. по 2006 р. на шахті № 10 «Великомостівська» в шкідливих умовах праці, що стверджується копією трудової книжки виданою на імя ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач, внаслідок погіршення стану здоров'я після роботи на шахті, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів, що підтверджується виписками з медичної картки про проходження стаціонарного лікування в Червоноградській ЦМЛ, в періоди з 22.01.2005 р. по 5.01.2005 р., з 15.04.2005 р. по 25.04.2005 р., з 25.08.2005 р. по 31.08.2005 р., з 3.04.2006 р. по 17.04.2006 р., з 18.04.2006 р. по 3.05.2006 р., з 4.05.2006 р. по 19.05.2006 р., з 22.05.2006 р. по 5.06.2006 р., з 27.06.2006 р. по 21.07.2006 р., з 27.07.2006 р. по 8.08.2006 р., з 10.08.2006 р. по 8.09.2006 р.

Також, ОСОБА_1, проходив лікування у КЗ «Львівська обласна клінічна лікарня відновного лікування № 3» в періоди з 27.06.2007 р. по 16.07.2007 р., з 2.11.2012 р. по 14.11.2012 р., з 17.12.2012 р. по 31.12.2012 р. з діагнозом: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза загострення, емфізема легень, пневмофіброз, ДН І-ІІ, гіпертонічна хвороба ІІ ст., СН-1, хронічна попереково-крижова радикулопатія з больовим синдромом, ст.субремісії, що стверджується відповідними витягами.

Частиною 2 статті 153 КЗпПУ стверджується, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до медичного висновку виданого профпатологічним відділенням Львівської обласної клінічної лікарні підставою для встановлення профзахворювання позивачу є тривалий пиловий підземний стаж з перевищенням рівнів запиленості.

На підставі статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно акту про нещасний випадок № 91 від 2.12.1998 р., ОСОБА_1 працюючи на шахті № 10 «Великомостівська» при виконанні ремонтних робіт отримав пошкодження правого колінного суглобу при ремонтних роботах.

Окрім того, відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві № 67 від 25.12.2003 р., при роботі на шахті «Степова», внаслідок падіння породи, ОСОБА_1 отримав відкритий перелом кісток носа.

Як вбачається з ОСОБА_2 розслідування професійного захворювання від 3.11.2006 року професійне захворювання виникло у позивача внаслідок роботи в шкідливих умовах праці , в умовах із значною обводненістю виробок, притоком води у вигляді капання з покрівлі.

Відповідно до довідок МСЕК серії ЛВА-1 № 311236 від 21.11.2006 р. та ЛВА-2 від 21.11.2006 р. № 014851 позивачу вперше та безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності та 35 % втрати ступеня працездатності.

Також, згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.02.2013 р., було проведено розслідування випадку хронічного профзахворювання та зроблено висновок про шкідливі умови праці, які характеризуються умовами в основному повязаними з запиленістю повітря робочої зони внаслідок неефективності роботи засобів пилеподавлення.

Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 108285 від 14.03.2013 р., позивачу встановлено 60% ступеня втрати профпрацездатності безтерміново.

На підставі довідки МСЕК серії 10 ААА № 486950 від 14.03.2013 р., ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Окрім того, Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 р., ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійних захворювань при виконанні своїх трудових обов'язків, в зв'язку з якими йому було встановлено 35 % втрати професійної працездатності, а в подальшому 14.03.2013 р. 60 % втрати профпрацездатності, з них 35 % радикулопатія, 20% хронічний бронхіт (вперше) та 5% виробнича травма від 1.12.1998 р.

Він не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.

Зокрема, судом встановлено, що відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 звільнений 12.10.2006 р. у зв'язку із встановленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Що стосується заперечень представника відповідача щодо спливу строку позовної давності то суд виходить із наступного.

Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України виходячи із наступного. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду, однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, згідно із ст. 268 ЦК України та п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" позовна давність не застосовується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлений його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Суд враховує і ту обставину, що ОСОБА_1 у 2006 р. вперше встановлено 35 % втрати працездатності у звязку із виявленим професійним захворюванням, а в 2013 році ступінь втрати працездатності встановлено в розмірі 60 %, у звязку із виявленням іншого професійного захворювання.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань отриманих позивачем внаслідок професійного захворювання, з огляду на те, що за час роботи на шахті ним двічі було отримано трудове каліцтво, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з того, що позивач має порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, які призводять до обмеження життєдіяльності, втрати нормальних життєвих зв'язків, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 12000 грн. моральної шкоди так як вимоги про стягнення 30000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».

Керуючись ст.ст. 10, 30, 60, 84, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» в користь ОСОБА_1 12000 (дванадцять тисяч) гривень заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ 37983843, банк одержувача ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -2203000).

В решті вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 - ти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: А. І. Жураковський