Рішення № 34650017, 04.11.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Провадження № 2/333/1929/13

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Холод Р.С.,

при секретарі: Вашато А.Б.,

за участю представника позивача по первісному позову ОСОБА_1, відповідача по первісному позову ОСОБА_2, його представників ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про поділ майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «УкрСиббанк» про розподіл майна, що є спільною власністю подружжя. В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_5 зазначила, що сторони перебували у шлюбі з 20.03.1997 року та від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб розірвано на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17.04.2012 року. Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 лише частково здійснював матеріальну допомогу своїй дитині, не дбав про неї, не брав участі у її виховані та догляді, ігнорував ті обставини, що дитина хворіє і потребує лікування, тому рішенням Коммунарського районного суду м. Запоріжжя з останнього були стягнути аліменти.

Під час подружнього життя сторонами було придбано автомобіль марки «DAEWOO-FSO LANOS TF69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, сірого кольору, номер шасі Y6DTF69YD8W403551 за рахунок кредитних коштів «УкрСиббанка» шляхом оформлення кредитного договору, де ОСОБА_5 виступала поручителем, а також брала участь у погашенні кредиту та брала на себе обовязки перед банком. На теперішній час кредит повністю погашений.

Крім того, ОСОБА_5 зазначила, що відповідач по первісному позову звертався до Запорізького районного суду Запорізької області із позовом про визнання за останнім права власності на зазначений автомобіль, посилаючись на те, що спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя, а є його особистою власністю. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області було визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки «DAEWOO-FSO LANOS TF69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, але рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 02.04.2013 року ОСОБА_2 у позові було відмовлено. Також, у своєму рішенні Апеляційний суд Запорізької області встановив та зазначив, що спірний автомобіль було придбано за час шлюбу і він є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_2 не бажає у добровільному порядку розподілити майно, тому вона вимушена звернутися до суду з позовом та нести у звязку з цим додаткові витрати. Позивач по первісному позову просить суд розділити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, визнав за нею право власності на 1/2 частину автомобіля марки «DAEWOO-FSO LANOS TF69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, сірого кольору, номер шасі Y6DTF69YD8W403551 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати по справі.

31.07.2013 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із зустрічним позовом, зазначивши, що сторони перебували у шлюбі з 20.03.1997 року та від шлюбу мають неповнолітню дитину, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. У період шлюбу було придбано автомобіль «DAEWOO-FSO LANOS TF69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, сірого кольору, номер шасі Y6DTF69YD8W403551 частково на його гроші та гроші його родичів, а залишок вартості автомобілю було оформлено через кредитний договір. На думку ОСОБА_2 позов ОСОБА_5 не відповідає вимогам ч.2 ст.71 СК України, оскільки зазначений автомобіль є нероздільною річчю. Крім того, ОСОБА_5 у своєму позові вказала вартість нового автомобілю, хоча транспортному засобу вже пять років, тому вказана позивачем сума не є дійсною на час розгляду справи у суді.

Після розірванню шлюбу ОСОБА_2 особисто сплатив ПАТ «УкрСиббанк» кредитні кошти у сумі 9 369, 25 грн. за автомобіль, тому останній вважає, що це є підставою для збільшення його частки у спільній сумісній власності подружжя при вирішенні судом спору про поділ майна. ОСОБА_2 вважає, що саме на зазначену суму його частка майна повинна бути збільшена. Мирової угоди про розподіл спірного автомобілю, а також щодо визначення його дійсної вартості, між сторонами не досягнуто, тому ОСОБА_2 просить суд:

- провести поділ спільного сумісного майна подружжя, виділивши йому, автомобіль марки «DAEWOO-FSO LANOS TF69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, сірого кольору, номер шасі Y6DTF69YD8W403551 та визнати за ним право особистої приватної власності на зазначений автомобіль;

- відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. Визнати обставину погашення ним тіла кредиту в сумі 9 369, 25 грн., яку він сплатив ПАТ «УкрСиббанк» згідно кредитного договору № 11327155000 від 02.04.2008 року, за період часу з 17.04.2012 року до 01.04.2013 року після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_5, такою яка має істотне значення для зменшення частки ОСОБА_5 при розподілі спільного сумісного майна подружжя;

- провести поділ спільного сумісного майна подружжя, виділивши ОСОБА_5 компенсацію у грошовій формі у розмірі із розрахунку 50% від встановленої судом дійсної вартості спірного автомобілю, зменшив її на 9 369, 25 грн., внаслідок сплаченої ним заборгованості ПАТ «УкрСиббанк» згідно кредитного договору № 11327155000 від 02.04.2008 року за період часу з 17.04.2012 року до 01.04.2013 року;

- покласти на нього обовязок надати грошову компенсацію ОСОБА_5 єдиним платежем у твердій грошовій сумі в розмірі із розрахунку 50% від встановленої судом дійсної вартості спірного автомобіля за вирахуванням з неї грошової суми 9 369, 25 грн., сплаченої ним заборгованності ПАТ «УкрСиббанк» згідно кредитного договору № 11327155000 від 02.04.2008 року, за період часу з 17.04.2012 року до 01.04.2013 року;

- припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на автомобіль марки «DAEWOO-FSO LANOS TF69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, сірого кольору, номер шасі Y6DTF69YD8W403551;

- стягнути з ОСОБА_5 на його користь судові витрати.

Позивач по зустрічній позовній заяві вважає, що спірний автомобіль необхідно залишити у його власності так як саме він має посвідчення водія та є власником транспортного засобу, про що свідчить відповідне свідоцтво про реєстрацію. Крім того, у нього на утриманні перебувають його непрацездатні батьки, яки обидва страждають онкологічними захворюваннями, самостійно не пересуваються та потребують сторонньої допомоги. Також, саме він весь період часу, перебуваючи в шлюбі з відповідачкою, а також після його розірвання, самостійно сплачував кредиторську заборгованість згідно кредитного договору, укладеного з ПАТ «УкрСиббанк», за яким було придбано спірний автомобіль, про що свідчать відповідні квитанції.

У судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник на задоволенні первісного позову наполягали, просили суд його задовольнити, проти зустрічного позову заперечували, пояснюючи, що спірний автомобіль необхідний в інтересах сімї ОСОБА_5 у звязку із хворобою їх з відповідачем неповнолітньої дитини дочки ОСОБА_7, сумісного проживання з ними літньої матері ОСОБА_5, та тим, що у її теперішнього чоловіка, ОСОБА_8, є посвідчення водія та останній вміє керувати транспортними засобами, а іншого автомобілю, крім службового транспортного засобу, котрим керує ОСОБА_8, в родині не має. У разі визнання судом права власності по 1/2 частки автомобіля за сторонами, ОСОБА_5 та її представник вважають, що остання та ОСОБА_2 будуть користуватися автомобілем почергово, наприклад потижнево. ОСОБА_5 також вважає, що сума, яку виплатив ОСОБА_2 після розірвання шлюбу у розмірі 9 369, 25 грн. це заборгованість за аліментами, яку недоцільно вираховувати з вартості автомобіля при поділі мана подружжя.

ОСОБА_2 та його представники проти задоволення первісного позову заперечували, пояснюючи тим, що транспортний засіб є неподільною річчю, спільне володіння та користування спірним автомобілем є неможливим, оскільки сторони перебувають у неприязнених стосунках, припинення права ОСОБА_5 на частку у спільному майні спірному автомобілі, не завдасть істотної шкоди для позивача по первісному позову та для членів сімї, тому що ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_8 працюють; у місцевості, де останні проживають є громадський транспорт; мати ОСОБА_5 разом з ними не проживає та має інших дітей, неповнолітня донька ОСОБА_6 повноцінно відвідує школу, дійсно має захворіння органу зору, за медичною допомогою звертається дуже рідко переважно на шкільних канікулах, лікування проходить за бюджетні кошти, яких-небудь показань в користуванні особистим транспортним засобом у звязку з захворінням дитини, ОСОБА_9 не доведено. На задоволенні зустрічного позову про розподіл майна подружжя наполягають у повному обсязі, посилаючись на обставини у зустрічному позові. Додатково пояснюють, що ОСОБА_2 на теперішній час є безробітним, у звязку з чим стоїть на обліку у центрі зайнятості. Йому пропонують роботу водія, але за умови наявності у нього особистого легкового автомобілю. Заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання їх неповнолітньої дитини у нього ніколи не було, а при наявності постійної роботи він би мав можливість ще й краще утримувати свою неповнолітню доньку ОСОБА_6. Також ОСОБА_2 пояснив, що в якості грошової компенсації частки ОСОБА_5 в спірному автомобілі ним було попередньо внесено на депозитний рахунок суду сума в розмірі 21 275,68 грн. Крім того, ОСОБА_2 та його представники були згодні також і отримати відповідну компенсацію за частину автомобіля від ОСОБА_5, але остання на це не погоджується.

Допитаний свідком ОСОБА_8 пояснив, що на цей час він є чоловіком позивача по первісному позову. Обставини придбання автомобіля марки «DAEWOO-FSO LANOS TF69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, сірого кольору, йому невідомі. Зазначений автомобіль на цей час перебуває за їх з ОСОБА_5 місцем мешкання, але не використовується. Разом з ними мешкає і неповнолітня донька ОСОБА_5, якій виповнилося 12 років і яка перебуває на обліку у лікаря з проблемами зору. З липня 2012 року, коли вони з ОСОБА_5 та донькою останньої почали мешкати разом у с. Балабине, Запорізького району, Запорізької області, доньку до лікаря возили за необхідністю, приблизно 3-5 разів. У 2013 році автомобіль не використовували. Особистого автомобіля його родина не має, але він має посвідчення водія. Враховуючи, що йому на підприємстві у користування надали службовий автомобіль, іноді він використовується для сімейних потреб. Службовий автомобіль - «Фольксваген Кадди», який має водійське та 1 пасажирське місця. На цей час донька ОСОБА_5 самостійно ходить до школи, медичні рекомендації щодо обовязкового перевезення доньки до місць призначень, відсутні. У с. Балабине, де вони мешкають родиною, мається транспортні розвязки, за допомогою яких, можливо доїхати до м. Запоріжжя та по селищу.

Допитані у якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_6 пояснили, що вони є батьками відповідача по первісному позову. На цей час їм виповнилося 84 та 83 роки, відповідно. Коли ОСОБА_2 перебував у шлюбі, він для того, щоб їм допомагати вирішив придбати автомобіль. У розмір першого внеску за автомобіль вони ОСОБА_2 надали 8 000 грн., які зберігали на смерть, 5 000 грн. ОСОБА_2 дала ОСОБА_11 (рідна сестра останнього) та 2 000 грн. вони позичили у сусідки. У подальшому, коли ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвали шлюб, саме їх син сплачував за кредит, який брав для сплати повної вартості автомобілю. На цей час ОСОБА_2 мешкає разом з ними. Враховуючи їх вік та перебування на обліках у лікарні, останній возить їх до лікарні на таксі, хоча спірний автомобіль знаходиться за місцем мешкання ОСОБА_5

Допитана у якості свідка ОСОБА_11 надала аналогічні пояснення, що і свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_6

Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

20.03.1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 (на теперішній час прізвище ОСОБА_5) був укладений шлюб, який був зареєстрований Балабинською селищною Радою Запорізького району Запорізької області, в книзі реєстрації запис про одруження № 8, про що свідчить копія свідоцтва про одруження серії І-ЖС, № 005748 (а.с. 7).

Від шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЖС № 078517, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарського районного управління м. Запоріжжя (а.с. 9).

Відповідно рішення Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2012 року шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 було розірвано, про що свідчить копія цього зазначеного рішення суду (а.с. 8).

Рішенням Коммунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, позов ОСОБА_5 задоволено повністю: з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менш, ніж 30% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини, починаючи з 11.01.2013 року і до повноліття дитини (а.с. 14).

Згідно довідки-розрахунку, виданої Комунарським відділом державної виконавчої служби від 21.10.2013 року за № 35552/12 відповідно до виконавчого листа № 333/1683/13ц заборгованість станом на 30.09.2013 рік відсутня.

Відповідно до медичних документів встановлено, що неповнолітня дитина, донька сторін по справі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 хворіє на «Спазм аккомодації обох очей» (а.с. 93).

Згідно листу КУ «ЗОКДЛ» дитина ОСОБА_6 раз на рік, починаючи з 2009 року, на літніх канікулах на протязі 12-14 діб проходить курс фізіотерапевтичного лікування в офтальмологічному відділенні КУ «ЗОКДЛ» за рахунок державних коштів (а.с. 94).

Відповідно до листа за місцем навчання дитини на протязі 2011 року ОСОБА_6 було пропущено 10 навчальних днів, з них тільки 3 дні по хворобі, всі останні дні з поважної причини, а на протязі 2012 року дитиною було пропущено 2 дні з поважної причини, а не по хворобі. Дитина відвідує заняття з фізкультури та інформатики. Звільнень за медичними показниками не має. Зовні хвороба очей не виражена (а.с. 95).

Під час подружнього життя сторонами було придбано автомобіль марки «DAEWOO-FSO LANOS TF69Y», 2008 року випуску (номер кузову Y6DTF69YD8W403551 SUPTF69YD8W403551), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за рахунок кредитних коштів ПАТ «УкрСиббанка» шляхом оформлення кредитного договору № 11327155000 від 02.04.2008 року на імя ОСОБА_2 в сумі 46920,00 грн. та особистих збережень родини і зайнятих коштів у інших осіб.

Згідно договору поруки № 11327155000/П від 02.04.2008 року поручителем є ОСОБА_12 (а.с. 22). Відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля № 7194 від 28.03.2008 року зазначений автомобіль був придбаний за 55200 грн. (а.с. 30-35).

Відповідно до листа начальника відділення № 394 ПАТ «УкрСиббанк» згідно кредитного договору № 11327155000 від 02.04.2008 року на імя ОСОБА_2, за період часу з 17.04.2012 року до 01.04.2013 року було погашено 9 369, 25 грн. (девять тисяч триста шістдесят девять гривень двадцять пять копійок) тіло кредиту (а.с. 63). Погашення кредитної заборгованості здійснив ОСОБА_2 в односторонньому порядку за особисті його кошти після розірвання шлюбу між сторонами по справі, про що свідчать пояснення ОСОБА_2 та свідків з його боку: ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і повністю підтверджуються поясненнями ОСОБА_5, які вони надали у судовому засіданні.

У Запорізькому ВРЕР № 2 УДАІ УМВС України в Запорізькій області автомобіль марки «DAEWOO-FSO LANOS TF69Y», 2008 року випуску (номер кузову Y6DTF69YD8W403551) державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії АРС 069633 від 28.03.2008 року (а.с. 62).

Згідно висновку експерта № 724 від 23.08.2013 року ринкова вартість автомобілю «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 42551 грн. 36 коп. Під час розгляду справи у судовому засіданні сторони повністю погодились з цією сумою.

Відповідно рішення апеляційного суду Запорізької області від 02.04.2013 року по справі № 22-ц/778/666/13 рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08.11.2012р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_12 про визнання за ним права особистої приватної власності на автомобіль марки «DAEWOO LANOS», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та витребування його у ОСОБА_12 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що спірний автомобіль був придбаний сторонами під час шлюбу, тому він відноситься до спільної сумісної власності подружжя (а.с. 19).

Відповідно до листу ТОВ «АМИД ГРУПП» від 19.08.2013 року вих.. № 01/08, виданому директором цього ТОВ ОСОБА_13 та довідки, виданої ПП ОСОБА_14 від 16.08.2013 року ОСОБА_2 готові прийняти на роботу на посаду водія, але за умовою належності у нього особистого легкового автомобілю.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" зазначено, що при вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичної особи, поданою згідно вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно вимог ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Право подружжя на поділ майна існує доти, поки існує це майно.

Частиною 4 ст.65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Зважаючи на те, що автомобіль був придбаний подружжям в період шлюбу, боргові зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту на підставі ч.4 ст.65 СК України виникли не тільки у ОСОБА_2 як у позичальника, а і у ОСОБА_5 як у другого подружжя, на час вирішення спору про поділ майна у суді ці зобов'язання вже були припинені.

Згідно ст.70 Сімейного Кодексу України при поділі майна подружжя має рівні частки.

Відповідно до ч.2 ст.70 СК України, ч.2 ст. 372 ЦК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання про поділ неподільних речей - автомобіля, суд враховує положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

І тільки у разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Зважаючи на те, що із подружжя лише ОСОБА_2 вніс відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду, неподільна річ автомобіль, може бути реально поділена між сторонами.

Неподільні речі, згідно ч.2 ст.71 СК України присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Мирової угоди між сторонами не досягнуто, ніякої домовленості про спільне користування автомобілем не вбачається.

Підстав для збільшення частки майна у позивача за первісним позовом судом не встановлено. Разом із тим, на думку суду такі підстави існують у позивача за зустрічним позовом, оскільки, після розірвання шлюбу, протягом року ОСОБА_2 продовжував погашати кредиторську заборгованість по сплаті споживчого кредиту у ПАТ «УкрСиббанк», та сплатив замість ОСОБА_5 гроші в сумі 4 682, 62 грн. (9 369, 25 грн. : 2 = 4 684, 62 ), що істотно впливає на розмір грошової компенсації при розподілі судом вищезазначеного майна подружжя. Таким чином, сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, складає 16 591 грн. 06 коп. (42 551, 36 : 2 4 684,62).

На підставі викладеного, з урахуванням, що: дитина сторін відвідує школу самостійно, відсутні будь-які медичні заперечення з цього приводу, сімя ОСОБА_5 має автомобіль, хоча і службовий, ОСОБА_2 вніс половину вартості від автомобілю (згідно висновкам судової авто товарознавчої експертизи) на депозит суду, останній має батьків похилого віку, які перебувають на обліках у лікарні, на думку суду, саме поділ спільної сумісної власності, а саме, автомобіля, шляхом отримання ОСОБА_5 грошової компенсації з вирахуванням половини суми, сплаченої ОСОБА_2 у якості кредитної заборгованості після розірвання шлюбу між сторонами це буде єдиний спосіб вирішення спору між сторонами, враховуючи їх неприязнені стосунки та відсутність можливості володіти спірним майно почергово.

Таким чином, суд вважає за необхідне у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 частково задовольнити.

Приймаючи до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2, суд за клопотанням останнього відстрочив сплату судового збору, у звязку з чим, вважає за необхідне зобовязати ОСОБА_2 сплатити додатково у дохід держави суму у розмірі 196 грн. 11 коп. (425, 51 грн. (1% від вартості автомобіля) 229,40 грн. (сума сплаченого ОСОБА_2 судового збору)) у якості судового збору.

На підстави викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 208-209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 11, 325, 365, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про поділ майна подружжя відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Поділити автомобіль «DAEWOO-FSO LANOS TF69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, сірого кольору, номер шасі Y6DTF69YD8W403551 як обєкт права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 компенсацію на відшкодування вартості 1/2 частини автомобілю «DAEWOO-FSO LANOS TF69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, сірого кольору, номер шасі Y6DTF69YD8W403551 з урахуванням сплаченої ОСОБА_2 кредитної заборгованості, а всього у розмірі 16 591 грн. 06 коп.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на автомобіль «DAEWOO-FSO LANOS TF69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, сірого кольору, номер шасі Y6DTF69YD8W403551.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 у доход держави недоплачений під час подачі зустрічної позовної заяви судовий збір у розмірі 196 грн. 11 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод