Рішення № 3465222 від 27.01.2009 , Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.09 Справа№ 33/266

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:

Акціонерного комерційного банку «Форум»в особі Львівської філії Акціонерного комерційного банку «Форум»(м. Львів)

до відповідача:

Львівського комунального підприємства «Листопадове»(м. Львів)

про :

стягнення 13 804 (тринадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 93 коп.

Суддя: Цікало А.І.

При секретарі: Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

Хайнацький А.В. –представник (довіреність № 4484 від 26.08.2008 р.)

Романів Л.В. –представник (довіреність № 135 від 17.01.2008 р.)

Відповідача:

Ткач Т.Л. –представник (довіреність б/н і без дати)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

В судовому засіданні 27.01.2009 р., представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Акціонерним комерційним банком «Форум»в особі Львівської філії Акціонерного комерційного банку «Форум»(м. Львів) подано позов до Львівського комунального підприємства «Листопадове»(м. Львів) про стягнення 13 804 (тринадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 93 коп..

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.12.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.01.2009 року.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.12.2008 р. виконав, явку повноважних представників в судове засідання забезпечив.

Представники позивача позов підтримали повністю, просили суд задоволити позовні вимоги повністю з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.12.2008 р. виконав частково, позовні вимоги визнав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 27.01.2009 р. до суду за вх. № 1349, від відповідача поступило клопотання, в якому він повністю визнав позовні вимоги і просить суд розстрочити виконання судового рішення. Представники позивача із клопотанням ознайомились, проти такого не заперечили.

Представник відповідача позов визнав повністю, просив суд задоволити позов з підстав наведених у відзиві, клопотанні та поясненнях, а також розстрочити виконання судового рішення.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

16 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум»в особі Львівської філії Акціонерного комерційного банку «Форум»(м. Львів) та Львівським комунальним підприємством «Листопадове»(м. Львів) укладено кредитний договір № 0012/07/10-KL (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., з кінцевим терміном дії по 15 квітня 2008 року.

Відповідно до п. 1.3. Договору, за користування кредитними коштами встановлювалась плата у розмірі 22 (двадцять два) проценти річних.

Протягом 2007 - 2008 років відповідачем частково виконувались умови кредитного договору, а саме повернуто кредит та сплачено проценти за користування кредитними коштами, але в зв'язку з невчасним виконанням умов Договору (по сплаті кредиту та процентів) позивачем нараховано пеню.

Згідно з п. 3.2.3 Договору, банк має право вимагати повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до п. 3.2.6 Договору, банк має право стягувати з позичальника неустойку, штраф, пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору.

п. 4.4 Договору, передбачає, що за кожен випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених п. 3.3 (крім п. 3.3.2) цього договору, Позичальник сплачує штраф у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Згідно п. 4.1 Договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 відсотки, що обчислюються з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

В порушення умов Кредитного договору відповідачем не виконуються зобов'язання та станом на 04 грудня 2008 року заборгованість ЛКП "Листопадове" становить 13 804 (тринадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 93 коп.

Станом на день розгляду справи відповідач позов визнав повністю, просив суд відстрочити виконання судового рішення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як зазначено в абзаці 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас кредитний договір не може змінюватися в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю, звернувся до суду з клопотанням про розстрочку виконання рішення, в якому вказує, що ЛКП "Листопадове" є некомерційним (неприбутковим) господарюючим суб’єктом, діяльність якого не пов’язана з метою отримання прибутків. Основним джерелом надходжень підприємства, є оплата мешканцями будинків, які обслуговуються підприємством послуг по квартирній платі та обслуговуванні прибудинкової території, однак вказаний обов'язок мешканцями виконується не в повному обсязі. Протягом 2008 року позивачем було подано до Франківського районного суду понад 50 позовних заяв на загальну суму понад 32 тис. грн. Несплата мешканцями наданих ЛКП "Листопадове" послуг призводить до значних збитків та заборгованостей підприємства перед працівниками, ДПІ, державними цільовими фондами, контрагентами за договорами щодо вивезення побутових відходів, аварійними службами, службою по ремонту ліфтів тощо. Відповідач вказує, що у випадку присудження одномоментного чи короткотермінового стягнення боргу спричинить накладення арешту на рахунок ЛКП "Листопадове", що в свою чергу призведе до повного блокування роботи підприємства та неможливості надання послуг населенню. Позивач проти клопотання не заперечив.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд прийшов до висновку, що таке є обґрунтованим та підлягає до задоволення в частині розстрочки виконання рішення на 6 місяців.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав повністю, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Акціонерного комерційного банку «Форум» в особі Львівської філії Акціонерного комерційного банку «Форум»(м. Львів) Львівського комунального підприємства «Листопадове»(м. Львів) про стягнення 13 804 (тринадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 93 коп. обґрунтована та підлягає до задоволення з розстрочкою виконання на шість місяців..

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову, станом на день звернення до суду, становила 13 804 (тринадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 93 коп., державне мито, згідно платіжного доручення № 5094 від 04.12.2008 р., позивачем сплачено в сумі 138 (сто тридцять вісім) грн. 05 коп.

Згідно платіжного доручення № 5095 від 04.12.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України , ст. ст. 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, ЦК України; ст. ст. 20, 193, 217, 232, 348 ГК України, України, ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49,78, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного комерційного банку «Форум»в особі Львівської філії Акціонерного комерційного банку «Форум»(м. Львів) до Львівського комунального підприємства «Листопадове»(м. Львів) про стягнення 13 804 (тринадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 93 коп. –задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Листопадове»(вул. Коновальця, 88, м. Львів, 79057; код ЄДРПОУ 20806780) на користь Акціонерного комерційного банку «Форум»в особі Львівської філії Акціонерного комерційного банку «Форум»(вул. Пекарська, 25, м. Львів, 79057; код ЄДРПОУ 33299045) –13 804 (тринадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 93 коп. - заборгованості, 138 (сто тридцять вісім) грн. 05 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстрочкою виконання рішення на шість місяців:

лютий

2009 р.