Ухвала суду № 34647420, 04.11.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 152/1540/13-ц Провадження № 22-ц/772/3520/2013Головуючий в суді першої інстанції:Соколовська Т.О.Категорія: 20Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Іващука В.А., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника відповідача Шевчука В.П.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля»

на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

В с т а н о в и л а :

В липні 2013 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Сад Поділля» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 10 262 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 16 червня 2011 року між нею та СВАТ «Сад Поділля» було підписано договір купівлі-продажу, відповідно до якого товариство продало, а вона придбала яблуні в кількості 477 штук, які знаходились на належній їй земельній ділянці площею 1,0231 га, розташованій на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. В той же день між ними було підписано акт приймання-передачі майна (яблунь) в користування.

На виконання умов вказаного договору згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 167 від 6 грудня 2011 року вона сплатила відповідачу кошти в сумі 10 262 грн. Вважає, що сплачені нею ці кошти підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуті в зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу від 16 червня 2011 року не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації, а отже є неукладеним.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Сад Поділля» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10 262 грн. та судовий збір в сумі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Сад Поділля» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Сад Поділля» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Зазначив, що незаконність рішення полягає у порушенні та неправильному застосуванні судом норм матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася і не надала письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 9397476 від 10 червня 2009 року позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,0231 га, розташованої на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (а. с. 5).

16 червня 2011 року між СВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля», та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є належні продавцю на праві власності яблуні в кількості 477 штук, що знаходяться на земельній ділянці покупця, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 397487 (а. с. 6).

Умовами договору передбачено, що продавець зобов'язаний передати яблуні у користування покупцеві в кількості 477 штук протягом 1 дня з моменту підписання цього договору за актом приймання-передачі (п. 2.1.); покупець набуває права власності на яблуні після їх оплати у повному обсязі, що оформляється видатковою накладною (п. 2.2.).

Відповідно до п. 3.2. договору загальна ціна товару, що продається складає 41 050,62 грн. Згідно з п. 3.3. договору попередня оплата в розмірі 10 262 грн. має бути перерахована на рахунок продавця або внесена готівкою в касу протягом 170 днів з моменту підписання договору. Решту суми покупець сплачує частинами: 10 262 грн. - до 1 грудня 2012 року; 10 262 грн. - до 1 грудня 2013 року та 10 264,62 грн. - до 1 грудня 2014 року.

Згідно з п. 6.1. договору купівлі-продажу він набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

16 червня 2011 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі у користування яблунь плодоносних в кількості 477 шт., які знаходяться на земельній ділянці покупця (а. с. 7).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 167 від 6 грудня 2011 року ОСОБА_3 сплатила ПАТ «Сад Поділля» аванс за яблуні згідно договору від 16 червня 2011 року в сумі 10 262 грн. (а. с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за цього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Статтею 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1). Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в тому, що дерева яблунь в кількості 477 штук, які є предметом договору купівлі-продажу від 16 червня 2011 року, є нерухомим майном, з огляду на те, що переміщення цих дерев з земельної ділянки є неможливим без їх знецінення (без заподіяння надмірної шкоди їх призначенню), а відтак такий договір купівлі-продажу в силу ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 210 та ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення правочину) підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

По справі встановлено, що договір купівлі-продажу дерев яблунь від 16 червня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та СВАТ «Сад Поділля», нотаріально посвідчений не був та державна реєстрація договору не проводилась.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України у п. 8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (ст. 205 - 210, 640 ЦК тощо). Згідно із ст. 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що договір купівлі-продажу від 16 червня 2011 року є неукладеним, а грошові кошти в сумі 10 262 грн., які були сплачені позивачем за цим договором, перейшли до відповідача без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (п. 1 ч. 3).

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом до спірних правовідносин положень закону, який підлягав застосуванню, а саме ч. 1 та ч. 2 ст. 640 ЦК України, та застосування закону, який не поширюється на дані правовідносини, - ч. 3 ст. 640 ЦК України, є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Доводи апеляційної скарги в тому, що суд першої інстанції не врахував відповідь Укрдержреєстру на запит відповідача, суть якої полягає в тому, що договори купівлі-продажу яблунь не підлягали державній реєстрації та нотаріальному посвідченню, є також безпідставними та не відповідають дійсності.

У відповіді Укрдержреєстру від 12 вересня 2013 року № 1670/22-13-05, адресованій ПАТ «Сад Поділля», не зазначено про те, що договори купівлі-продажу яблунь не підлягають державній реєстрації та нотаріальному посвідченню. У даній відповіді, зокрема, зазначено про необхідність при визначенні об'єктів, права на які підлягають державній реєстрації, врахування ознак нерухомого майна, визначених ст. 181 ЦК України, а саме: розташування об'єктів на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (а. с. 30).

Таким чином рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже, є законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» відхилити.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ Т.М. Шемета

Згідно із оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська