Рішення № 3465112, 06.04.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"06" квітня 2009 р.

справа № 5020-5/654

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст” (99008 м. Севастополь, вул. Карантинна, 16)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Сіті Строй” (м. Сімферополь, вул. Залеська, 85/80)

третя особа: Севастопольська міська Рада (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про визнання права власності

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Молчанов Антон Олександрович, представник довіреність № б/н від 25.01.2008 ТОВ "Сапфір-Траст";

Відповідач - не з’явився, ТОВ "Бізнес Сіті Строй";

Третя особа - не з’явився, Севастопольська міська Рада;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Сіті Строй”, про визнання права власності на будівлю павільйону «Архіпелаг», літер «А», загальною площею 213,1 кв. м., розташовану за адресою: м. Севастополь, проспект Жовтневої Революції, № 52-Е.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач повідомив відповідача про припинення строку дії договору оренди та запропонував останньому у 30-тиденний термін повернути орендоване відповідачем майно за актом прийому-передачи.

Проте, відповідач відмовився від повернення позивачеві вказаного нерухомого майна з підстав відсутності в ТОВ «Сапфір-Траст»документів, що підтверджують право власності на вказане майно.

Ухвалою суду від 03.02.2009 до участі у в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Севастопольську міську Раду.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте звернувся до суду з клопотанням про розгляду справи у його відсутність.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представнику позивача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.1992 між Приватним підприємством «Сапфір»та Адміністрацією Гагарінського району м. Севастополя був укладений договір про співпрацю та використання відведеної території району, відповідно до умов якого з метою взаємодії по соціально-економічному розвитку району Приватному підприємству «Сапфір»було надано згоду на розміщення та експлуатацію павільйону для реалізації товарів народного споживання, розташованого за адресою: м. Севастополь, просп. Жовтневої Революції, 56.

Розпорядженням Представника Президента України при Гагарінський районній державній адміністрації м. Севастополя № 270 від 24.09.1992, приватному підприємству «Сапфір»було надано право на установку зазначеного об’єкту нерухомості строком з 22.09.1992 по 22.09.1996.

Відповідно до акту приймання в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом торгівельного павільйону від 30.03.1993, затвердженого розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 02.04.1993, торгівельний павільйон «Архіпелаг», площею 216 кв. м., кошторисною вартістю 61375891 тис. крб., було прийнято в експлуатацію з загальною оцінкою виконаних будівельно-монтажних робіт «добре».

Згідно з розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1896-р від 21.08.1996 ПП «Сапфір»було продовжено на 3 роки строк користування земельною ділянкою, на якої розташовано зазначене нерухоме майно.

16.12.2003 між ПП «Сапфір»(Продавець) та ТОВ «Сапфір-Траст»(далі –Покупець, позивач) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця торгівельний павільйон «Архіпелаг», 1993 випуску, розташований за адресою: м. Севастополь, просп. Жовтневої Революції, 52-Е, протягом 1,5 років після набрання чинності даного Договору.

Відповідно до акту приймання-передавання основних засобів № 17 від 03.05.2004, накладної № 17 від 03.05.2004, ПП «Сапфір»передало, а позивач прийняв у власність торгівельний павільйон «Архіпелаг», 1993 випуску, остаточною балансовою вартістю 10470,13 грн.

Згідно з довідкою Управління містобудівництва та архітектури СМДА № 5-2/1024 від 12.03.2008 торгівельному павільйону «Архіпелаг», зазначеному в розпорядженні СМДА № 1896-р від 21.08.1996 р. за адресою «проспект Жовтневої Революції, в районі будинку № 56», було привласнено адресу: м. Севастополь, проспект Жовтневої Революції, 52-Е.

Відповідно до довідки КП «БТІ та ДРОНМ м. Севастополя»СМР № 638 від 13.03.2008 загальна площа торгівельного павільйону «Архіпелаг», літер «А», розташованого за адресою: м. Севастополь, проспект Жовтневої Революції, 52-Е, складає 213,1 кв. м.

01.11.2007 між позивачем (орендодавцем) та ТОВ «Бізнес-Сіті-Строй»(далі –Відповідач) був укладений договір оренди, відповідно до п. п. 1.2, 4.3, 5.1 якого позивач передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування (оренду) зазначене нерухоме майно строком до 31.10.2008.

Листом № 01/1 від 01.11.2008 позивач повідомив відповідачеві про припинення строку дії вказаного Договору оренди нерухомого майна, запропонувавши Відповідачеві у 30-тиденний термін повернути позивачеві належне йому нерухоме майно за актом приймання-передавання.

Проте, відповідач листом від 06.11.2008 повідомив позивачеві про те, що у зв’язку з відсутністю у позивача документів, що підтверджують наявність в останнього права власності на передане у оренду нерухоме майно, передача даного майна позивачеві не вбачається за можливе.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд доходить висновків про те, що позовні вимоги ТОВ «Сапфір-Траст»є такими, що ґрунтуються на вимогах матеріального і процесуального права, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, оскільки підстави для виникнення права власності позивача як набувача спірного майна виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, тобто до 01.01.2004 р., дані підстави визначаються судом виходячи з відповідних приписів Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18.07.1963 (зі змінами та доповненнями), а правові підстави для захисту права власності позивача, як таки, що виникли після 01.01.2004 –відповідно Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18.07.1963 (зі змінами та доповненнями) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 2, 3 Закону України «Про власність»(в редакції від 28.03.1995) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18.07.1963 (зі змінами та доповненнями), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 585-р від 28.10.1987 р. закінчені будівництвом об'єкти приймаються приймальною комісією, яка призначається замовником у складі, що визначається відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 23 січня 1981 № 105 (постанова Ради Міністрів УРСР від 12 березня 1981 № 125). Приймальна комісія приймає об'єкт згідно з проектно-кошторисною та нормативно-технічною документацією при його повній готовності; після прийняття об'єкта приймальною комісією замовник і підрядчик пред'являють його органам Державного приймання; після прийняття об'єкта органами Державного приймання акт про прийняття його в експлуатацію затверджується виконкомом місцевої Ради народних депутатів і включається в державну звітність.

Порівняльно-правовий аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє суду зробити висновків про те, що діючим на момент створення та введення в експлуатацію спірного об’єкту нерухомого майна визначений диспозитивний момент виникнення права власності в відповідного суб’єкту цивільних правовідносин.

При цьому право власності на нове індивідуально-визначене майно (в даному випадку-нерухоме майно) виникає в силу певних юридичних фактів, які за своєю правовою природою розподіляються на первісні та похідні.

До первісних підстав виникнення права власності на нове нерухоме майно в силу вимог ст. 4 Цивільного кодексу УРСР, розпорядження Ради Міністрів УРСР № 585-р від 28.10.1987 відноситься затвердження акта державної приймальної комісії по прийняття закінченого будівництвом об’єкту в експлуатацію, з наступним затвердженням даного акта відповідним органом виконавчої влади при органі місцевого самоврядування, що у сукупності підтверджує відповідність нового об’єкту нерухомого майна вимогам закону та індивідуалізує його.

Суд, також, звертає увагу на те, що статтею 105 Цивільного кодексу УРСР встановлені правові наслідки самочинного будівництва житлових будинків, господарських споруд та інших об’єктів нерухомості.

Зокрема, до ознак самочинного будівництва віднесені:

- відсутність дозволу на проведення будівельних робіт, отриманого у встановленому законом порядку;

- відсутність належним чином затвердженої проектно-кошторисної документації або суттєве відступлення від умов даної документації;

- грубе порушення діючих будівельних норм і правил (СНіП);

- відсутність акту державної приймальної комісії про введення закінченого будівництвом об’єкту в експлуатацію.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту приймання в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом торгівельного павільйону від 30.03.1993, затвердженого розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 02.04.1993, торгівельний павільйон «Архіпелаг», площею 216 кв. м., кошторисною вартістю 61375891 тис. крб., було прийнято в експлуатацію з загальною оцінкою виконаних будівельно-монтажних робіт «добре».

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні»від 27.03.1991, майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, капітальні вкладення.

Таким чином, в силу вимог ст. 105 Цивільного кодексу УРСР, в редакції від 18.07.1963 зазначений об’єкт нерухомості за своєю правовою природою не є об’єктом самочинного будівництва, а право власності ПП «Сапфір» - первісного продавця спірного нерухомого майна –є таким, що виникло правомірно.

Зазначене цілком кореспондується зі змістом п. 2.3 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.12.2003, відповідно до якого право власності на об’єкт переходить від ПП «Сапфір»(Продавця) до ТОВ «Сапфір-Траст»(Покупця) з моменту підписання акта приймання-передачі відчужуваного майна.

Зазначене дозволяє зробити висновків про те, що в силу вимог ст. 128 Цивільного кодексу УРСР в редакції 18.07.1963 (зі змінами та доповненнями), ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні», п. 2.3 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.12.2003, право власності на спірне майно правомірно виникло в позивача з 03.05.2004, тобто з моменту підписання акта приймання-передачі № 17 від 03.05.2004.

Суд, також, зазначає, що згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності у випадку, якщо це право не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, права та охоронювані законом інтереси суб’єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Аналогічна позиція викладена також в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/583 від 26.05.2003 р. «Про практику Верховного Суду України у справах, пов’язаних з застосуванням законодавства про власність».

Таким чином, оскільки право власності ТОВ «Сапфір-Траст»на спірне нерухоме майно не визнається в даному випадку відповідачем, дане право підлягаю судовому захисту шляхом визнання його за позивачем у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сапфір-Траст» (99008, м. Севастополь, вул. Карантинна, 16, код ЄДРПОУ 31600519) право власності на будівлю павільйону «Архіпелаг», літер «А», загальною площею 213,1 кв. м., розташовану за адресою: м. Севастополь, проспект Жовтневої Революції, № 52-Е.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

10.04.2009

Розсилка:

1. ТОВ „Сапфір-Траст” (99008 м. Севастополь, вул. Карантинна, 16)

2. ТОВ „Сапфір-Траст” (99040 м. Севастополь, вул. Лоцманська, б. 3, кв. 51)

3. ТОВ „Бізнес Сіті Строй” (м. Сімферополь, вул. Залеська, 85/80)

4. Севастопольська міська Рада (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

5. Справа