Ухвала суду № 34651972, 01.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/5299/13 Головуючий у 1-й інстанції: Кучерук І.Г.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ЗДП «Кремнійполімер» про стягнення виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИЛА :

Позивач ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ЗДП «Кремнійполімер» про стягнення виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки з 27.08.2012 року по 03.06.2013 року у сумі 35474 грн. 85 коп. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказала, що з 04.07.1977 року ОСОБА_3 працював у Запорізькому державному підприємстві «Кремнійполімер». 27.08.2012 року позивача було звільнено за ст.38 КЗпП України. Заробітна плата позивачу виплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 01.11.2009 року по 31.12.2010 року утворилась заборгованість у розмірі 11475 грн. 86 коп. Загальний термін затримки з моменту звільнення 27.08.2012 року по час подання позову 03.06.2013 року складає 279 днів, та сума належної позивачу виплати середнього заробітку за весь час затримки складає 127,15 грн. х 279 днів = 35474 грн. 85 коп. .

Представник позивача у судовому засіданні уточнила позовні вимоги у сторону їх збільшення та просила суд стягнути середній заробіток за весь час затримки за 393 дні в сумі 49969 грн. 95 коп.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Станом на 30.08.2013 року ЗДП «Кремнійполімер» не провело повного розрахунку з ОСОБА_3, та не виплатило заборгованість по заробітній платі в сумі 11475 грн. 86 коп. . Таким чином, ЗДП «Кремнійполімер» фактично не розрахувалося з позивачем. Також представник відповідача у запереченнях проти позову посилалася на ч.1 ст.233 КЗпП України, відповідно до якого, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права та на рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 КЗпП України, у якому вказано, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» на користь ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 18182 грн. 45 коп.

В іншій частині позову відмовлено. .

Стягнуто з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 309, ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його змінити.

За роз'ясненнями п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» №12 від 24.10.2008 року, апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишення рішення без змін з його уточненням чи доповненням.

Згідно з п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що з 04.07.1977 року ОСОБА_3 працював у ЗДП «Кремнійполімер», та 27.08.2012 року був звільнений з підприємства за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільнені, виплата всіх сум, що належить працівнику, провадиться в день звільнення.

Згідно до наданої суду копії довідки №191 від 16.05.2013 року, заборгованість ЗДП «Кремнійполімер» з заробітної плати перед ОСОБА_3 становить 11475 грн. 86 коп.

Відповідно до тверджень представників сторін у судовому засіданні, заборгованість не виплачена, спору з приводу розміру заборгованості немає.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у випадку несплати з вини власника належних звільненому робітнику сум у строки передбачені ст.116 КЗпП України при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У своїх запереченнях представник відповідача фактично послався на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

З такими доводами відповідача суд першої інстанції не погодився, виходячи з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 КЗпП України, встановлено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином суд не прийняв до уваги твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_3 пропустив тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, оскільки ЗДП «Кремнійполімер» фактично з ним не розрахувався по заборгованості заробітної плати, а тримісячний строк звернення до суду відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 встановлюється при повному розрахунку по заробітній платі.

Згідно до наведеного, суд вірно вважав, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не погодися з надан6им позивачем розрахунком середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на суму в 49969 грн. 95 коп. за 393 дні.

При цьому він виходив з наступного.

Відповідно до наданої суду копії довідки № 190 від 16.05.2013 року середньоденна заробітна плата на ЗДП «Кремнійполімер» на 01.08.2012 року становила 127 грн. 15 коп. .

З даної суми й розраховувала суму до сплати представник позивача, та з даною сумою була згодна, як із текстом всієї довідки.

Також, відповідно до тексту наданої суду копії довідки №190 від 16.05.2013 року середньомісячне число робочих днів на ЗДП «Кремнійполімер» складало 11 днів, що також не було спростовано та не оспорювалося сторонами.

Період не виплати належної заробітної плати з 27.08.2012 року по 23.09.2013 рік (день ухвалення рішення) та складає 13 місяців, або 143 робочих дні.

Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення складає 18182 грн. 45 коп.(127,15 грн. х 143 робочі дні = 18182 грн. 45 коп.).

Таким чином, суд вважав, що сума стягнення виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні повинна складати 18182 грн. 45 коп.

З таким висновком суду не можна погодитись з огляду на наступне.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд, встановивши, що спору щодо розміру розрахунку при звільненні між сторонами немає та його не проведено, згідно із статтями 116, 117 КЗпП України, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час його затримки, усупереч положенням ст. 117 КЗпП України стягнув середній заробіток не за весь час затримки розрахунку при звільненні, а лише за 11 днів у місяць.

При цьому судом також не враховано роз'яснень, які містяться в п. 20, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, згідно яких, установивши при розгляді справи, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Враховуючи, що з позивачем не був проведений кінцевий розрахунок при звільненні, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України відповідач повинен сплатити його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку.

За уточненими позовними вимогами ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 27 серпня 2012 року по 23 вересня 2013 (день винесення рішення) на загальну суму 49969 грн. 95 коп. (127 грн.15 коп. х393 дні), де 127 грн.15 коп. - розмір середньоденного заробітку, 393 дні-час затримки розрахунку при звільненні.

Вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідає нормам діючого законодавства, а саме положенню ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи, що з позивачем не був проведений кінцевий розрахунок при звільненні, відповідно до положень ст.117 КЗпП України відповідач повинен сплатити його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку.

За таких обставин колегія суддів визнає, що при вирішенні справи судом неправильно застосовані норми матеріального права, а тому постановлене у справі судове рішення підлягає зміні, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при його звільненні з 27 серпня 2012 року по 23 вересня 2013 року підлягають задоволенню згідно з поданим ним обґрунтованим розрахунком у розмірі 49969 грн. 95 коп.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України звільнені від сплати судового збору позивачі -робітники та службовці -з позовів про стягнення заробітної плати.

Згідно п.1 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивач на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Зважаючи на це, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 499 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст.307,309,314, 316 ЦПК| України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2013 року у цій справі змінити.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (р\р 26001393076298 ПАТ «Діамантбанк» МФО 320854 ЄДРПОУ 00203625 м. Запоріжжя вул.Теплична, 7) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн НОМЕР_1) 49969 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 95 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (р\р 26001393076298 ПАТ «Діамантбанк» МФО 320854 ЄДРПОУ 00203625 м. Запоріжжя вул. Теплична, 7) в дохід держави судовий збір у розмірі 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 70 коп.

|відхилювати|Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: