Рішення № 3465867, 02.04.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" квітня 2009 р.

справа № 5020-2/099-9/029

За позовом Приватного підприємства „ФБМ-Україна” (03115, м. Київ, вул. Святошинська, б. 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, б. 58/74; 99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, буд. 10, оф. 2 )

про стягнення 239734,64 грн.,

Суддя Рибіна С.А.

Представники сторін:

Позивача - Хозієнко Сніжана Михайлівна, довіреність №2 від 09.01.2009;

Відповідача - Опанасенко Наталя Сергіївна, довіреність б/н від 15.01.2009.

Суть спору: Приватне підприємства „ФБМ-Україна” (далі –ПП „ФБМ-Україна”) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (далі –ТОВ „Максимум”) про стягнення 239734,64 грн., з яких: 64853,00 грн. –основний борг, 174881,64 грн. –відсотки за користування чужими грошовими коштами.

У судовому засіданні 02.04.2009 позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 38276,97 грн., з яких: 13276,97 грн. –основний борг, 25000,00 грн. –відсотки за користування чужими грошовими коштами (а.с.64).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов’язань, норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Ухвалою від 02.02.2009, на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя №17 від 02.02.2009, справа №5020-2/099 прийнята до провадження суддею Рибіною С.А. з привласненням номеру №5020-2/099-9/029 та призначена до розгляду.

Відповідач позовні вимоги визнає частково: тільки суму основного боргу, у відзиві на позов посилаючись на те, що позивач невірно нарахував відсотки за користування чужими грошовими коштами (а.с.29-30).

За клопотанням представника відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

01.06.2006 між ПП „ФБМ-Україна” (Продавець) та ТОВ „Максимум” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №53/22 (далі –Договір) (а.с.11-13).

Відповідно до пункту 2 Договору Продавець продає, а Покупець купує кріпильно-будівельні матеріали (далі - Товар) в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами в заявці(ках) Покупця і за цінами, вказаними в рахунку.

Пунктом 13.1 Договору він діє з моменту його підписання та до повного виконання сторонами всіх своїх зобов’язань.

Згідно пункту 4.1 Договору Продавець зобов’язується продати Покупцю у передбачені Договором строки згідно з видатковою накладною чи рахунком –фактурою товари належної якості в потрібній кількості та дотримуватися усіх умов і доповнень до даного Договору в повному обсязі та у обумовлений строк.

Покупець в свою чергу, відповідно до пункту 4.2 Договору, зобов’язується прийняти Товар зі складу Продавця згідно з видатковою накладною, оплатити вартість Товару в повному обсязі і в обумовлені строки та дотримуватися усіх умов і доповнень до даного Договору в повному обсязі та в обумовлений строк.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що розрахунок за Товар здійснюється Покупцем за 100% з відстрочкою платежу 21 календарний день з моменту отримання Товару Покупцем шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у національної валюті України.

У період з 01.08.2008 по 21.10.2008 позивачем відпущено відповідачу Товар на суму 92546,49 грн.

Відповідач зобов’язання по оплаті поставленої позивачем продукції виконав не в повному обсязі, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

04.11.2008 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату заборгованості за отриману продукцію (а.с.14).

Відповідач у відповіді на претензію від 17.11.2008 суму боргу визнав частково, та зобов’язався перерахувати на поточний рахунок суму в розмірі 83276,97 грн. в строк до 31.12.2008 (а.с.18).

Фактично до 31.12.2008 відповідач перерахував заборгованість в розмірі 18423,30 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення ПП „ФБМ-Україна” з даним позовом до господарського суду.

Крім основного боргу в розмірі 64853,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача санкції в розмірі 15% на підставі пункту 11.4 Договору.

При розгляді спору по суті позивач зменшив розмір вимог: основний борг просить стягнути в розмірі 13276,97 грн. з тих підстав, що після порушення провадження по справі відповідач сплатив решту заборгованості, та 25000,00 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами в порядку пункту 11.4 Договору.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги у зв’язку з частковою сплатою відповідачем в процесі розгляду справи боргу, перерахуванням санкцій та просить стягнути суму основного боргу в розмірі 13276,97 грн. та санкції в розмірі 25000,00 грн.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості за поставлену ПП „ФБМ-Україна” продукцію відповідно до уточнень до позову у розмірі 13276,97 грн. на день прийняття рішення відсутні, та визнаються відповідачем в розмірі 13276,97 грн.

Таким чином, відповідачем належним чином не виконано зобов’язання за Договором №53/22 від 01.06.2006, заявлена сума основної заборгованості у розмірі 13276,97 грн. підлягає стягненню на користь позивача повністю.

Суд встановив, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, тому, керуючись частиною п’ятою статті 78 Господарського процесуального кодексу України суд приймає рішення про задоволення позову.

Крім того, позивач відповідно до пункту 11.4 Договору просить стягнути з відповідача 15% за користування чужими грошовими коштами. З урахуванням уточнених позовних вимог у зв’язку з перерахуванням санкцій, заявлена до стягнення сума відсотків складає 25000,00 грн.

Пунктом 11.4 Договору передбачено, якщо Покупець прострочив оплату Товару відповідно до умов пункту 6.2 Договору понад 6 днів Продавець має право додатково стягнути з Покупця 15% за кожен день прострочки користування чужими грошовими коштами від суми несплати Товару незалежно від умов пункту 11.3, а саме: у разі несвоєчасності сплати Покупцем Товару Покупець виплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від несплаченої суми.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що зменшені позивачем відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 25000,00 грн. не перевищують суми, яка підлягає стягненню за період прострочки, вимоги позивача в цієї частини визнані судом такими, що підлягають стягненню.

У відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що позивач зменшив позовні вимоги у зв’язку з частковою сплатою відповідачем в процесі розгляду справи боргу та перерахуванням позивачем санкцій, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог, з урахуванням розміру боргу, сплаченого після порушення провадження по справі і витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (юридична адреса: 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, буд. 58, кв.74, ідентифікаційний код 31005009, п/р 26004300003001 в СФКБ „ТАС комерцбанк”, МФО 384953) на користь Приватного підприємства „ФБМ-Україна” (юридична адреса: 03134, м. Київ, Святошинський район, вул. Миру, буд. 19, ідентифікаційний код 32854507, п/р 26002310008510 у Святошинському відділенні АКБ "Форум", МФО 322948) 39478,57 грн., з яких: 13276,97 грн. - основний борг, 25000,00 грн. –відсотки за користування чужими грошовими коштами, 1083,60 грн. - витрати по сплаті державного мита та 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Копії рішення надіслати сторонам.

Суддя підпис С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 07.04.2009.

Розсилка:

1. ПП „ФБМ-Україна” (03115, м. Київ, вул. Святошинська, б. 1)

2. ТОВ „Максимум” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, б. 58/74;

99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, буд. 10, оф. 2 )

3. Справа.