Рішення № 34648222, 28.10.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11026/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Фазикош О.В. при секретарі Рабош А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою в порядку ст. 236 КЗпП України ОСОБА_1 до Міністерства культури України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міскрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою в порядку ст. 236 КЗпП України до Міністерства культури України. Заявлені вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 08.05.2012 р. у справі 712/3848/12 було поновлено на посаді директора Національного музею народної архітектури та побуту України. Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16.11.2012 р. вказане рішення в частині поновлення на роботі залишено без змін. Ухвалою касаційного суду від 21.03.2013 р. вищевказані рішення залишено без змін. Разом з тим, відповідач не виконує рішення суду про поновлення на роботі. У звязку з чим позивач просить в порядку ст. 236 КЗпП України стягнути з Міністерства культури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2012 р. у справі № 712/3848/12 про поновлення на роботі за період з 10.05.2012 р. по день винесення рішення у даній справі, стягнути 100 000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явився, надав заяву в якій просить розглянути заяву без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило, у звязку з чим суд згідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Згідно письмових заперечень відповідача, відповідач не в змозі був виконати рішення суддів у звязку з тим, що Міністерство листом від 02.07.2013 № 1727/11/14-13 звернулося до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби з проханням звернутися в Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області для встановлення або зміни способу і порядку виконання рішення Ужгородського міськрайонного суда Закарпатської області від 03.12.2013 по справі № 712/3848/12. На підставі листа Міністерства від 02.07.2013 № 1727/11/14-13 державний виконавець звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про встановлення або зміни способу і порядку виконання рішення Ужгородського міськрайонного суда Закарпатської області від 03.12.2013 по справі № 712/3848/12. Таким чином, Міністерство діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вимоги Позивача про стягнення з Міністерства середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2012 у справі № 712/3848/12 є необгрунтованими та безпідставними. Окрім цього відповідач заперечував щодо стягнення суми моральної шкоди, обґрунтовуючи це тим, що дані вимоги є непідтвердженими та не мають доказового, а саме відсутній причинний зв'язок між сумою моральної шкоди та звільненням позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Як встановлено статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 08.05.2012 р. у справі 712/3848/12 було поновлено на посаді директора Національного музею народної архітектури та побуту України.

16.11.2012 апеляційним судом Закарпатської області винесено рішення, жим рішення суду першої інстанції від 08.05.2012 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі залишено без змін. У свою чергу Міністерством подано касаційну скаргу, в якій, в тому числі, було заявлено клопотання про зупинення негайного виконання рішення в тому числі в частині поновлення на роботі.

21.03.2013 ухвалою суду касаційної інстанції (копія додається) рішення суду від 08.05.2012 та рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

05.06.2013 постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№ 38291176, винесена державним виконавцем та направлена Міністерству супровідним листом від 12.06.2013 № Ф-7870/5-509/14. отримана та зареєстрована в автоматизованій системі діловодства Міністерства 18.06.2013, про що є відповідна відмітка

02.07.2013 Міністерство звернулось листом № 1727/11/14-13 (копія доається) до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з проханням звернутися в Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області для встановлення або зміни способу і порядку виконання рішення.

06.08.2013 державним виконавцем направлено до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області заяву про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення та 22.08.2013 винесена постанова про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання рішення (копія додається).

30.08.2013 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (копія додається)у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовлено.

26.09.2013 державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження, яка супровідним листом від 30.09.2013 № Ф-10123/5-509/14 направлена до Міністерства, отримана та зареєстрована останнім в автоматизованій системі діловодства 07.10.2013 (копія листа з відповідною відміткою додається).

16.10.2013 року видано наказ Міністерством культури України за №713/0/17-13 про скасування наказу від 27.01.2012 року за №72/0/17-12 «Про звільнення ОСОБА_1М.», поновлено на посаді директора Національного музею народної архітектури та побуту України з 27 січня 2012 року.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому, виходячи зі змісту ст.ст.24, 31, ч.5 ст.235 КЗпП України, Закону України «Про виконавче провадження», негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 34 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно ст. 76 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі є обґрунтованими.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за період з наступного дня після прийняття рішення, яким є 09.05.2012 року, але враховуючи, що 09.05.2012 року був вихідним, середній заробіток слід розраховувати з 10.05.2012 року, оскільки відповідно до вимог, закріплених у ч.5 ст. 235 КЗпП України, рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Під негайним виконанням рішення суду слід розуміти його виконання в наступний день після прийняття такого рішення. Оцінивши надані по справі докази, суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача, викладені у запереченнях на позов в тій частині, що негайно рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі не було виконано з поважних причин, так як був апеляційний та касаційний перегляд, виникла необхідність в роз'ясненні рішення суду, відповідачу не було зрозуміло яким чином можно поновити позивача на посаду, в зв'язку з тим, що на посада на яку він був поновлений ліквідована, оскільки відповідно до вимог ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання, що відповідач безумовно повинен був негайно виконати рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, в зв'язку з чим вважає, що звернення до суду про роз'яснення рішення суду, оскарження тощо не звільняло відповідача від його обов'язку щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, а в подальшому відповідач не був позбавлений права вирішувати процесуальні питання, пов'язані з належним виконанням судового рішення.

Згідно порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого1995 року № 100, при обчислені середньої заробітної плати включаються як основна заробітна плата, так і доплати і надбавки, виробничі премії. Середньомісячна заробітна плата для оплати вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюється з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться множенням середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих днів. Відповідно до рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16.11.2012 року середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 складала 434,86 грн., а обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

З дня затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі кількість робочих днів, з урахуванням встановленого 5-ти денного робочого тижня позивача, вихідних та святкових днів за цей період, складає 351 днів. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 152569,17 грн., виходячи з такого розрахунку: 434,86 грн.- середньоденний заробіток х 351 робочих днів, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1

Вирішуючи питання в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна позивачеві порушенням його трудових прав, суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення цих вимог з наступних підстав.

Згідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 у зв'язку з тривалим невиконанням рішенням суду про поновлення його на роботі, фактично був позбавлений гарантованого йому та поновленого судом права на працю, внаслідок чого він вимушений був продовжити перебувати у стані вимушеного прогулу, втратив віру у справедливість, випробовував почуття безвихідності та образи, що призвело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, та позивач вимушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених законних прав. При зазначених обставинах суд вважає за можливе задовольнити частково вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди і визначити її у розмірі 2500,00 грн., при цьому суд враховує вимоги розумності і справедливості та вважає, що така сума є необхідною та достатньою для відшкодування моральної шкоди, заподіяної у даному конкретному випадку.

Згідно ст.ст.57-58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вина посилається як на підставу своїм вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порядку, визначеному ч.3 ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1525,69 грн. за розгляд спору майнового характеру.

Керуючись ст.ст. 235, 236, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву в порядку ст. 236 КЗпП України ОСОБА_1 до Міністерства культури України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства культури України (вул. Івана Франка, буд. № 19, Шевченківський район, м. Київ, ідентифікаційний код 37535703) на користь ОСОБА_1 (вул. Грушевського, 37/101, м. Ужгород, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2012 у справі № 712/3848/12 про поновлення на роботі у розмірі 152569,17 грн.

Стягнути з Міністерства культури України (вул. Івана Франка, буд. № 19, Шевченківський район, м. Київ, ідентифікаційний код 37535703) на користь ОСОБА_1 (вул. Грушевського, 37/101, м. Ужгород, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2500 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Міністерства культури України (вул. Івана Франка, буд. № 19, Шевченківський район, м. Київ, ідентифікаційний код 37535703) на користь держави судовий збір у розмірі 1525,69 грн..

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3