Рішення № 34659074, 28.10.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2971/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.

при секретарі Смолій О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що з 1988 р. працював на шахті «Ім.25 зїзду КПСС» (шахта «Відродження») , з повним робочим днем. У звязку із тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоровя, внаслідок чого неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. 15.04.2002 р. його було звільнено з роботи за ініціативою працівника. Неодноразово, протягом 2006-2011 років, перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозами, хронічний обструктивний бронхіт в ст. загострення, емфізема легень ДН ІІ.

На підставі акту розслідування профзахворювання від 5.07.2010 р., таке виникло на протязі стажу роботи в шкідливих підземних умовах на шахті «Відродження», що характеризуються умовами повязаними з вугільно-породним пилом, мікрокліматом, невиконанням норм і правил охорони праці, гігієнічних регламентів та нормативів.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, безстроково на 50% втратив працездатність внаслідок профзахворювання та йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений постійно звертатись за медичною допомогою, що призвело до зміни ритму та порядку життя, втратив можливість належно матеріально забезпечувати свою сімю. Розмір моральної шкоди оцінює у 30000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Подав письмові заперечення проти позову, та вказав, що позивач добровільно виконував свою роботу. Окрім того, факт втрати працездатності не може бути фактом для відшкодування шкоди. Висновком МСЕК чи іншими медичними документами не встановлено факту наявності моральної шкоди чи стресу. Вважає позов необґрунтованим, поданим із порушенням строку позовної давності та просить відмовити у його задоволенні.

Враховуючи, що в справі наявно достатньо матеріалів, які свідчать про права і взаємовідносини сторін, суд вважає, що заслуховувати їх особисті пояснення потреби немає, а тому розгляд справи слід провести у відсутності сторін та відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу.

Оцінивши зібрані матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

Судом встановлено, що з 1988 по 2002 роки, позивач працював на шахті «Ім. 25 зїзду КПСС» (шахта «Відродження») , в шкідливих умовах праці, що стверджується копією трудової книжки виданою на імя ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач, внаслідок погіршення стану здоров'я після роботи на шахті, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів.

Частиною 2 статті 153 КЗпПУ стверджується, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до медичного висновку виданого профпатологічним відділенням Львівської обласної клінічної лікарні підставою для встановлення профзахворювання позивачу є тривалий пиловий підземний стаж з перевищенням рівнів запиленості.

На підставі статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з ОСОБА_3 розслідування професійного захворювання від 5.07.2010 року професійне захворювання виникло у позивача внаслідок роботи в шкідливих умовах праці при запиленості повітря робочої зони вугільним породним шахтним пилом з перевищенням ГКД.

На підставі довідки Львівського обласного центру МСЕК № 64 від 11.04.2013 р., встановлено, що згідно акту № 833 від 17.08.2010 р., ОСОБА_1 безтермінового встановлено 25 % профзахворювання.

Відповідно до довідок МСЕК серії 10 ААА № 840878 від 15.02.2012 р. та серії 10 ААА № 015112 від 15.02.2012 р. позивачу по життєво встановлено ІІІ групу інвалідності та 50 % втрати працездатності у звязку із профзахворюванням, з них 25% вперше.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Окрім того, Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 р., ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійних захворювань при виконанні своїх трудових обов'язків, в зв'язку з якими йому було встановлено 50 % втрати професійної працездатності. Він не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.

Зокрема, судом встановлено, що відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 звільнений 15.04.2002 р. згідно Наказу № 68-к за ініціативою працівника.

Що стосується заперечень представника відповідача щодо спливу строку позовної давності то суд виходить з наступного.

Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України виходячи із наступного. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду, однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, згідно із ст. 268 ЦК України та п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" позовна давність не застосовується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Суд враховує і ту обставину, що ОСОБА_1 у 2010 р. вперше встановлено 25 % втрати працездатності у звязку із професійним захворюванням, а в 2012 році ступінь трати працездатності встановлено в розмірі 50 %.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань отриманих позивачем внаслідок професійного захворювання, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з того, що позивач має порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, які призводять до обмеження життєдіяльності, втрати нормальних життєвих зв'язків, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 9000 грн. моральної шкоди так як вимоги про стягнення 30000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».

Керуючись ст.ст. 10, 30, 60, 84, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» в користь ОСОБА_1 9000 (девять тисяч) гривень заподіяної моральної шкоди.

Стягнути, з Державного підприємства «Львіввугілля» 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок - судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ 37983843, банк одержувача ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -22030001).

В решті вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 - ти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: А. І. Жураковський