Рішення № 34649806, 31.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26167 31.10.13

За позовом Громадської організації «Одеська регіональна Академія наук «ОРАН»

до 1) Приватного підприємства "Аквілон-Курорт-Сервіс"

2) Державної служби інтелектуальної власності України

про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 96392

Судді: Бондарчук В.В. (головуюча)

Блажівська О.Є.

Марченко О.В.

Представники:

від позивача: Дегтяренко В.І.

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: Потоцький М.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Громадська організація «Одеська регіональна Академія наук «ОРАН» (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства "Аквілон-Курорт-Сервіс" (далі-відповідач) про визнання свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 96392 недійсним повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 отримав свідоцтво на знак для товарів і послуг №96392, та права, що випливають з нього з порушенням авторського права на твір позивача і п. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а тому має бути визнано судом недійсним.

Справа розглядалась Господарським судом Одеської області, яким за поданою позовною заявою порушено провадження ухвалою від 18.10.2010 р.

В ході розгляду справи згідно заявлених вимог, залучено відповідачем-2 Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (ухвала від 17.11.2010р.).

Після скасування прийнятих у справі судових рішень постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2012 р., судом здійснено заміну відповідача-2 та при врахуванні, що Державна служба інтелектуальної власності України є центральним органом виконавчої влади, справу, відповідно до правил виключної підсудності, направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва ухвалою від 18.12.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 р. у справі призначено судову експертизу, проведення експертизи доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

17.05.2013 р. до Господарського суду міста Києва з експертної установи надійшли матеріали справи №910/26167 без виконання у зв'язку з несплатою позивачем послуг за проведення експертизи.

За результатом повторного автоматичного розподілу справ, який проведено 18.05.2013 р. у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Самсіна Р.І., матеріали справи №910/26167 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. суддя Бондарчук В.В. прийняла справу №910/26167 до свого провадження, поновила провадження у справі та призначила до розгляду на 04.06.2013 р. за участю представників сторін.

04.06.2013 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав пояснення по справі, в якому зазначає, що відповідачем подається завідомо недостовірна інформація з метою введення суд в оману.

У судовому засіданні 04.06.2013 р. судом оголошувалась перерва до 02.07.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. у справі №910/26167 призначено судову експертизу та зупинено провадження на час проведення судової експертизи.

11.09.2013 р. матеріали справи №910/26167 надійшли до Господарського суду міста Києва без виконання через несплату позивачем послуг проведення призначеної судом експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. поновлено провадження у справі №910/26167 та призначено до розгляду на 26.09.2013 р. за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи №910/26167.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 р. визначено склад суду для розгляду справи №910/26167 - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Блажівська О.Є., Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 р. колегією суддів у складі: Бондарчук В.В. (головуюча), Блажівська О.Є., Марченко О.В. справу № 910/26167 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 31.10.2013 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 31.10.2013 р. представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких просить врахувати під час розгляду справи додаткові позовні вимоги у вигляді компенсації відповідачами матеріальних витрат в розмірі 200 000,00 грн. і моральної шкоди у сумі 500 000,00 грн., зокрема, компенсації витрат за проведення експертизи і лікування автора технічних умов у зв'язку із хворобою останнього, яка виникла через порушення його прав та витрат на проїзд до міста Києва.

Розглянувши подані позивачем письмові пояснення, які є фактично заявою про зміну підстав і предмету позову, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

За таких обставин, враховуючи, що у поданих позивачем письмових поясненнях, які є фактично заявою про зміну предмету та підстав позову, відбувається одночасна зміна предмету та підстав позову, що не допускається, тому суд відмовляє у задоволенні поданої позивачем заяви.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив, що розгляд справи не потребує висновку судової експертизи та відмовляється від сплати на її проведення.

Представник відповідача-2 проти позову заперечив.

Представники відповідача-1 у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що відповідач-1 повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що представник відповідач-1 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача-1 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 31.10.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Дегтяренко В.І. є автором твору наукового характеру «Проект. Технічні умови. «ВОДНОГРЯЗЬОВИЙ ЕКСТРАКТ - ПЕЛОВІТ - Р/РІДКИЙ БІОСТИМУЛЯТОР/», строком введення з 01.06.1997 р., які зареєстровані 22.05.1997 р. в Одеському центрі Держстандарту.

За змістом Технічних умов 19219238-001-97 «ВОДНОГРЯЗЬОВИЙ ЕКСТРАКТ - ПЕЛОВІТ - Р/РІДКИЙ БІОСТИМУЛЯТОР/» останні поширюються на рідкий біостимулятор "ПЕЛОВІТ - Р", який має лікувальне - профілактичне призначення, виробляється з грязі Куяльницького лиману додаванням до неї екстрагуюючого агенту-рапи, з послідуючою очисткою екстракту від твердої фази за допомогою пресу сепаратора та названий далі за текстом "ПЕЛОВІТ - Р". Основним споживачем "ПЕЛОВІТ - Р " є установи лікувально -профілактичного напрямку.

14.12.2010 р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України проведено реєстрацію авторського права на твір, у зв'язку з чим було видано Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 36074, згідно з яким, позивачу належать авторські майнові права на Твір наукового характеру "ПЕЛОВІТ - Р", автором якого є Дегтяренко В.І.

Приватне підприємство "Аквілон - Курорт - Сервіс" є власником свідоцтва України №96392 на знаки для товарів і послуг "ПЕЛОВИТ", яке виконане великими буквами російського алфавіту та його транслітерація "ПЕЛОВІТ", яка виконана великими літерами українського алфавіту, зареєстрованого для 5-го класу товарів і послуг згідно МКТП в Державному реєстрі свідоцтв на знаки для товарів і послуг 10.09.2008 р.

Звертаючись із позовом до суду позивач вказував на те, що реєстрація знаку для товарів і послуг, із зображенням слова «ПЕЛОВИТ» та слова «ПЕЛОВІТ», здійснена з порушенням вимог частини 4 статті 6, та пункту "в" частини першої статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а саме не відповідає умовам надання правової охорони через те, що твір наукового характеру "ПЕЛОВІТ - Р" є відомим в Україні твором науки, а видача свідоцтва на цей знак мала місце внаслідок подання заявки з порушенням авторських прав позивача, який не надав згоду відповідачу на використання частини цього твору - "ПЕЛОВІТ - Р".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 1 ч. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме - літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо).

Статтею 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 440 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: - право використання твору; - виключне право дозволяти використання твору; - право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання, а так же інші майнові права, встановлені законом.

Згідно п. 4 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Частинами 1-3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зазначено, що правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не реєструються як знаки позначення, які відтворюють назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників.

Як вбачається з витягу Свідоцтва України № 96392 на знак для товарів і послуг "ПЕЛОВИТ", яке виконане великими буквами російського алфавіту та його транслітерація "ПЕЛОВІТ", яка виконана великими літерами українського алфавіту, зареєстрованого для 5-го класу товарів і послуг згідно МКТП, а саме: - бальзами лікувальні; бальзамічні препарати на лікарські (медичні) потреби; біологічні препарати на лікарські (медичні) потреби; терапевтичні препарати до ванн; солі до ванн з мінеральних вод; ванни лікувальні; вода морська до лікувальних ванн; води мінеральні на лікарські (медичні) потреби; грязі до ванн; грязі лікувальні; мазі на фармацевтичні потреби; препарати з мікроелементами для людей або тварин; мінеральні харчові домішки; настоянки на лікарські (медичні) потреби; компреси; ліки для людини; солі натрію на лікарські (медичні) потреби; поживні домішки на лікарські (медичні) потреби; препарати з сульфідно-мулової грязі, що належать до 5 класу; препарати для полоскання рота на лікарські (медичні) потреби; солі до лікувальних ванн із мінеральних вод; солі мінеральних вод; солі на лікарські (медичні) потреби.

У п. 25 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що відповідно до статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. Таким чином, назва твору підлягає охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вона є результатом творчої діяльності автора (є оригінальною) і може використовуватися самостійно.

Вирішення питання щодо можливості самостійного використання частини твору (у тому числі й оригінальної назви твору) потребує спеціальних знань, відповідно з цією метою господарському суду слід згідно зі статтею 41 ГПК України призначати відповідну судову експертизу.

Враховуючи, що для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі, а саме питання щодо оригінальності та дати, з якої твір «Проект. Технічні умови. «Водногрязьовий екстракт - Пеловіт-Р/рідкий біостимулятор/» став доступним для публіки, відповідь на які дасть змогу дійти обґрунтованого та об'єктивного висновку про підстави для визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 96392 та обґрунтованість позовних вимог позивача, суд прийшов до висновку про необхідність призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

На виконання рекомендацій Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» та Постанови Вищого господарського суду України від 05.06.2012 р. ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 р. судом призначено судову експертизу та на вирішення експерта поставлено наступні питання:

- Коли саме був оприлюднений твір «Проект. Технічні умови. «Водногрязьовий екстракт - Пеловіт-Р/рідкий біостимулятор/» відносно якого позивач звернувся до суду, зокрема, з якого часу цей об'єкт авторського права став доступним для публіки?

- Чи є частина назви твору "Проект. Технічні умови. «Водногрязьовий екстракт - Пеловіт-Р/рідкий біостимулятор/» - «Пеловіт» оригінальною?

Однак матеріали справи повернулися з експертної установи без виконання через не проведення оплати за експертизу представниками позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. повторно призначено експертизу у справі та на вирішення експерта поставлено аналогічні питання, що й в ухвалі суду від 25.02.2013 р.

Проте матеріалами справи знову повернулися без виконання через несплату послуг проведення судової експертизи представниками позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що позивач відмовляється від оплати на проведення експертизи та заперечує проти доцільності проведення останньої, наявних доказів в матеріалах справи недостатньо для того, щоб суд дійшов обґрунтованого та однозначного висновку про наявність підстав для визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 96392 у зв'язку з невідповідністю умовам надання правової охорони, оскільки законом встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому відмовляє у задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 01.11.2013 р.

Судді Бондарчук В.В. (головуюча)

Блажівська О.Є.

Марченко О.В.