Рішення № 34649813, 08.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16119/13 08.11.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» ДоДержавної установи «Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України»Простягнення 397 120,84 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаКучкова Ю.В.Від відповідача Берченко С.А.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної установи «Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» про стягнення 397 120,84 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1631171 від 01.01.2013 р. у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 373 412,47 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. Крім того, відповідачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 618,11 грн., 3% річних у розмірі 4 718,02 грн. та інфляційних втрат у розмірі 372,24 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.08.2013 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 18.09.2013 р.

17.09.2013 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечував в задоволенні позовних вимог оскільки між сторонами укладено договір №1631171 від 12.08.2013 р., згідно умов якого даний договір регулює відносини сторін, що виникли між сторонами до моменту укладання цього Договору, а саме з 01.01.2013 р., а отже зазначений договір припинив зобов'язання сторін за Договором від №1631171 з 01.01.2013 р., в зв'язку із чим підстави для стягнення заборгованості на підставі спірного Договору відсутні.

18.09.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, до якого у тому числі додано довідку про надходження коштів за спожиту теплову енергію на підставі Договору №1631171 від 12.08.2013 р.

В судовому засіданні 18.09.2013 р. оголошено перерву до 09.10.2013 р.

04.10.2013 р. від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, за змістом яких останній зазначив, що заборгованість виникла за період з 01.01.2013 р. - по 01.08.2013 р., яка станом на 01.08.2013 р., становила 373 412,47 грн. саме за Договором що Договір №1631171 від 01.01.2013 р., а не на підставі Договору про закупівлю товарів за державні кошти №1631171 від 12.08.2013 р., в зв'язку із чим позивач вважає вимоги про стягнення заборгованості на підставі Договору №1631171 від 01.01.2013 р. законними та обґрунтованими.

08.10.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, за змістом яких відповідач зазначив, що між позивачем та відповідачем 12.08.2013 р. було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №1631171 за умовами якого відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови вказаного Договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладання цього договору, а саме з 01.01.2013 р., у зв'язку із чим 23.08.2013 р. згідно зазначеного Договору відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 234 567,57 грн. В свою чергу, позивач звернувся із позовом про стягнення боргу за Договором №1631171 від 01.01.2013 р. дія якого була зупинена на період здійснення постачання теплової енергії за Договором №1631171 від 12.08.2013 р., який набрав чинності з дати його підписання, а саме з 12.08.2013 р., у зв'язку із чим правовідносини сторін регулюються Договором №1631171 від 12.08.2013 р. Крім того, відповідач заперечував в стягнені боргу у розмірі визначеному позивачем, оскільки при розрахунку заборгованості останнім не вірно визначено вартість послуг, які надавались у квітні 2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.10.2013 р. клопотання представника відповідача про продовження розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено до 06.11.2013 р.

31.10.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії Договору про розірвання угоди №Т-258 від 11.04.2013 р.

04.11.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі за змістом яких, позивач пояснив, що нарахування відповідачу за квітень 2013 р. відповідно до облікової картки №7717 за квітень 2013 р. складає 134 380,37 грн. з ПДВ. При цьому, відповідачем за вказаний період спожито без коригувань послуги на загальну суму 42 447,60 грн., а борг у розмірі 83 443,24 грн. було донараховано за квітень 2013 р. на підставі угоди №Т-258 про заміну боржника у зобов'язанні від 11.04.2013 р., укладеної між Санітарно-епідеміологічною станцією Деснянського району м. Києва та ДУ «Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України».

В судовому засіданні 06.11.2013 р. оголошено перерву до 08.11.2013 р.

07.11.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення пені, штрафних санкцій на 90% та відстрочення виконання рішення до вересня 2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.

У судове засідання представник відповідача з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (споживач) укладено договір №1631171 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір №1).

Згідно з п. 1.1 Договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Як вбачається з п. 2 наявного в матеріалах справи додатку №4 до договору (Порядок розрахунків за теплову енергію), споживач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в районі тепло збуту №6 за адресою: вул. Закревського, 1, розрахункова група, облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння абонент повертає в РТ №6); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду

Згідно із п. 4 Додатку №4 сплату за вказаними в п. 2 цього Додатка документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснювалося, відповідно до звертання-доручення про укладення Договору по приладам обліку за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Як зазначає позивач, на підставі Договору №1631171 від 01.01.2013 р. (надалі - Договір №1) позивачем належним чином у період з 01.01.2013 р. по 01.08.2013 р. було надано послуги з постачання теплової енергії на суму 373 412,47 грн., що підтверджується обліковими картками споживання теплової енергії за період з січня 2013 р. по червень 2013 р.

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно із п. 4 Додатку №4 сплату за документами вказаними в п. 2 цього Додатка, абонент повинен виконувати не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження позовних вимог, позивачем подано облікові картки фактичного споживання теплової енергії за період січня 2013 р. по червень 2013 р. за кожен місяць окремо, згідно яких вартість наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії становить 373 412,47 грн.

При цьому, з облікової картки №7717 за квітень 2013 р., що також підтверджується письмовими поясненнями позивача, поданими через канцелярію суду 04.11.2013 р., вбачається, що відповідачем у квітні 2013 р. було спожито без коригувань за типами теплових навантажень: для потреб опалення послуги на суму 31 474,95 грн. та послуги для гарячого водопостачання на суму 10 972,65 грн.

Крім того, позивачем було проведено коригування нарахувань за типами теплових навантажень та донараховано відповідачу послуги на суму 69 536,03 грн., що з урахуванням вартості спожитих відповідачем послуг для потреб опалення на суму 31 474,95 грн., та гарячого водопостачання на суму 10 972,65 грн., з урахуванням ПДВ становить 134 380,37 грн., та відповідно визначено позивачем, як загальна сума спожитих послуг за квітень 2013 р.

В свою чергу, коригування вартості спожитої теплової енергії у квітні 2013 р. на суму 69 536,03 грн., яка разом з ПДВ складає 83 443,24 грн., обґрунтовано позивачем тим, що 11.04.2013 р. між Санітарно-епідеміологічною станцією Деснянського району у м. Києві (боржник) та ДУ «Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» (новий боржник) було укладено Угоду №Т-258 про заміну боржника у зобов'язанні, за якою ДУ «Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» прийняв на себе зобов'язання Санітарно-епідеміологічної станції Деснянського району у м. Києві щодо погашення боргу перед ПАТ «Київенерго» за договором на постачання теплової енергії від 01.02.2003 р. №1630171 на суму 83 443,24 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 2 Угоди №Т-258 сторони визначили, що сума боргу, яка зазначена у п. 1 цієї угоди, зараховується як майнове зобов'язання (борг) нового боржника за договором від 01.01.2013 р. №1631171, у зв'язку з чим заборгованість нового боржника у квітні 2013 р. за спожиту теплову енергію за зазначеним договором збільшується на суму переведеного боргу.

В свою чергу п. 3 Угоди сторони погодили, що сплату суми боргу новий боржник зобов'язується здійснити протягом 1 місяця з моменту укладення цієї угоди. Одночасно зі сплатою заборгованості новий боржник зобов'язується сплачувати у повному обсязі вартість поточного споживання теплової енергії за договором №1631171.

Із змісту п. 11 Угоди вбачається, що ця угода є невід'ємною частиною договорів на постачання теплової енергії від 01.02.2003 р. №1630171 та від 01.01.2013 р. №1631171.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 520 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, укладена в поряду ст. 520 Цивільного кодексу України Угода про заміну боржника у зобов'язанні №Т-258 від 11.04.2013 р., яка також погоджена кредитором (ПАТ «Київенерго»), про що свідчить підпис представника та відтиск печатки ПАТ «Київенерго», є договором переведення боргу та заміни боржника у зобов'язанні, а відтак він є підставою для виникнення у відповідача майново-господарських зобов'язань і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, позивачем правомірно включено суму боргу у розмірі 83 443,24 грн. до сплати за спожиті у квітні 2013 р. послуги з постачання теплової енергії за Договором №1631171 від 01.01.2013 р.

При цьому, суд критично ставиться до твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку по сплаті заборгованості у розмірі 83 443,24 грн., взятого на підставі Угоди про заміну боржника у зобов'язанні від 11.04.2013 р., внаслідок підписання Санітарно-епідеміологічною станцією Деснянського району у м. Києві та ДУ «Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» Договору про розірвання угоди №Т-258 від 11.04.2013 р. з огляду на наступне.

За умовами ст. 520 Цивільного кодексу України визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

В свою чергу, підписаний між Санітарно-епідеміологічною станцією Деснянського району у м. Києві та ДУ «Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» Договір про розірвання угоди №Т-258 від 11.04.2013 р. не містить підпису представника та печатки ПАТ «Київенерго» (кредитора), при цьому останній у наданих в судовому засіданні поясненнях заперечував проти повідомлення його про укладання Договору про розірвання угоди №Т-258 від 11.04.2013 р., і як наслідок узгодження з ним заміни іншого боржника у зобов'язанні щодо сплати на його користь заборгованості у розмірі 84 443,24 грн., ніж відповідач.

Таким чином, доказів погодження Договору про розірвання угоди №Т-258 від 11.04.2013 р. з кредитором відповідачем суду не надано, у зв'язку із чим суд не може вважати, що внаслідок укладення Договору про розірвання угоди №Т-258 від 11.04.2013 р., за відсутності його погодження з кредитором, зобов'язання щодо сплати позивачу заборгованості у розмірі 84 443,24 грн. покладається на первісного кредитора.

Отже, матеріалами справи (облікові картки та детальний розрахунок заборгованості) підтверджується надання позивачем послуг із постачання теплової енергії у гарячій воді та існування на момент звернення позивачем із позовом до суду заборгованості відповідача по сплаті вартості спожитої теплової енергії за спірний період у розмірі 373 412,47 грн.

Крім того, за змістом відзиву на позовну заяву відповідач заперечував в задоволенні позовних вимог з підстав укладення сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1631171 від 12.08.2013 р. (надалі - Договір №2), за яким позивач зобов'язується поставити відповідачу товар (теплову енергію у гарячій воді), а відповідач - прийняти і оплатити товар в порядку і строки згідно з цим договором.

Дані заперечення, обґрунтовуються тим, що умовами п. 8.3 Договору №1 визначено, що у разі проведення абонентом (відповідачем) закупівлі теплової енергії за процедурою, передбаченою Законом України «Про здійснення державних закупівель», дія цього договору зупиняється на період здійснення постачання теплової енергії за договором, який буде укладено за результатами закупівлі за державні кошти. Після закінчення строку дії такого договору дія цього договору відновлюється автоматично.

Отже, відповідач зазначає, що внаслідок укладення сторонами Договору №2 від 12.08.2013 р., правовідносини сторін за Договором №1 припинилася, при цьому, датою припинення дії Договору №1 є 01.01.2013 р., оскільки дане застереження передбачено сторонами в п. 10.2 Договору №2, згідно якого умови Договору №2 поширюються на правовідносини постачальника та абонента з 01.01.2013 р.

При цьому, відповідач також зазначає, що на виконання умов Договору №2 від 12.08.2013 р. останнім 22.08.2013 р. сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 234 567,57 грн., що також підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №756 від 22.08.2013 р. (призначення платежу - теплова енергія за 1 квартал 2013 р. згідно Договору №1631171 від 12.08.2013 р.)

Проте суд відзначає, що оскільки заборгованість відповідача у сумі 373 412,47 грн. виникла у період з 01.01.2013 р. по 01.08.2013 р., тобто до укладання Договору №2 та була наявна на час його укладення, підставою для погашення спірної заборгованості є саме Договір №1.

А враховуючи те, що чинним законодавством не допускається існування двох договорів з постачання теплової енергії на один об'єкт, укладення договору від 12.08.2013 р. в частині розрахунків з 01.01.2013 р. є неможливим.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду України від 23.09.2013 р. у справі №910/872/13.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірні послуги на суму 373 412,47 грн. надавалися відповідачу на підставі Договору №1631171 від 01.01.2013 р., обов'язок зі сплати у відповідача за період їх споживання з 01.01.2013 р. по 01.08.2013 р. виник також на підставі вказаного договору, а враховуючи, що чинним законодавством не допускається існування двох договорів з постачання теплової енергії на один об'єкт споживання, сплата відповідачем спожитої теплової енергії за січень, лютий та березень 2013 р., тобто у період дії правовідносин сторін врегульованих договором №1631171 від 01.01.2013 р., у розмірі 234 567,57 грн. має бути врахована, як оплата послуг за цим Договором.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем за платіжним дорученням №756 від 22.08.2013 р. сплачено вартість спожитої теплової енергії за січень, лютий, березень 2013 р. в сумі 234 567,57 грн.

При цьому, погашення заборгованості у розмірі 234 567,57 грн. згідно платіжного доручення №756 від 22.08.2013 р. здійснено відповідачем після звернення позивача з позовною заявою до суду.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 234 567,57 грн. підлягає припиненню згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а заборгованість відповідача за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію становить 138 844,90 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 138 844,90 грн. на підставі Договору №1631171 від 01.01.2013 р. за спожиту теплову енергію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Державною установою «Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 18 618,11 грн., 3% річних у розмірі 4 718,02 грн. та інфляційні втрати у розмірі 372,24 у період за січень - липень 2013 р. Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 18 618,11 грн., 3% річних у розмірі 4 718,02 грн. та інфляційні втрати у розмірі 372,24 у період за січень - липень 2013 р.

Судом встановлено, що відповідач взяте на себе грошове зобов'язання за договором щодо оплати вартості спожитої теплової енергії не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із п. 4.5 Додатку №4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду «Енергопостачальною організацією» нараховується абоненту пеня в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином позивач правомірно здійснює нарахування пені на суму основного боргу за подвійною обліковою ставкою НБУ.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд вважає за можливе задовольнити дану вимогу у розмірі заявленому до стягнення.

Відповідно до стані 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум) борід з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на цей борг та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №13/210/10.

Оскільки розрахунок 3% річних наданий позивачем є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 4 718,02 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період січень - липень 2013 р.

Розмір інфляційного збільшення суми боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання за перерахунком суду складає: (-) 151,99 грн., тобто розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем невірний та інфляційні втрати нараховані ним безпідставно (арифметично невірний розрахунок), оскільки совокупний індекс інфляції у лютому та липні 2013 р. мав мінусовий показник, що має невід'ємне значення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 138 844,90 грн., пені у розмірі 18 618,11 грн. та 3% річних у розмірі 4 718,02 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 234 576,57 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

07.11.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення пені, штрафних санкцій на 90% та відстрочення виконання рішення до вересня 2014 р.

Дане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що він є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України та на даний час фінансування не дозволяє сплатити весь борг, тобто наявністю тяжкого фінансового стану.

Відповідно до ч. 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача до суду з позовною заявою зумовлено невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на підставі п. 4.5 Додатку №4 до Договору штрафних санкцій пені у розмірі 18 618,11 грн. та 3% річних у сумі 4 718,02 грн.

При цьому, суд відзначає, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є значно меншим суми основної заборгованості за договором, а доказів наявного тяжкого фінансового стану та виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення, установою не наведено.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. №02-5/333.

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні та клопотанні представник відповідача не надав доказів існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Будь-яких доказів того, що за умови розстрочення виконання рішення до вересня 2014 р. таке рішення буде виконане, суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ч. 3, 6 ст. 83, ст.ст. 82-85

Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи «Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» (04053, м. Київ, вул. Некрасовська, 10/8; код ЄДРПОУ 38518296) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 138 844 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 90 коп., пеню у розмірі 18 618 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 4 718 (чотири тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 02 грн. та судовий збір у розмірі 7 934 (сім тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 97 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 234 567,57 грн. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2013 р.