Вирок № 34650593, 21.01.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

дата документа 21.01.2013

Справа № 320/2673/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Горбачової Ю.В.,

при секретарі - Сюсель О.В.

за участю:

прокурора - Довгань М.А.,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3,

представника цивільного відповідача ОСОБА_4 «СК «Юнівес» ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі кримінальне провадження №12013080140000320 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ід. код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 в силу ст. 89 КК України не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

24.01.2013 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по вул. Кірова в м. Мелітополі в західному напрямку, де на перехресті вул. Кірова з вул. В.Інтернаціоналістів виконував поворот ліворуч на вул. В.Інтернаціоналістів, на зелений сигнал світлофора.

В цей же час пішохід ОСОБА_6, перетинав проїзну частину вул. В.Інтернаціоналістів по регульованому пішохідному переходу, на зелений сигнал світлофора для пішоходів, в східному напрямку.

На шляху прямування водій ОСОБА_2, при здійснені повороту ліворуч на вул. В.Інтернаціоналістів, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_6, який перетинав проїзну частину вул. В.Інтернаціоналістів, справа наліво по ходу руху автомобіля, і маючи технічну можливість запобігти ДТП, на регульованому пішохідному переході вул. В.Інтернаціоналістів здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6

В результаті ДТП пішохід ОСОБА_6, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У діях ОСОБА_2, маються порушення п. 16.2 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку».

Порушення п. 16.2 ПДР України, скоєне водієм ОСОБА_2, знаходиться у причинному зв'язку з ДТП і її наслідками.

Згідно з висновком судової медичної експертизи № 82 від 14.02.2013 року потерпілому ОСОБА_6, внаслідок ДТП, були заподіяні наступні тілесні ушкодження: забій лівого колінного суглоба з розривом медіального меніска і медіальної колатеральної зв'язки, які супроводжувалися запаленням внутрішньої синовіальної оболонки суглоба з утворенням ексудату в порожнині його, вказані тілесні ушкодження кваліфікуються, як ушкодження середньої тяжкості, які потягли за собою тривале (більш 21 дня) розладу здоров'я.

Потерпілим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про стягнення шкоди, завданої злочином. Згідно уточнених позовних вимог потерпілий просить стягнути з обвинуваченого з ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 32405 грн. 53 коп., а також моральної шкоди в сумі 50 000 гривень.

Мелітопольським міжрайонним прокурором заявлений позов в інтересах держави (Мелітопольської міської ради Запорізької області) про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення (злочину) на суму 1551 грн. 15 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 286 КК України визнав повністю і пояснив, що 24.01.2013 року близько 18 години 15 хвилин він керуючи автомобілем ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по вул. Кірова в м. Мелітополі, у західному напрямку, в сторону перехрестя вул. Кирова з вул.. В.Інтернаціоналістів . У салоні його автомобіля пасажирів не було. Автомобіль знаходився в технічно справному стані. В той час вже стемніло та він ввімкнув ближній світ фар. Він наближався до перехрестя з невеликою швидкістю, приблизно 10 км / год., при цьому ввімкнув лівий сигнал повороту, так як йому необхідно було повернути ліворуч на вул. В. Інтернаціоналістів. Внаслідок поганих погодних умов (були опади у вигляді дрібного дощу) та відсутності вуличного освітлення, він не відразу побачив пішоходів (двох чоловіків), які рухалися по пішохідному переходу, справа на ліво по ходу його руху. Коли на зелений сигнал світлофора він вже виїхав на перехрестя, він побачив на пішохідному переході пішоходів та застосував гальмування, але запобігти наїзду на одного з пішоходів йому не вдалося. Так, передньою лівою частиною автомобіля він скоїв наїзд на одного з пішоходів, яким виявився ОСОБА_6 Після наїзду на пішохода він відвіз потерпілого до міської лікарні, запропонувавши тому свою допомогу. В той же день він зателефонував до міліції та страхової компанії, повідомивши про скоєну ДТП.

Цивільний позов прокурора обвинувачений визнав у повному обсязі, а позов потерпілого ОСОБА_6 визнав частково, вважаючи безпідставними вимоги щодо оплати санаторно-курортного лікування, а також вважає розмір відшкодування моральної шкоди завищеним.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд за погодженням учасників провадження визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні інших доказів, які стосуються фактичних обставин скоєного правопорушення, оскільки обвинувачений визнав свою вину та дав суду повні та детальні пояснення про обставини скоєного ним кримінального правопорушення і його позиція не викликає у суду сумніву в її істинності та добровільності, а також ніким не оспорюється. Разом з тим, суд в повному обсязі дослідив докази по цивільному позову потерпілого ОСОБА_6, оскільки його оспорював обвинувачений та представник цивільного відповідача, страхової компанії ПрАТ СК «Юнівес».

Оскільки учасниками процесу не оспорювалися викладені у обвинувальному акті обставини та правова кваліфікація скоєного, суд, враховуючи встановлені обставини, вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст. 286 ч.1 КК України, оскільки він допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, а також дані про особу винного.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 скоїв неумисний злочин середньої тяжкості. Також, суд враховує, що обвинувачений в силу закону є не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, щиросердно покаявся у скоєному, і своїми правдивими поясненнями сприяв встановленню істини по справі..

Крім того, суд враховує те, що ОСОБА_2 прийняв заходи до часткового погашення заподіяної шкоди, надавши гроші потерпілому на лікування в розмірі 1500 гривень, що підтверджується розпискою про отримання грошей потерпілим.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття у вчиненому та сприяння у встановленні істини у справі.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При вирішенні питання про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує обставини і характер здійсненного ним кримінального правопорушення, те, що раніше не вчиняв правопорушень, повязаних з порушенням ПДД України, а також ту обставину, що ОСОБА_2 постійного місця роботи не має і на даний час його видом заробітку є підробітки, які вимагають його мобільного пересування. А тому суд не вважає не доцільним застосовувати до нього додаткове покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 286 КК України, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік. Однак, з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин та характеристику особи винного, суд вважає можливим звільнити його від покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, та покладенням на нього ряду обмежень, передбачених ст. 76 КК України, оскільки на думку суду є можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріального збитку у розмірі 32 405 грн. 53 коп. та морального збитку у розмірі 50 000 грн., підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, суд вважає безпідставно заявленою потерпілим вимогу про відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування в розмірі 30027, 80 грн., оскільки вказані витрати потерпілим на час розгляду справи не понесені. Крім того, довідка за № 467 від 11.06.2013 року, на яку він посилається, як на направлення його на санаторно-курортне лікування, фактично є довідкою, якою потерпілому рекомендовано пройти санаторно-курортне лікування в санаторії костно-суглобного профілю.

В іншій частині позовних вимог матеріального характеру, а саме, в сумі 2377,73 грн. суд визнає доведеним, оскільки були визнані в судовому засіданні обвинуваченим та підтверджені письмовими доказами щодо понесених витрат. Однак, при задоволенні матеріальних вимог в цій частині позову суд враховує, що обвинуваченим на час розгляду справи вже відшкодовано потерпілому частина матеріальної шкоди у розмірі 1500 грн., що підтверджується розпискою потерпілого, а тому сума матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого становить 877,73 грн.

Відносно вимоги потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у розмірі 50000 грн., суд вважає її необґрунтовано завищеною та не співмірною з отриманими ним моральними потрясіннями і матеріальним збитком, заподіяним злочином. Крім того, потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не зявився та не дав суду пояснень щодо отриманих ним моральних потрясінь на заявлену ним суму.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, а саме, те, що обвинувачений після вчинення ДТП самостійно доставив потерпілого до лікарні, де взяв на себе витрати по його обстеженню, в період лікування добровільно передав йому 1500 грн. на відшкодування витрат на лікування, а також з урахуванням матеріального положення самого обвинуваченого та наявності на його утриманні неповнолітніх дітей, суд вважає, що сума морального відшкодування підлягає суттєвому зменшенню до 5000 грн., а саме, суд визначає понесену потерпілим моральну шкоду, яка полягає в стражданнях від фізичної болі, перебування у лікарні та на амбулаторному лікуванні, внаслідок чого був порушений звичайний уклад його життя.

До участі у справі в якості цивільного відповідача судом було залучено Приватне Акціонерне Товариство «Страхова компанія «Юнівес», яке відповідно до укладеного з ОСОБА_2 полісу № АЕ/Г 087773 від 07.12.2012 року, у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу, взяло на себе зобовязання по виплаті страхового відшкодування потерпілій стороні.

Однак, враховуючи, що ОСОБА_2 не виконав вимоги ст.33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-провової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1961-ІУ від 01.07.2004 року (в редакції чинній на дату ДТП та на момент укладення полісу страхування) та не надав у триденний строк письмової заяви до страхової компанії про скоєну ДТП, а крім того, потерпіла сторона не зверталася до страхової компанії із заявою про відшкодування їй понесених вимог, суд не вбачає підстав для стягнення з цивільного відповідача шкоди, заподіяної винними діями обвинуваченого.

Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_2 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 877,73 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Позов Мелітопольського міжрайонного прокурора в інтересах держави (Мелітопольської міської ради Запорізької області) про відшкодування витрат на лікування потерпілого у сумі 1551 грн. 15 коп. підлягає повному задоволенню, оскільки заявлений на законних підставах та визнаний обвинуваченим у повному обсязі.

Арешт на майно ОСОБА_2 не накладався.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на 1 (один) рік.

На підставі п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_2 на період іспитового строку не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця мешкання або місця роботи, періодично з'являтися до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Речові докази по справі: автомобіль НОМЕР_3, який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12013080140000320 та переданий на зберігання ОСОБА_2 згідно розписки від 25.01.2013 року - залишити йому за належністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. код НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Мелітопольської міської ради Запорізької області( р/р 31416544700013, отримувач місцевий бюджет м. Мелітополя, код 24060300, ОКПО 34676932 банк УДК ГУДК у Запорізькій області МФО 813015, на відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілої від кримінального правопорушення (злочину), ОСОБА_6, 1 551 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. код НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ід. код НОМЕР_4, що мешкає за адресою : АДРЕСА_2, 887 (вісімсот вісімдесят сім) гривень 73 копійки в рахунок відшкодування матеріального збитку та 5 000 (пять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяних злочином.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Запорізької області протягом 30 діб через Мелітопольський міськрайонний суд.

СУДДЯ : Ю.В. Горбачова