Рішення № 34649854, 05.11.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року справа № 919/1223/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Дістрибьютерська компанія «Еллада»

(99013, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, будинок 15 ідентифікаційний код 25131016

до Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві

(04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Герцена, 9)

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення майна з під арешту.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ "Дістрибьютерська компанія "Еллада") - П'янікін В.В., довіреність № б/н від 01.01.2013 (дійсна до 31.12.2013);

Відповідач (Шевченківське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві) - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дістрибьютерська компанія «Еллада» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві про усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення майна з під арешту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 27.09.2012 було накладено заборону на відчуження нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ «ДК «Еллада», що порушує права останнього як власника нерухомого майна.

Ухвалою від 24.10.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У судове засідання 05.11.2013 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було підписано уповноваженим представником відповідача 28.10.2013.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

До початку судового засідання позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав пояснення до позовної заяви (вх. 12576/13 від 29.10.2013).

Представник позивача у судовому засіданні 05.11.2013 виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав, вказаних в ньому.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

В рамках кримінальної справи №60-3807, порушеної 17.05.2010 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, постановою від 27.09.2012 старшим слідчим СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві було накладено заборону на відчуження в зв'язку з накладенням арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Дистрибьютеська компанія «Еллада» (ідентифікаційний код 25131016), де б таке не знаходилось та в чому б не виражалось. Виконання цієї постанови було покладено на першу Севастопольську державну нотаріальну контору та Управління статистики міста Севастополя (а.с. 8-9).

За змістом даних, вказаних у постанові від 27.09.2013, діями службових осіб ТОВ «Дистрибьютерська компанія «Еллада» було завдано матеріальну шкоду ТОВ «Ілуліссат» на загальну суму 1000000 грн.

27.09.2012 з боку ТОВ «Ілуліссат» по кримінальній справі №60-3807 було подано цивільний позов на загальну суму 1742000,00 грн.

Винесення цієї постанови стало підставою для внесення 04.10.2012 запису №13078976 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про накладення заборони на нерухоме майно, що належить ТОВ «Дістрибьютерська компанія «Еллада».

23.02.2013 від директора ТОВ «ДК «Еллада» на адресу відповідача надійшло клопотання про зняття з арешту майна товариства.

Постановою від 22.06.2013 позивач відмовив у задоволенні клопотання директора ТОВ «ДК «Еллада» Канцева О.О. враховуючи те, що під час розслідування кримінального провадження зібрані докази, що вказують на наявність в діях службових осіб ТОВ «ДК «Еллада» ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, на підставі яких було винесено постанову про накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову (а.с. 10).

Судом встановлено, що 14.01.2013 позивач звертався до Шевченківського районного суду міста Києва із скаргою на незаконні дії слідчого, в якій скаржник (позивач по даній справі) просив скасувати арешт, накладений 27.08.2012 на все майно товариства та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №13078976 від 04.10.2012 щодо арешту усього нерухомого майна.

Ухвалою від 14.01.2013 у справі №761/1365/13-к (провадження №1-кс/761/236/2013) судом було відмовлено у розгляді скарги на незаконні дії слідчого, оскільки постанова про накладення арешту було винесена слідчим 27.09.2012, у зв'язку з чим, для визначення наявності підстав для скасування арешту майна слід застосовувати норми Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960, яким не передбачено можливості вирішення судом питання про скасування арешту майна на час досудового розслідування.

Порушення прав відповідача як власника нерухомого майна - торговельно-адміністративної будівлі літ «г», загальною площею 1520,90 кв.м, холодним складом для вугіллю літ «С», що розташовані за адресою м. Севастополь, Камишове шосе 15, право власності позивача на яке підтверджується Договором купівлі-продажу комунального майна від 25.12.2001 (а.с. 11-14) , яке внаслідок накладення арешту на усе майно стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про усунені перешкод в користуванні усім нерухомим майном та виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запису №13078976 від 04.10.2012.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача визнав позов таким, що підлягає задоволенню, враховуючи таке.

У відповідності до статті 125 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції, чинній на дату винесення постанови 27.09.2012) слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову.

Статтею 126 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось.

Предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про захист прав власника об'єкта нерухомого майна шляхом звільнення з під арешту, накладеного у межах провадження у кримінальній справі, особою, яка є не є учасником кримінального провадження

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (ст. 55 КУ).

Згідно рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп зазначені норми слід розглядати як такі, що зобов'язують суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

За умовами положень ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" від 27.08.1976 №6 визначено, що в порядку передбаченому кримінальним процесуальним кодексом України розглядаються лише заяви боржників, тобто осіб які є учасниками відповідного кримінального процесу, а вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним, розглядаються за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису.

Тобто, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту, а в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадження в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" встановлено, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

При цьому, п. 11 цієї постанови визначено, що господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

Отже, виходячи з аналізу вищевикладеного, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, позивач правомірно звернувся з позовом про звільнення майна з-під арешту, а з огляду на те, що дана справа підвідомча саме господарському суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений чи обмежений у його здійсненні.

Однак, згідно з ч. 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Судом встановлено, що ТОВ «ДК «Еллада» по кримінальній справі не є ні обвинуваченим, ні підозрюваним, та не був майновим поручителем обвинувачених чи підозрюваних та відповідно не несе майнову чи матеріальну відповідальність за зобов'язаннями підозрюваних, і не визнавався будь-яким державним органом законним їх представником, тому позивач не має нести за законом матеріальної відповідальності за дії підозрюваних чи обвинувачених по кримінальній справі.

Право власності позивача на нерухоме майно позивача не оскаржено і його права щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном порушуються внесеними до Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записом про обтяження, вчиненого 04.10.2012 за №13078976 реєстратором Першої Севастопольської державної нотаріальної контори на підставі постанови від 27.09.2013 слідчого СВ Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві.

Також судом встановлено, що ТОВ «Ілуліссат» зверталось до господарського суду міста Севастополя до ТОВ «ДК «Еллада» з позовом про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги №14/02/08/1 від 14.12.2008 у розмірі 1088205,48 грн., з яких - 1000000,00 грн - основний борг та 88205,48 грн. - штрафні санкції.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.10.2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 у справі №5020-7/143-6/034-5/708 у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2010 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 у справі №5020-7/143-6/034-5/708 було залишено без змін.

З огляду на все вищевикладене, враховуючи, що право позивача на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Севастополь, Камишове шосе 15, - торговельно-адміністративна будівля літ. «г», загальною площею 1520,90 кв.м, холодний склад для вугілля літ «С» щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном порушується внесеним до реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записом про обтяження і вина позивача у спричиненні матеріальної шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Ілуліссат» не доведена при розгляді кримінальної справи, в межах якої накладено арешт, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 82-85, 87, Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди в користуванні усім нерухомим майном, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Дістрибьютерська компанія «Еллада» (99013, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, будинок 15 ідентифікаційний код 25131016) шляхом звільнення з під арешту усього нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Дістрибьютерська компанія «Еллада», на яке був накладений арешт Постановою слідчого СВ Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві Ступаком С.В. від 27.09.2012 по кримінальній справі №60-3807.

3. Виключити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єкт нерухомого майна - запис за №13078976 від 04.10.2012 щодо арешту усього нерухомого майна Товариства обмеженою відповідальністю «Дістрибьютерська компанія «Еллада» (99013, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, будинок 15 ідентифікаційний код 25131016), вчинений реєстратором -Першою Севастопольською державною нотаріальною конторою на підставі постанови від 27.09.2013 слідчого СВ Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві.

Повне рішення складено 08.11.2013

Суддя О.С. Погребняк