Рішення № 3465815, 17.03.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2009 р. Справа №20/28

За позовом Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Давидівське», Пирятинський район, с. Давидівка.

про стягнення 88 946 грн. 20 коп.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: Передерій Д.В., дор. № 53 від 04.08.08р.

від відповідача: Ступнік С.В., дор. від 27.12.07р.

Розглядається позовна заява про стягнення 88 946 грн. 20 коп., у тому числі 68 420 грн. 16 коп. –сума основного боргу за договором № 94/2 від 03.09.2007 року та штраф за порушення умов договору у розмірі 20 526 грн. 04 коп.

Відповідач у відзиві на позов проти наявності боргу не заперечує та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій та відстрочити термін виконання рішення.

Згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Згідно п.1.1 договору поставки насіння від 03 вересня 2007 року № 94/2 (далі - Договір) позивач зобов"язався передати у власність відповідача насіння сільськогосподарських рослин, а відповідач зобов"язався прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов договору.

Позивач відповідно до умов договору поставив, а Відповідач отримав відповідно до видаткової накладної від 13 вересня 2007 року № РН-0397 - елітне насіння жита "Боротьба", у кількості 20 т. (двадцять тонн); відповідно до видаткової накладної від 13 вересня 2007 року № РН-0396 - елітне насіння озимої пшениці "Фаворитка", у кількості 20 т. (двадцять тонн).

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав та поставив, а Відповідач отримав вказане насіння загальною вартістю 110600,16 грн., що підтверджується довіреністю серії ЯОИ № 316702 від 13 вересня 2007 року, виданою на ім'я Донченка Василя Володимировича.

Відповідно до п. З.2. Договору розрахунок повинен проводитись шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача поетапно:

згідно п.3.2.1. суму у розмірі 33 180,05 грн. (тридцять три тисячі сто вісімдесят гривень 05 коп.) на умовах 100% передоплати;

згідно п. 3.2.2. суму у розмірі 77 420,11 грн. (сімдесят сім тисяч чотириста двадцять гривень 11 коп.) сплачує наступним чином:

- 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) до 25 жовтня 2007 року;

- 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) до 25 листопада 2007 року;

- 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) до 25 грудня 2007 року;

- 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) до 25 січня 2008 року;

- 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) до 25 лютого 2008 року;

- 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) до 25 березня 2008 року;

- 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) до 25 квітня 2008 року;

- 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) до 25 травня 2008 року;

- 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) до 25 червня 2008 року;

- 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) до 25 липня 2008 року;

- 67 420,12 грн. (шістдесят сім тисяч чотириста двадцять гривень 12 коп.) - до 01 вересня 2008 року.

Як зазначає позивач та не заперечує представник відповідача в судовому засіданні, Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, а саме перерахував на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 42 180,00 гри, (сорок дві тисячі сто вісімдесят гривень 00 коп.). Станом на 10 вересня 2008 року, сума заборгованості Відповідача, згідно Договору, становить: 68 420,16грн. (шістдесят вісім тисяч чотириста двадцять гривень 16 коп.)(110 600,16 грн. - 42 180,00 грн. = 68 420,16грн.)

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на корить іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ст. 173 Господарського кодексу України).

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України зазначено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, доказів повного виконання зобов"язання щодо оплати суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 68 420,16 грн. основного боргу є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст.230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.4.2 договору за несвоєчасне проведення розрахунків відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 30% від залишку заборгованості.

На виконання вказаного пункту договору позивач правомірно нарахував відповідачу штраф в розмірі 30% від залишку заборгованості, який складає 20 526,04 грн.

Відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір штрафу та відстрочити термін виконання рішення. В обгрунтування відповідач надає докази збитковості підприємства (копія річного звіту ).

Господарський суд відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки.

Відповідно до п.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ст. 233 ГК України передбачає у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, суд зменшує розмір штрафу на 75%, у зв"язку з чим з відповідача стягується штраф у сумі 5131,51 грн.

Сплата державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Давидівське», 37011, Полтавська область, Пирятинський район, с. Давидівка. (код ЄДРПОУ 31873644) на користь державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», 03038, м. Київ, вул.Ямська, 32. ( р/р 26004300002502 в Першій Київській філії АКБ "Форум", МФО 300948, код ЄДРПОУ 30518866, код платника ПДВ 305188626552, № свідоцтва 37658173) - 68420,16 грн. суму боргу; 5131,51 грн. штраф за порушення умов договору поставки; 889,47 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Киричук О.А.