Рішення № 3465189, 04.02.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2009 р.

Справа № 11/5374

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю"Торговий дім"Віойл" м. Вінниця

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району

про стягнення 354 199, 65 грн.

Суддя Радченя Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача Благун Б.М. - представник за довіреністю №0926-1081224319 від 24.12.08р.

від відповідача : Блажко М.М.- представник за довіреністю №12/08 від 01.12.08 року

Позивач - ТОВ „Торговий дім „Віойл” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –ТОВ „Кам’янець-Подільський комбікормовий завод” 354 199, 65 грн. –заборгованості, з яких 235 764,00 грн. - сума основного боргу, 37 715, 36 грн. - пеня, плата за несанкціоноване користування грошовими коштами із розрахунку 20 % річних від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення в розмірі 31 429, 47 грн., 10% штраф в розмірі 44 576, 40 грн., 3% річних в розмірі 4 714, 42 грн.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2008 року порушено провадження у справі №11/5374.

Розгляд справи відкладався через неявку в судове засідання представника відповідача.

В процесі розгляду справи 25 грудня 2008р. позивачем в порядку ст.22 ГПК України подано суду клопотання про збільшення позовних вимог, яка судом прийнята, а предметом спору визначено стягнення 369 563,39 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 235 764,00 грн. - сума основного боргу, 29809, 19 грн. - пеня, плата за несанкціоноване користування грошовими коштами із розрахунку 20 % річних від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення в розмірі 31 429, 47 грн., 10% штраф в розмірі 44 576, 40 грн., 3% річних в розмірі 4 714, 42 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 23 269,91 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні. Більш детальні обґрунтування своїх заперечень викладено в письмовому відзиві на позов.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

03 квітня 2008 року між ТОВ „Торговий дім „Віойл” (постачальник) та ТОВ „Кам'янець –Подільський комбікормовий завод” (покупець) укладено договір поставки, за №0932-3080404135, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити шрот соєвий, виробництва ВАТ „Чернівецький олійно-жировий комбінат”, в кількості 200 тонн по ціні 3630,00 грн. за одну тону. Загальна вартість товару по договору складає 726 000,00 грн. (в.т.ч. ПДВ).

У відповідності до п. 3.1 договору, товар передається залізничним транспортом на умовах СРТ - ст.. Гуменці, Південно-Західної залізниці (відповідно до INCOTERMS 2000).

Вантажовідправником по даному договору виступає ТОВ „Торговий дім „Віол”, а вантажоотримувачем –ТОВ „Кам'янець –Подільський комбікормовий завод”.

Період поставки товару - до 30.03.2008р. включно.

На виконання умов даного договору позивачем передано товар –шрот соєвий в загальній кількості 122,80 тонни на загальну суму 445 764, 00 грн., підтвердженням чого є накладна №877 від 04.04.2008р. та довіреність на отримання товару серії НБИ №367380 від 01.04.2008р.

Згідно п. 4.1 договору, покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника, протягом 7 робочих днів з дати поставки.

Свої зобов'язання відповідач виконав частково, перерахувавши 25.04.2008р. кошти в сумі 110 000,00грн. та 24.06.2008р. - кошти в сумі 100 000,00 грн., (копія виписки з особового рахунку).

Таким чином, несплаченою залишається сума боргу в розмірі 235 764,00 грн.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що у випадку порушення терміну оплати, який вказаний в п. 4.2 договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також плату за несанкціоноване користування грошовими коштами із розрахунку 20% річних від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення.

У випадку порушення терміну оплати, який вказаний в п. 4.2, більш ніж на два робочих дні, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару. (п. 6.5 договору).

На підставі цього та ст.. 625 ЦК України, позивачем, крім суми основного боргу, нараховано до стягнення 29809, 19 грн. - пені, плати за несанкціоноване користування грошовими коштами із розрахунку 20 % річних від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення в розмірі 31 429, 47 грн., 10% штрафу в розмірі 44 576, 40 грн., 3% річних в розмірі 4 714, 42 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 23 269,91 грн.

03 листопада 2008 року, на адресу ТОВ «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод», з метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено грошову вимогу №0926-081103299 з вимогою сплатити заборгованість.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки, за №0932-3080404135, від 03.04.2008р. за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 та 2 ст. 334 Цивільного Кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

Свої зобов'язання відповідач належним чином не виконав, в результаті чого за ним утворилася заборгованість, за отриманий шрот соєвий, в розмірі 235 764,00 грн.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.(ст.. 614 ЦК України).

Згідно ст.. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт порушення відповідачем строків оплати встановлено судом і не заперечується відповідачем.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. (ст.. 546 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем, крім суми основного боргу, нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 29 809, 19 грн., нараховану за період з 15.04.2008р. по 15.10.2008р. (182 дні).

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що пеня в сумі 29 809, 19 грн. нарахована за період з 15.04.2008 по 15.10.2008р. підлягає задоволенню.

На підставі п. 6.5 договору, яким передбачено, що у випадку порушення терміну оплати, який вказаний в п. 4.2, більш ніж на два робочих дні, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 44 576, 40 грн., який підлягає задоволенню.

В частині стягнення 20 % річних в розмірі 31429,47 грн. та 3% річних в розмірі 4714,42 грн., суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, як плата за користування чужими грошима (ст.536 ЦК) і проценти за прострочку виконання зобов'язання (ст.625 ЦК) не є тотожними поняттями, оскільки останні є формою цивільно-правової відповідальності. Проценти, що сплачуються за користування чужими грошовими коштами є боргом. Використання чужих грошових коштів за плату є правомірною дією, а прострочка виконання зобов'язання по оплаті -неправомірною. Включення процентів, які передбачені ст.536 ЦК, до глави "Виконання зобов'язання" свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст.549 ЦК України), ні до процентів, як виду цивільно-правової відповідальності (ст.625 ЦК). Різна правова природа процентів, передбачених ст. 536 та ст.625 ЦК України не виключає можливості їх одночасного застосування до прострочених грошових зобов'язань. Проте, у спірному випадку, відповідно до п.6.5 договору сторонами встановлена плата, із розрахунку 20% річних від вартості партії товару, саме за несанкціоноване користування чужими коштами. Тобто, встановлені п.6.4 договору річні є різновидом цивільно - правової відповідальності, а отже їх правова природа - річні за прострочку оплати встановлені ст.625 ЦК України.

За наведених обставин, стягненню підлягають 20% річних в сумі 31 429,47 грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 4714, 42 грн. слід відмовити.

Нараховані позивачем відповідачу до сплати сума інфляційних нарахувань в розмірі 23 269,91 грн. підлягають задоволенню частково, оскільки згідно чинного законодавства правомірною є сума в розмірі 19 641, 71 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності з ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Віойл” м. Вінниця до товариства з обмеженою відповідальністю „Кам’янець-Подільський комбікормовий завод” с. Гуменці Кам’янець-Подільського району про стягнення 369 563, 39 грн. задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Кам’янець-Подільський комбікормовий завод” с. Гуменці Кам’янець-Подільського району, вул.. Вербецьке шосе, 1 (код 34422333) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Віойл” м. Вінниця, вул.. Немирівське шосе, 26 (код 34625935) 361 220, 77 грн. –заборгованості (з яких сума основного боргу в розмірі 235 764, 00 грн., 29 809, 19 грн. –пеня, 31 429, 47 - 20 % річних, 44576, 40 грн. - 10% штрафу, 19 641, 71 грн. - інфляційні нарахування), а також витрати по оплаті державного мита в розмірі 3 612, 21 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Д.І. Радченя